Перший бій пароплавів. Казуси російської історії

170 років тому, 17 листопада 1853 року, відбувся перший бій Кримської війни на Чорному морі. Він став першим в історії боєм двох пароплавів: пароплавофрегата "Володимир" та єгипетського парусно-парового бригу "Перваз-Бахрі" (Єгипет був союзником Туреччини).

Відбувся він у ході полювання на турецьку ескадру під командою Османа-паші, зірвав це полювання і привів до Синопської битви, яка увійшла в історію як остання велика битва вітрильних кораблів і перша за участю пароплавів і вважається однією з головних перемог російського флоту. Вікторія, однак, виявилася необачною і викликала вступ у війну Англії та Франції, найсильніших військових держав того часу. З передбачуваним результатом: "освічені мореплавці" спустили нахабному жандармові Європи куці військові штани і публічно-показово відшмагали!

Паралелей між тією війною та нинішньою російсько-українською багато, проте є й докорінна відмінність: того разу знадобилися зусилля трьох флотів, щоб замкнути у Севастополі російський Чорноморський флот, нині ж одна Україна, яка взагалі не має флоту, успішно топить кораблі супротивника, загнала їх в порти, та ракетами й морськими дронами дістає і там!

Але повернемось до історії. Англія та Франція дали Туреччині гарантії безпеки її портів від нападу, довели це до російського уряду і зосередили в Босфорі сильний флот. Цей вагомий аргумент мав остудити гарячі російські голови. Але не остудив.

І тут ми переходимо на особистості. Російська історіографія малює адміралів Корнілова та Нахімова бездоганними героями, пише патетичними фарбами і багато епізодів замовчує, а часом і перекручує. Даремно. Для флоту та країни корисніше було б проаналізувати їхні помилки. Минуле народжує майбутнє, і професор М. Кладо, історик і теоретик російського флоту, недарма писав: "Звеличуючи Синоп, ми прийшли до Цусіми".

Один такий епізод військової кар'єри Корнілова, який мав великі наслідки, ми й наведемо. (Статтю з аналізом діяльності Нахімова у 1854-55 рр. я опублікував в Academia.edu). Юними лейтенантами билися вони разом з Нахімовим у Наваринському бою, але минуло чверть століття, їхні плечі прикрасили адміральські еполети, а своїх великих перемог здобути не вдалося. Наварін став ідефікс і, вийшовши 4 листопада 1853 на розвідку з озброєними пароплавами, Корнілов послав інструкцію Нахімову: якщо вдасться виявити "ворога на якорі під його фортецями, то блокувати його до з'єднання, і тоді, з Божою допомогою, може повторитися знайома вам Наваринська битва!"

Але ж Корнілов був начальником штабу Чорноморського флоту і знав про попередження англо-французів. Знав і про їхній флот у Босфорі і радив Нахімову остерігатися його нападу. Тобто міг передбачити, до чого призведе повторення Наваріна. Але був честолюбний і жадав слави.

Виявивши під час розвідки у Босфору турецьку ескадру з п'яти фрегатів, корвета та пароплава, він повернувся до Севастополя і вже за добу, вранці 10 листопада вивів ескадру Новосільського із шести лінійних кораблів на її перехоплення. 11-13 листопада його кораблі потрапили в сильний шторм, який затримав і ескадру Нахімова біля мису Керемпе (приблизно посередині південного узбережжя моря). Осман-паша, перечекавши шторм в Амастро, йшов назустріч Нахімову і був уже близько. Не знайшовши турків біля Босфору, Корнілов відправив Новосільського на схід для передачі Нахімову двох 84-гарматних лінійних кораблів, а сам на "Володимирі" пішов попереду.

Тут і почався ланцюг його помилок (помилки – це ще м'яко сказано), що призвели до Синопу. Будь розвідувальна та дозорна служба на російському флоті налагоджена краще, будь Корнілов відповідальнішим, можна було покінчити з ескадрою Османа-паші на два тижні раніше, у відкритому морі, не даючи англійцям та французам приводу для вступу у війну.

Помилки адмірала Корнілова

Запис від 5 листопада (17 листопада до н. ст.) в "Історичному журналі ескадри Нахімова" повідомляє: "…О 10 годині почули з W постріли, чому й посланий пароплав „Бессарабія“ в той бік для огляду горизонту і для опитування побаченого там трищоглового судна, а об 11 годині, бачачи, що стрілянина посилюється, зважився по повному безвітрю посунути ескадру до W за допомогою пароплавів..."

Вважаючи, що Корнілов зав'язав справу з турками, Нахімов всіляко намагався просунути ескадру до місця канонади. Він відкликав "Бессарабію" з погоні за вітрильником і наказав взяти на буксир корабель "Хоробрий", а захоплений напередодні пароплав "Медарі Тиджарет" буксирував його флагманський корабель. Просунувшись до 3 години дня на 12 миль, він відправив його за "Ягудиилом", а ще за дві години й "Бессарабію" за "Чесмою". Потім здійнявся легкий вітер, кораблі вступили під вітрила і рушили на північний захід.

Що ж за канонада гриміла на заході? Корнілов писав у донесенні: "5-го Листопада на світанку побачили Анатолійський берег між порту Амастро і мису Керемпе, і пароплавний дим у напрямку до Севастополя, а незабаром і ескадру Віце-Адмірала Нахімова в лівій стороні, на відстані віддаленого сигналу. Вважаючи, що до нашої ескадри завжди можна встигнути повернутися, я наказав взяти курс до видимого пароплава".

Однак він помилявся, точніше його підвів штурман. Насправді вони вийшли до Ереглі, тобто на 60-80 миль західнiше, і бачили ескадру Османа-паші! Але замість того, щоб з'ясувати, хто перед ним, він кидається в погоню за пароплавом, бажаючи захопити приз, хоча метою виходу флоту в море був пошук та знищення з'єднань, що везли десант на Кавказ.

Г.І. Бутаков описує жорстокий бій із цим пароплавом, що затягнувся на три години. Єгиптяни билися як леви, хоча "Володимир" був набагато сильнішим: вага його бортового залпу становила 348 фунтів проти 30 фунтів у них. Бутаков пише: "Час тим часом минав. "Але ж, чи скоро ми з ним скінчимо? — запитав віце-адмірал Корнілов роздратованим тоном. — Завгодно зараз? — Звичайно, завгодно". Я скомандував: "Повний хід! Картеч!"

Єгиптяни відповіли картеччю та діяли нею успішно.

За будівництвом "Володимира" Корнілов особисто спостерігав в Англії і його нездатність швидко впоратися зі слабким супротивником засмутила адмірала настільки, що в розпал бою він пішов з містка до своєї каюти. Цікаво, чи не так? Росіяни цей бій малюють як той, що заклав основи нової тактики, як блискучу перемогу російської зброї і особисто Корнілова.

Так, Енциклопедія журналу "Навколо Світу" у статті, присвяченій Корнілову, пише: "Віце-адмірал не сковував ініціативу командира "Володимира" Григорія Івановича Бутакова і не давав йому вказівок. Для нього було важливо спостерігати перший в історії бій парових кораблів".

Але, як бачимо, Корнілов захоплення від ходу бою не відчував і "спостерігав" його, лежачи на ліжку у своїй каюті.

Лише після загибелі капітана сильно побитий "Перваз Бахрі" спустив прапор, і Бутаков підкреслює пікантність ситуації: "Найчудовіше, що цей 3-годинний бій був чутний в той же час трьома ескадрами, яким гуркіт грому бомбічних гармат дали думку, що відбувається генеральне , а вони пов'язані по руках і ногах безвітрям і не можуть взяти участі. Однією з ескадр була віце-адмірала Нахімова, інша та, яку віце-адмірал Корнілов залишив під прапором контр-адмірала Новосильського і яку швидко наблизив попутний вітер, і третя, турецька..."

Бутаков спустився до каюти доповісти про це Корнілову. Той лежав стомлений на дивані і погодився, що треба йти до найближчої ескадри і далі діяти за обставинами. Так і вчинили. На загальний подив це виявилася ескадра Новосільського. Передавши йому накази для Нахімова, Корнілов наказав... правити до призу, який потім чи то дві, чи то три години лагодили, щоб міг дійти Севастополя, потім взяли на буксир.

Резонне питання: переконавшись, що перед ним кораблі Новосільського, чи не мав він піти на повних парах на південь, до підозрілої ескадри, наказавши слідувати за собою Новосільському? Натомість начальник штабу флоту тягне за собою призовий пароплав, як римський тріумфатор, за колісницею якого вели полонених ворогів, і красується перед ескадрою. Пише прапор-офіцер Корнілова князь Барятинський: "…ми проходимо вздовж усієї лінії наших кораблів із нашим призом на буксирі, що викликає захоплене ура суднових команд посланих по вантах".

Після чого адмірал на "Володимирі" йде до Севастополя, супроводжуючи свій дорогоцінний приз і не побажавши ні з'ясувати належність невідомої ескадри, ні зустрітися з Нахімовим, який був уже на підході. У результаті Осман-паша зник за обрієм.

Як меланхолійно зауважує Скрицький, дивуючись із приводу азарту Корнілова: "Тим часом бачена у Пендераклії ескадра Осман-паші благополучно пройшла повз, бо єдиний готівковий пароплав був залучений у невластиву йому справу замість розвідки". (Скрицький Н.В. Георгіївські кавалери під Андріївським прапором).

19 листопада 1853 року "Володимир" увійшов на Севастопольський рейд, ведучи на буксирі побитий дерев'яний пароплав. Позаду йшов – вони зустрілися на підході до порту – залізний красень "Медарі Тиджарет", захоплений нахімовською "Бессарабією" без бою. Збіг народу був величезний, всім хотілося ближче побачити полонені судна. Корнілов отримав 19037 крб. 50 коп. призових грошей, Бутаков 38075 крб., тоді як "Медарі Тиджарет" оцінили в 250 тис. крб.

Зрешечений бомбами "Перваз-Бахрі", скромно перейменований на "Корнилів", через день пішов на дно…