Справжня загроза чи великий пшик: чи вміє багатомільйонне військо Китаю воювати

Водночас виникає питання: чи зможе китайське військо зробити те, чого хоче Сі Цзіньпін? Спробували на це питання відповісти оглядачі, які взялися за аналіз Народно-визвольної армії Китаю. А точніше – її можливостей і потужності.

Які потужності війська Китаю

У живій силі китайське військо налічує 2,1 мільйона військовослужбовців. Вражає чисельність суден і літаків, яка виводить Пекін за цими показниками на лідерські позиції у світі. У Пентагоні вважають, що у Китаю понад 400 кораблів і 3100 літаків. І це робить його найбільшим у світі військово-морським флотом і третьою за величиною авіацією у світі.

У 2021 році ядерний арсенал перевищив 400 боєголовок. А до 2035, за прогнозами експертів, він має досягти позначки у 1500. Правда, на той час стільки ж мають розгорнути і США, і Росія.

І всю свою міць Китай може, або не може, використати у спробах захопити Тайвань. Принаймні після зустрічі з Байденом 15 листопада уряд Сі Цзіньпіна заявив, що об'єднання Тайваню з Китаєм "не зупинити". А це означає, що Пекін від своєї мети відходити не збирається.

Чисельна, але не ефективна

Журналісти провели інтерв'ю з десятками нинішніх і колишніх як американських, так і китайських чиновників. Вони дійшли до цікавого висновку, який вказує на головну слабкість Пекіна. А пов'язана вона з тим, що виникає сумнів у здатності трансформувати швидкий прогрес у військовій техніці в ефективні бойові дії. Особливо у випадку, якщо потрібно буде підтримувати ті самі бойові дії.

Джон Калвер, старший науковий співробітник Атлантичної ради, котрий 35 років працював аналітиком ЦРУ і спеціалізувався на китайських збройних силах, схарактеризував їх.

Їм притаманна велика летальність, яку важко заперечити. Судячи з того, що ми бачимо, китайські збройні сили – це слабке місце. (Проте – 24 Канал), судячи з власних оцінок Китаю, вони вважають, що досягли прогресу, але вони не там, де хотіли б бути,
– констатував він.

Сі сам критикує власне військо

Як би парадоксально це не звучало, але занепокоєння щодо збройних сил країни починається з самого верху. Так, Сі Цзіньпін – найзапекліший критик Народно-визвольної армії Китаю (далі по тексту буде НВАК).

Він пообіцяв побудувати армію "світового класу" до 2049 року. Відтак, провів чистку вищого офіцерського складу, наказав військовим вийти з комерційного бізнесу, скоротив чисельність сухопутних військ НВАК. Паралельно взявся розбудовувати нові ракетні, кібернетичні та космічні можливості та створив нову об'єднану командну структуру.

Але є одне "але". Його неоднократні вказівки китайським військовим готуватися "до боротьби і перемоги" – частково мовчазне визнання, що у Сі є страх, що вони не здатні це зробити.

Цікаво, що критикував він своє військо і нещодавно. До прикладу, у липні він за два тижні зробив аж три окремі публічні заклики посилити військове управління. Цікаво, що збіглися вони із заворушеннями в ракетних військах Китаю. Це той підрозділ, який контролює запаси балістичних ракет і відповідатиме за націлення на надводні кораблі США у конфлікті навколо Тайваню, якщо він виникне.

Після цього таємничо зник міністр оборони Лі Шанфу, призначений на цю посаду на початку року. Остаточно оголосили про відставку Лі аж наприкінці жовтня. Він став міністром оборони Китаю, який найменше часу перебував на цій посаді.

Свіжого реального військового досвіду нема

Слід розуміти, що НВАК не брала участі у великих бойових діях з часів короткої та болісної для Пекіна війни проти В'єтнаму у 1979 році. А це означає, що практично всі китайські генерали не мають бойового досвіду. Винятками є, до прикладу, 73-річний Чнаж Юйся, заступник глави Центральної військової комісії. Його відправили на фронт ще понад 40 років тому.

Тим часом брак досвіду Сі та його генерали називають "хворобою миру" Китаю. Про неї офіційна газета НВАК Daily писала ще торік, посилаючись на неодноразові заяви Сі Цзіньпіна. Мовляв, у "довготривалому мирному середовищі офіцери і солдати схильні до "хвороб миру".

"У Китаю не було досвіду війни, їх (військових – 24 Канал) треба перевірити, перш ніж здійснювати щось на кшталт повномасштабного вторгнення у Тайвань", – констатував Лі Сяобін, директор Західно-Тихоокеанського інституту при Університеті Центральної Оклахоми, котрий раніше служив у НВАК.

Строга вертикаль і запізнілі рішення

Слід розуміти, що НВАК – технічно не збройні сили. Це, радше, збройне крило Комуністичної партії. Відтак, НВАК дуже сильно підпорядкована зверху вниз. А це означає, що під загрозою здатність її командирів ухвалювати швидкі рішення на місцях. Власне, на полі бою, коли міняються умови.

Звичайно ж, у НВАК доктрину скоригували, щоб військові мали можливість під час операцій брати на себе більше ініціативи. Втім, процес повільний і недосконалий.

Експерт з питань НВАК в Інституті миру США і співавтор книги "Китай у пошуках безпеки" заявив, що Китай більш зосереджений на "контролі", ніж на "командуванні". За його словами, наслідки цього можуть бути виснажливими.

Ця одержимість контролем означає, що вони не є спритними і гнучкими. Якщо ситуація на полі бою змінюється, наказ, який ви отримали кілька днів тому, може виявитися катастрофічно складним для виконання,
– сказав Скобелл.

Водночас у США не недооцінюють ворога. Керівники розвідки та Пентагону вважають, що Сі прагне, щоб його армія була здатна захопити Тайвань до 2027 року. Водночас сумніви Китаю можуть знизити ймовірність такого конфлікту. Адже невдача або перемога надто дорогою ціною може означати падіння Комуністичної партії. Водночас Пекін прагнутиме уникнути українського сценарію. Хай там як, НВАК прийде до битви з Тайванем з багатьма перевагами, але не з усіма, які мають значення, пишуть у Bloomberg.