Авдіївка, Бахмут та південний фронт: генерал Маломуж пояснив плани путіна та дії ЗСУ

Закінчується 20-й місяць повномасштабного вторгнення росії в Україну. Західні ЗМІ та чиновники змагаються у прогнозах, скільки ще триватиме війна. Російські окупанти посилено штурмують Авдіївку, намагаючись оточити чергове місто-фортецю. А українські воїни закріплюються на лівобережжі Херсонської області.

Про ситуацію на фронтах та варіанти розвитку подій "Телеграфу" розповів генерал армії, ексголова Служби зовнішньої розвідки України (з 2005 по 2010 роки) Микола Маломуж.

Авдіївка: ставка путіна та українська відповідь

За словами Миколи Маломужа, зниження підтримки України з боку Заходу позначається на ефективності наших наступальних операцій. І тому нам доведеться робити ставку на оборону. Розвиваючи паралельно успіхи на південному напрямку, де ведемо наступальні дії.

"Вже зрозуміло, що завдання путіна – вийти на кордони Донецької та Луганської областей – залишається ідеєю "фікс" для кремля. Особисто путін провів низку нарад із цього приводу. Ударні сили росіян були сконцентровані біля Куп’янська, Мар’їнки, Лимана. Росіяни намагаються створити кілька можливостей для прориву окупаційних військ. Це завдання було поставлене путіним особисто. Він контролює його виконання, вимагає постійних звітів", – розповідає генерал.

Перший сектор: Куп’янськ – Кремінна – Сватове – Лиман. З перспективами повного захоплення Луганської області та окупації частини Харківської з рухом у бік Харкова.

Другий сектор: Авдіївський напрямок. Саме воно, вважає експерт, стає для загарбників пріоритетним, бо на Куп’янському вони забуксували. ЗСУ там не лише утримали позиції, а й вдало контратакували. І росіяни там знову накопичують сили для нового ривка, пояснює Микола Маломуж.

"А путін продовжує вимагати успіхів. У тому числі захоплення Авдіївки, — зазначає генерал — Йому важливе захоплення хоч якогось міста. Після травневого заходу в залишки Бахмута у росіян особливих "придбань" немає. А оскільки Авдіївка виявилася вдалою мішенню, адже поряд території, які давно контролюють росіяни, її захоплення здалося кремлю цілком реалістичним. І він кинув туди величезні сили та засоби. Включаючи спецпризначенців і більш-менш підготовлених найманців".

Нашим там дуже важко, наголошує Микола Маломуж. Після кількох хвиль штурмів мало не в лоб, вороже угруповання відкотилося, зализало рани. І почало діяти більш розважливо.

"Зараз тривають тотальні обстріли Авдіївки з одночасними спробами оточення міста. Взяття його в кліщі. Авдіївський коксохім фактично перетворюється на другу "Азовсталь". Цей завод зараз став нашою фортецею, потужним опорним пунктом, на який накочують нові та нові атаки ворога, який зазнає масованих ракетно-бомбових ударів", – розповідає експерт.

Він наголошує, що захоплення Авдіївки не матиме для росіян військово-тактичного значення. Скоріше – символічне, політичне. Показати, що саме вони мають ініціативу. Мовляв, ЗСУ не зуміли взяти жодного міста за час літнього контрнаступу, а росіяни змогли в межах осінньо-зимової кампанії.

"І заради цього символу окупанти зараз спалюють величезні резерви. І це, як у випадку з Бахмутом, наше основне завдання в районі Авдіївки. "Перемолоти" якнайбільше сил і засобів противника. Добивати професійні частини, що залишилися", — пояснює генерал.

Микола Маломуж зазначає, що спочатку росіяни підтягли до Авдіївки три бригади, потім ще майже стільки ж. Залучили низку приватних військових компаній, що діють під егідою міноборони росії.

"Є там і вагнерівці, яких розпорошили і туди, і до Росгвардії. Але спершу в бій кидають практично не підготовлених новобранців. Те саме "гарматне м’ясо", якого російські правителі та командири ніколи не шкодували. А потім, буквально по трупах, йдуть більш підготовлені бійці. Методично продавлюючи нашу оборону під прикриттям валу вогню. І маючи колосальні втрати. Менш як за місяць штурмів росіяни там фактично угробили п’ять бригад живої сили, сотні танків, БТР та БМП", — розповів генерал.

Він вважає, що ми маємо ресурси, щоб утримати Авдіївку. Потрібно бити з флангів по кліщах, що змикаються навколо неї, не даючи противнику створити умови для оточення захисників міста, вважає експерт.

"Якщо росіяни зможуть захопити Авдіївку – це не така велика втрата, не переломний момент на фронті. Але навіщо давати путіну та роспропаганді привід трубити про свої "перемоги"? Підбадьорюючи російське суспільство, починаючи з новою силою тиснути на зарубіжну спільноту, політиків. Розповідаючи про те, що перспектив деокупувати свої території в України немає, швидше — ще щось втратити.Тому, мовляв, давайте домовлятися. Принаймні — про припинення вогню. Звичайно, на умовах рф. До того ж втрата Авдіївки стане ударом по морально-психологічному стану українського суспільства, наших воїнів. Особливо враховуючи, яке потужне інформаційне забезпечення цьому надасть країна-агресор", — зазначає екскерівник Зовнішньої розвідки.

Бахмут: "успіх", який кремль боїться втратити

Третім напрямком застосування російських наступальних зусиль є Бахмут, продовжує Микола Маломуж.

"Але якщо захоплення Авдіївки важливе путіну як демонстрація нових успіхів т.зв. "сво", то утримання росіянами Бахмута, захоплення якого коштувало життя десяткам тисяч окупантів, теж "пунктик" для кремля. Якщо росіяни втечуть зі знищеного ними міста, це буде вважатися черговим провалом путінської стратегії "спецоперації". Щось типу втечі з деокупованого рік тому Херсона, який росіяни голосно повертали "в рідну гавань". А потім тікали звідти під дуже промовисту мовчанку пропаганди", — нагадує генерал.

Він наголошує, що путін вже пів року розповідає про захоплення Бахмута як про великий успіх "російської зброї". І втратити такий "успіх" не можна. Тому туди підтягують резерви окупаційної армії.

Генерал упевнений, що путін наказав взяти Авдіївку і утримати Бахмут за всяку ціну. Адже цінність людського життя для кремля завжди дорівнювала нулю. Тому рівняють із землею міста, тому кладуть тисячами своїх вояків. І тим більше не шкодують українців – ані військових, ані цивільних.

"Наразі противник намагається відновити втрачені позиції в районах Кліщіївки та Андріївки, – розповідає експерт. – Щоб ЗСУ не мали там вигідного розташування, яке дозволяє викошувати росіян у Бахмуті".

Південний фронт: гарні перспективи ЗСУ

Враховуючи, які сили та засоби путін кинув на досягнення завдань щодо виходу на адмінкордони Луганської та Донецької областей (або утримання Бахмута та захоплення Авдіївки), їх не вистачає на інших напрямках.

"А фронт у нас – близько 1,3 тисячі км. Розосередити 420-450 тисяч військових, яких кремль кинув в Україну, по цій довжині неможливо. Доводиться обирати. Путінський режим вибрав схід, а тому зазнає зараз поразки на півдні", – наголошує. Микола Маломуж.

Ми, продовжує він, наступаємо в Запорізькій області, поступово просуваючись до Мелітополя, перебиваючи логістику, що може позначитися на всьому південному угрупованні противника. ЗСУ провели низку успішних операцій (поки що – тактичного рівня) на лівому березі Дніпра в Херсонській області.

"Схоже, що пробивання з флангів коридору до Мелітополя (Токмак – Мелітополь – Бердянськ), захід більш потужних наших сил з Херсонщини, є метою українського командування, – міркує генерал. – Таким чином вдасться перекрити південний логістичний коридор окупантів, закривши велике угруповання у величезному південному котлі. Що стало б уже стратегічною поразкою агресора".

Експерт упевнений: навіть якщо росіяни просунуться на сході, але втратять південь – це стане для них катастрофою. Для ЗСУ тоді відкривається дорога до Криму. А позиції окупантів на сході різко ослабнуть.

"Щоб мати якісь успіхи, кремлю потрібно близько мільйона військових. Підготовлених, а не нашвидкуруч зібраних, які всього бояться та йдуть вперед виключно під прицілом загородзагонів. Тож вимальовується, що ми маємо хороші перспективи на півдні. Можливо, щось несподівано станеться й на сході, причому на напрямках, де ворог на удар не очікує", – зазначає Микола Маломуж.

Вкрай важливі нестандартні дії, упевнений він. Які супротивник не прораховує. Це – у компетенції нашого Генштабу. Він має їх згенерувати, погодити з головкомом ЗСУ Залужним та верховним головнокомандувачем, президентом Зеленським, пояснює генерал.

"На жаль, наш літній наступ нестандартністю не відрізнявся. Ми йшли на потужно укріплені позиції росіян саме там, де вони очікували. І передбачувано загрузли у виснажливих позиційних боях", — наголошує експерт.

І, звичайно, продовжує він, нестандартні дії мають бути підкріплені сучасними військовими технологіями, включаючи далекобійні ракети (це вже – до наших партнерів).

"Але, наголошую, головними мають бути саме несподівані, які не можливо прорахувати, дії наших військових на фронті. Не глуха оборона на певних ділянках або атаки на мінні поля та ешелоновані укріплення росіян. А такі дії, які змусять їх задкувати, а то й бігти, як було минулого року на Харківщині та Херсонщині", – нагадує Микола Маломуж.

На його думку, тут своє слово мають сказати наші Сили спеціальних операцій, спецслужби.

"Необхідні скоординовані дії. Щоб у ворога "захиталося" і в тилу, причому на різній глибині, і на фронті, причому на різних напрямках, зокрема, зовсім несподіваних", – констатує екскерівник Служби зовнішньої розвідки.