Не знали, що в IT-індустрії є душа: як створювався фільм Перший код і чому його варто подивитися

Продюсер фільму Перший код Владислав Савченко розповів, чому це кіно варте уваги глядачів, і поділився історіями пошуку ІТ-компаній, що змінили світ технологій. Також він розповів про відгуки людей, які вперше побачили український фільм про ІТ у Кремнієвій долині.

Ексклюзивне інтерв’ю з Владиславом Савченком

– Як виникла ідея фільму Перший код?

– З 2020 року ми активно будуємо наше ІТ-ком’юніті EASE в Україні та Європі, й одна з наших основних цілей – це просування українського ІТ-бренду, українських ІТ-компаній у світі, щоб про нас дізналося якомога більше людей і ми могли якісніше взаємодіяти зі світовими центрами ІТ-технологій.

Тому ми з командою почали шукати інформацію, де можна було б знайти все в одному місці, коли ти презентуєш Україну чи українські ІТ-компанії. Такого ми не знайшли, тому у нас сформувалася ідея, що треба зняти кіно про українське ІТ. Для нас це була прикольна авантюра, тому й почали знімати. Ніхто не знав, що це таке, що треба робити, але ми захотіли розповісти цю історію в яскравому та цікавому кадрі, щоб індустрію міг зрозуміти кожен.

Я вважаю, що у нас непогано вийшло, але проєкт дуже змінився від самого початку до кінця, це зовсім інший настрій. У 2021 році, коли ми починали зйомки, це були тільки інтерв’ю, а в 2023-му – вже майже голлівудське кіно з крутою кольорокорекцією, з крутим звуком. Це прикольна гра акторів, яскраві історії і все побудовано на тому, щоб глядачі почули реальні факти та історії реальних людей, дуже зворушливі та цікаві.

– Де та як шукали історії, які увійшли до фільму?

– Шукали по знайомих і відкритих джерелах, дивилися всі яскраві кейси, які сходили на небосхилі довкола українських проєктів, найпотужніші ІТ-медіа, передивилися весь YouTube, шукали історії по закордонних медійних платформах і обирали для себе найяскравіші. 50% компаній, які ми відзняли, потрапили до нас за допомогою теплого контакту та рекомендацій. А от інша половина…

Ми пройшли всі шляхи – від вхідної канцелярії до СЕО або фаундера, з усіма перепонами й поясненнями, що це за проєкт, чому він важливий і чому його треба знімати. Початок був дуже напружений, а потім до нас надходили десятки заявок, люди хотіли взяти участь у проєкті. Але наше кіно, на жаль, не може вмістити всі історії, ми й так відзняли 50 годин контенту, тож дуже важко було сформувати з нього 1,5 години фільму, щоб він був яскравий, зрозумілий і цікавий кожному. Тому залишилися навіть компанії, які образилися на нас через те, що ми не зняли їх у проєкті.

– Розкажіть детальніше, чиї історії лягли в основу фільму? 

– Узагалі початок ІТ-індустрії поклали аутсорсингові компанії, які починали діяти під час розвалу СРСР. Величезну частку цих історій становлять компанії Softserve, Eleks, NIX, які продавали в Європу й Америку свою розробку, свій код, свої проєкти та продукти.

Але це було суперскладно в 1990-ті, тому що отримувати замовлення та передавати їх було не так просто, не було таких застосунків, як Skype, ZOOM, Google Meets. Треба було летіти на зустріч і домовлятися, потім летіти підписувати контракт, тоді передавати дискетою код, щоб його перевірили, а потім оплатили. Все це була надскладна історія, яка зрушила ІТ-індустрію з мертвої точки, і таких історій – величезна кількість.

Наприклад, Softserve – ця компанія після курсів отримала від американців перше тестове замовлення, тому що їм сподобалася їхня випускна робота. Їм дали перше тестове завдання від General Electric, щоб вони розробили якийсь невеличкий soft. Тож уявляєте собі, це якийсь 93-й чи 94-й рік, і тут ви отримуєте замовлення від найбільшої у світі компанії, коли твоя складається лише з трьох осіб. Це те ж саме, що зараз зберуться два студенти, у яких буде ідея створити компанію, і перше замовлення – розробити вебсайт для нового продукту – їм, наприклад, дасть компанія Apple. Оце рівень!

І такими історіями просякнутий увесь фільм. І про відносини між компаніями, і про різні локації, і як паралельно дуже швидко розвивалися харківський ІТ-сектор та львівський ІТ-сектор. Вони між собою то конфліктували, то дружили, бо це була своєрідна конкуренція між містами.

Вона заохочувала компанії зростати швидше, навчати людей, тому що спершу спеціалістів, які могли йти за фахом, було не так багато, у компанії потрапляли математики, інженери та навіть музиканти. Їх швидко навчали і вони ставали розробниками коду, інженерами тощо.

Таких історій у фільмі багато – як це відбувалося, чому, як їздили продавати у Францію, не знаючи французької, як продавали в Америку, не перебуваючи в Америці, як перевозили код, як люди переїздили та йшли ва-банк і намагалися побудувати бізнес в Америці, такий sale-офіс і розробку в Україні. Це все було величезним пластом невідомості, який наші герої стрічки змогли подолати.

Це мотиваційна світла історія, як із нічого утворилося щось величезне – на понад 300 тис. людей, де в капіталізації цифри просто якісь космічні. Хто міг уявити, що на перших місцях у списку найбагатших людей будуть айтівці, які створили проєкти з нуля, які починали в Україні, а потім збудували величезний бізнес без різних приватизацій та махінацій. І таких історій буде дедалі більше, адже ми – дуже талановита та розумна нація.

Історії, які увійшли до кіно – стартап Looksery, який був проданий за $150 млн застосунку Snapchat. 3DLook, який допомагає ритейловим компаніям робити спеціальний дизайн для тіла кожної людини, і вони почали співпрацювати з групою компанії Zara та різними американськими великими виробниками одягу, щоб їм було легше продавати людям речі.

Компанія Netpeak – одна з найбільших digital-компаній, які працюють зараз і мають команду з 1 300 співробітників. Компанія NIX, компанія SoftServe, компанія Eleks, засновник якої, на жаль, за день до повномасштабної війни помер. Це була дуже сумна новина для всього ринку, бо він був важливим драйвером, професором, науковцем і людиною із шаленим IQ.

Історія компанії EPAM, тому що їхній український офіс найбільший. Також компанії Sigma, Infopulse. Це все великі історії, які на кожному етапі давали величезний поштовх для розвитку всієї індустрії.

– Як відбувався фактчекінг інформації, яку подано в стрічці? Чи радилися з фахівцями щодо достовірності, та з ким саме?

– До фактчекінгу ми залучили фахівців з ІТ-індустрії. Перевіряли все в відкритих джерелах, у наукових публікаціях, звіряли з різними закритими джерелами. Тобто ми опитували найбільших спеціалістів з цієї тематики, залучали науковців, які допомагали нам сформувати певний пласт інформації, що обов’язково має бути представлений у фільмі, адже має величезне значення в історії України. І, звісно ж, під час створення фільму ми співпрацювали з технічними вишами, радилися з ними, розповідали про ідею, показували, що вже зробили.

– Яка з історій вразила особисто вас найбільше?

– Найбільше мене вразила історія Олексія Скрипника, ми знімали її у 2021 році, коли він був ще живий. Скрипник розповідав, що дуже важливо приділяти увагу різноманітним військовим ІТ-технологіям, що рано чи пізно москалі прийдуть до нас із роботами, дронами, і нам треба буде відповісти їм. Коли він таке розповідав, для мене це здавалося дуже дивним, доки не розпочалося повномасштабне вторгнення. І я вважаю, що він дуже багато знав, дуже багато бачив.

Ці історії якраз на воєнну тематику, що її конче необхідно розвивати і вкладатися туди як державі, так і приватному сектору. Безпосередньо для кожної ІТ-компанії це виявилося пророчим, і тим, до чого варто було б дослухатися вже давно. Історії про те, що ми будемо воювати з роботами, що це буде війна технологій, а щоб виграти, нам треба переграти ворога технологічно, виявилися правдою.

– Не так давно ви показали стрічку в Кремнієвій долині. Якою була реакція на фільм?

– Ми отримали велику кількість схвальних відгуків і дуже важко було вийти з залу, бо люди підходили й казали що це – amazing. Що наша робота дуже гідна, на рівні з американським кіно, що картинка просто супер. Там була велика кількість фахівців із кіноіндустрії, і вони сказали: Ну, це фірма, це дуже достойно.

І навіть перепитували, чи справді це знято в Україні. А я з гордістю відповідав: Так, звісно! Це знято в Україні! Тому, вважаю, що наша авантюра зі зйомками фільму, з показами його по світу, вдалася, і хоч це все було дуже складно, ми досягли своєї мети.

– Чому це кіно варте перегляду?

– По-перше, у нас вийшов дуже мотиваційний продукт. Усі люди, які дивилися кіно, виходили з величезним натхненням. До мене підходили дуже серйозні підприємці, які вже мають великі статки, казали, що це кіно – щось неймовірне, що вони вмотивовані далі рухати свій бізнес, розвиватися й розвивати Україну, стартапи та проєкти, інвестувати. Я просто не можу передати словами всі відгуки, я їх чув від простих людей, простих розробників.

Ті, хто хоче потрапити в ІТ, кажуть – супер, вони навіть не знали, що в цієї індустрії є душа. Тому нам вдалося зробити натхненний і мотивуючий проєкт, який буде зрозумілий кожному глядачу. ІТ-індустрія дуже важка для сприйняття, здебільшого просте оточення не розуміє, що воно таке.

А там дуже простою мовою розповідається, що таке ІТ та як воно зароджувалося. Після перегляду стає зрозуміло, що все розвивалося дуже органічно, що на кожному етапі розвитку необхідна була своя інформація, свій імпульс і консалтингові компанії або люди, які навчали модернізувати бізнес відповідно до вимог сучасності.

– Що особисто для вас було найскладнішим під час зйомок?

– Це була домовленість про публікацію саме тих кадрів, які будуть цікаві глядачам, а також візуал. Ми натрапляли на перепони, коли хтось із наших героїв був не згоден з тим, який вигляд він має на екрані. Та все ж 95% того, що ми хотіли, щоб потрапило у фільм, таки потрапило. Це була титанічна праця.

Мені не раз доводилося казати нашим героям, що, на жаль, я вас видалю з фільму, бо величезний бюджет, величезна команда працює над продуктом, а ви замість того, щоб нам допомагати, заважаєте. І це мотивувало деяких людей все ж таки залишити ті кадри, які ми хотіли. Тому в нас вийшло так, як ми це бачили саме на початку зйомок.

– Чи планується вихід фільму в інших країнах, і якщо так, то де саме?

– Ми працюємо над тим, щоб після прокату в Україні запустити селф-дистриб’юцію на топових стримінгових онлайн-платформах усього світу, тож якраз розробляємо стратегію, тому точної дати немає. Але можу сказати, що одна дуже відома українська платформа отримає фільм, і ті, хто не встигнуть подивитися стрічку в кінотеатрах, зможуть побачити її трішки пізніше на стримінговому сервісі.

І, звісно, чекайте на англомовний дубляж за допомогою штучного інтелекту. Це буде перше кіно, задубльоване штучним інтелектом англійською. Це все прекрасно, особливо на тлі того, що Голлівуд якраз бастує проти впровадження штучного інтелекту. А ми – зробили, і скоро це можна буде побачити!