Сербія відмовила у екстрадиції Наумова до України через заяву Зеленського - ВВС Україна

Одним із аргументів у відмові Сербії видати Україні колишнього генерала Служби безпеки України Андрія Наумова стало звернення Володимира Зеленського на початку війни, в якому той назвав Наумова зрадником, пише «ВВС Україна».

Так, у зверненні від 31 березня 2022 року президент Володимир Зеленський назвав Андрія Наумова «зрадником» і позбавив його звання бригадного генерала. При цьому видання зазначає, що зареєстрованої справи про державну зраду проти Наумова досі немає, хоча є інші кримінальні провадження, які стосуються економічних злочинів.

Згідно з документами у справі про екстрадицію Наумова з Сербії, з якими ознайомилась «ВВС Україні», ексгенерал під час судових засідань заявляв, що звинувачення проти нього в Україні є безпідставними та політично мотивованими, і він побоюється за своє життя у разі повернення.

Зокрема він вказав про попередніспроби його вбити та про те, що причетні до них досі не покарані. Як аргумент Наумов згадав і про провадження в Україні проти нього за державну зраду, яке назвав «політичною справою».

Також в сербському суді Наумов заявив, що його робота на посаді начальника департаменту СБУ «не сподобалась багатьом, тим паче, що він відповідав за контроль діянь, пов’язаних з корупцією». Він також заявив, що «замах на нього пов’язаний з цією роботою».

Таким чином у липні 2023 року сербський суд відмовив в його екстрадиції до України.

Згідно з рішенням, яке є в розпорядженні видання, Сербія відмовилася видавати Наумова Україні саме через розслідування українськими правоохоронцями його можливої державної зради, зазначивши, що це можна розцінювати, як політичне переслідування.

У відповіді на запит видання до Державного бюро розслідувань зазначили, що «перевіряється факт можливого збирання Наумовим А.О. відомостей конфіденційного характеру щодо функціонування системи безпеки об’єкта управління держпідприємства (ЧАЕС – Ред.) та передачі вказаних відомостей представнику розвідувальних підрозділів іноземної держави з метою здійснення підривної діяльності та агресії щодо України».

При цьому  ДБР перевіряє Наумова вже понад рік і підозру у держзраді йому не оголошують, оскільки бракує доказів.

Водночас в рішенні сербського суду згадується  ізамах на Наумова, «що свідчить про загрозу його життю», наявність його прізвища на сайті «Миротворець» та позбавлення президентом звання бригадного генерала без пояснення конкретних причин.

«Було враховано не лише те, що президент України у публічному зверненні до громадськості назвав підсудного зрадником, а й позбавив через це його звання бригадного генерала без пояснення причини», - йдеться в судовому рішенні з акцентом на порушення презумпції невинуватості.

Така заява Зеленського щодо Наумова, на думку суду, була упереджена і спонукала суспільство вважати, що він зрадник ще до рішення суду. А це «загрожує його безпеці у разі екстрадиції».

Андрій Наумов виїхав за кордон за лічені години до повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року. 7 червня Наумова затримали на кордоні Сербії і Північної Македонії, разом із ним затримали громадянина Німеччини Олександра Акста (якого ЗМІ називали "смотрящим" за контрабандистами від СБУ – ред.). У машині, якою вони їхали, виявили 600 тисяч євро, 125 тисяч доларів і дорогоцінне каміння.

29 вересня 2023 року сербський суд оголосив вирок Наумову у справі про відмивання грошей. Йому призначили покарання у вигляді позбавлення волі на один рік. Сторона захисту заявила, що буде оскаржувати вирок, запевняючи у невинуватості клієнта. 

Із СБУ Наумовазвільнили ще влітку 2021 року. За час служби він неодноразово ставав фігурантом корупційних скандалів. Зокрема, у жовтні 2022 року Державне бюро розслідувань повідомило йому про підозру в заволодінні шахрайськими методами понад 3,2 млн гривень.

Про те, як корупція веде до зради, сервільність — до депрофесіоналізації, а дурість — до безкарності ворогів, та який зв'язок між Андрієм Наумовим та Олегом Кулінічем читайте у матеріалі Валентини Самар  «Кроти» ФСБ у СБУ. Чого не вистачає у справі Кулініча—Сівковича».