Обирайте найкращий апокаліпсис: людство рухається відразу до 14 глухих кутів еволюції

Один з авторів статті каже: "Люди як вид неймовірно винахідливі. Ми здатні до інновацій, адаптації та можемо співпрацювати в напрочуд великих масштабах. Але ці здібності мають побічні ефекти. Простіше кажучи, людський вид був занадто успішний для свого майбутнього блага".

14 еволюційних глухих кутів, у яких може застрягти людство

• Спрощення екосистем через сільське господарство, що робить ці екосистеми дуже вразливими і може спричинити голод.
• Економічне зростання заради зростання, яке не приносить користі ні людям, ні довкіллю.
• Нестабільність глобальної співпраці – міжнародні конфлікти з застосуванням зброї.
• Переломні точки зміни клімату, після яких виникнуть незворотні ланцюгові реакції.
• Штучний інтелект, що вийшов з-під контролю.
• Через розвиток способів пересування, люди з різних точок світу стали спілкуватися набагато тісніше – це веде до швидшого поширення епідемій.
• Залежність людини від викопного палива.
• Хімічне забруднення.
• Гонка озброєнь, ядерна зброя.
• Цифровізація може посилити поширення дезінформації та дестабілізувати демократію.
• Перевага короткострокових вигод над довгостроковими.
• Надмірне споживання.
• Відокремлення людини від природи, яке призводить до нерозуміння наслідків дій для довкілля.
• Епідемія самотності через масову цифровізацію.

Із чотирнадцяти еволюційних глухих кутів 12 – на межі точок неповернення. Крім того, вони мають тенденцію посилювати одне одного – так звані полікризи. Якщо суспільство в одному глухому куті, воно з більшою ймовірністю буде і в інших. Науковці закликають активно трансформувати наші суспільства, зазначаючи, що людство поки що не приречене.

"Досі антропоцен значною мірою був несвідомим побічним продуктом інших еволюційних процесів. Настав час людям усвідомити нову реальність і колективно рухатися туди, куди ми як вид хочемо. Дуже проста річ, яку може зробити кожен, — це більше опікуватися природою та суспільством, одночасно дізнаючись про глобальні наслідки наших власних дій", – пояснює Петер Сьогаард Йоргенсен.