Вчені описують 14 способів, якими людство може довести себе до вимирання

Поглядаючи через призму поточного технологічного та медичного прогресу, легко відчувати оптимізм щодо майбутнього процвітання людства. Якщо заглибитися глибше, то незабаром стане зрозуміло, що наш успіх як виду не гарантований. Нове дослідження під керівництвом команди Стокгольмського університету у Швеції описує 14 різних «еволюційних пасток», у які потенційно може потрапити наше населення планети, що зрештою призведе до нашої смерті.

За словами команди, яка стоїть за дослідженням, частина проблеми полягає в тому, що ми робимо надто добре для себе – наше домінування та успіх призводить до небезпечних наслідків. Зараз ми переживаємо те, що називається полікризою, коли численні загрози – від зміни клімату до глобальних пандемій – загрожують рано чи пізно завершити епоху антропоцену.

«Люди неймовірно креативні як вид», — каже антрополог Пітер Согаард Йоргенсен зі Стокгольмського університету. «Ми здатні впроваджувати інновації та адаптуватися до багатьох обставин і можемо співпрацювати в напрочуд великих масштабах. Але ці можливості мають ненавмисні наслідки».

З 14 можливих еволюційних тупиків для людства п’ять позначено як глобальні: спрощення (системи стають надто спеціалізованими для адаптації, такі як монокультурне землеробство), зростання для зростання (безупинна гонитва за зростанням, що шкодить добробуту), перевищення (використання більшого, ніж може забезпечити Земля), поділ (міжнародний конфлікт) і зараження (наприклад, інфекційні захворювання).

Ще п’ять описаних як технологічні пастки. Це прив’язка до інфраструктури (як у випадку з викопним паливом), хімічне забруднення, екзистенціальні технології (такі як ядерна зброя), технологічна автономія (включаючи штучний інтелект) і дезінформація.

Решта чотири дослідники називають структурними пастками. Це короткостроковість, надмірне споживання, відключення біосфери та втрата місцевого соціального капіталу, де все більш цифровий світ обриває соціальну взаємодію та потенційно сприяє подальшому розколу.

Щобільше, 12 із них вважаються такими, що перебувають у просунутому стані. Лише технологічна автономія та втрата місцевого соціального капіталу ще мають перетворитися на серйозні проблеми. Ще більш тривожним є той факт, що ці глухі кути посилюють один одного, а це означає, що ми можемо потрапити в пастку кількох.

«Еволюційні пастки — це добре відома концепція у тваринному світі, — говорить Согор Йоргенсен.

«Подібно до того, як багатьох комах приваблює світло, еволюційний рефлекс, через який вони можуть бути вбиті в сучасному світі, людство ризикує реагувати на нові явища шкідливими способами».

Це досить похмура картина, але дослідники поки що не здаються. За словами команди, зараз потрібна активна трансформація – не просто визнання того, що ми повинні плисти за течією, а цілеспрямовані зусилля в іншому напрямку. Ми можемо бути короткозорими та деструктивними як вид, але ми також творчі, інноваційні та прагнемо співпрацювати, зазначають дослідники. Це означає, що є надія, що наша доля ще не написана.

«Дуже проста річ, яку може зробити кожен, — це більше залучатися до природи та суспільства, а також вивчати як позитивні, так і негативні глобальні наслідки наших власних місцевих дій», — говорить Йоргенсен. «Немає нічого кращого, ніж наражати себе на те, що потребує захисту».