“ХАМАС — це не ІДІЛ”: чому не варто порівнювати ці два угруповання — аналіз Politico

Вдавання того, що ці дві терористичні групи однакові, лише ускладнить захист Ізраїлю і припинення війни.

Невдовзі після жахливих терактів 7 жовтня, коли терористи ХАМАСу жорстоко вбили понад 1400 чоловіків, жінок і дітей, прем'єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу заявив, що “ХАМАС — це ІДІЛ”. Це порівняння було підтримано багатьма ізраїльськими та американськими офіційними особами, в тому числі міністром оборони США Ллойдом Остіном, який, перебуваючи з візитом в Ізраїлі незабаром після теракту, зазначив, що те, що зробив ХАМАС, “гірше, ніж ІДІЛ”.

ТСН.ua пропонує вам адаптацію матеріалу Politico, в якому автори Колін П. Кларк та Майкл Кенні аналізують порівняння ХАМАСу та ІДІЛ та пояснюють, як таке порівняння вплине на перебіг конфлікту. 

Зрозуміло, що жорстокість нападу ХАМАСу відкрила двері для порівнянь з Ісламською державою, найжорстокішим терористичним угрупуванням сучасності. ХАМАС обрав своєю мішенню цивільне населення і вбивав його у найжорстокіший спосіб. Світ був шокований жахливими повідомленнями про зґвалтування, понівечені і спалені тіла, викрадення немовлят і людей похилого віку. Саме така гротескна поведінка і порушення прав людини та міжнародного права нагадує найгірші вчинки ІДІЛ.

І все ж, треба сказати, що ХАМАС — це не ІДІЛ. Між цими двома групами набагато більше відмінностей, ніж подібностей. Визнання цієї реальності має вирішальне значення: тільки тоді, коли буде зрозуміло, як насправді діє ХАМАС і чого він прагне, можна буде протистояти цьому угрупованню таким чином, щоб допомогти Ізраїлю відновити свою безпеку і, зрештою, припинити війну.

Як нещодавно сказав колишній лідер салафітського воєнізованого угрупування, що симпатизує ІДІЛ, “між ІДІЛ і ХАМАС існує величезна різниця”.

Ось що потрібно знати політикам і громадськості.

Держава проти халіфату

ХАМАС — це націоналістична організація, яка прагне знищити Ізраїль і замінити його палестинською державою. Це також войовнича релігійна група, щоправда, стилізована під ісламістську форму “Мусульманського братства”, з якого вона вийшла. Але вона прагне створити державу, яка в кінцевому підсумку буде такою ж, як і будь-яка інша в міжнародному співтоваристві, з місцем в Організації Об'єднаних Націй і в регіональних організаціях на кшталт Ліги арабських держав. Її цілі локальні.

Ісламська держава, з іншого боку, має транснаціональні цілі і є фундаменталістською релігійною організацією. ІДІЛ прагне побудувати глобальний халіфат, заснований на буквальному тлумаченні Святого Письма. Замість того, щоб прагнути бути членом глобальної спільноти націй, ІДІЛ прагне завоювати держави і підкорити їхніх громадян під загрозою залякування і смерті. Якби ІДІЛ вдалося закріпити свою територіальну базу в Іраку і Сирії, вона б прагнула підірвати і знищити Організацію Об'єднаних Націй, а не приєднатися до неї.

“ІДІЛ — це суто ісламське угруповання, яке слідує ісламським ідеям і концепціям, кульмінацією яких є божественний, обов'язковий спосіб життя, який називається халіфат”, — каже прихильник ІДІЛ. Він додає, що ХАМАС “несе прапор Палестини”, в той час як ІДІЛ “несе прапор ісламу”.

“Суверенітет людини”

Газа, якою керує ХАМАС, безумовно, не є демократичним маяком, але члени і прихильники ІДІЛ критикують ХАМАС за участь у виборчому процесі, як це було в 2006 році, коли ХАМАС виграв вибори в Газі, отримавши 44 відсотки голосів.

ХАМАС “визнає суверенітет людини” і заперечує “суверенітет і верховенство Бога”, стверджує прихильник ІДІЛ. “Не існує нічого, що називається демократією і створеним людиною законодавством, — додає він, — тому що все визначено Всемогутнім Богом у шаріаті”. Іншими словами, прихильники ІДІЛ критикують ХАМАС за те, що він не виконує закони шаріату в інтерпретації Ісламської держави.

Розбіжності щодо Ірану

ІДІЛ також регулярно критикує ХАМАС за те, що він визнає і отримує підтримку від (шиїтської) Ісламської Республіки Іран. Неофіційний англійський переклад нещодавньої заяви ІДІЛ звинувачує палестинське угруповання у “зближенні” з іранським режимом “у дружбі і братерстві”.

ІДІЛ вважає Іран більш підступним ворогом, ніж навіть Сполучені Штати та Ізраїль, оскільки ІДІЛ вважає шиїтів рафідою, або відкидаючими іслам, і пріоритетом для неї є знищення саме їх, а не будь-якого іншого супротивника. Пропаганда сектантства лежить в основі методів вербування ІДІЛ, тому сунітське угруповання на кшталт ХАМАСу, яке отримує підтримку від шиїтської країни на кшталт Ірану, вважається поза межами ісламської шкали.

За словами другого прихильника ІДІЛ, через ці та інші відмінності Ісламська держава “ставиться до ХАМАСу з презирством і як до відступників”.

Дійсно, ще одна причина, чому ІДІЛ ставиться до ХАМАСу зі зневагою, полягає в тому, що ХАМАС толерантно ставився до інших релігійних груп у Газі, чого ІДІЛ ніколи не зробить.

“Несправедливо називати ХАМАС ІДІЛом, — підсумовує перший симпатик ІДІЛ, — це образа для ІДІЛ”.

З огляду на ці глибокі теологічні та ідеологічні розбіжності, не дивно, що ІДІЛ і її прихильники утримуються від похвал на адресу ХАМАСу за атаку 7 жовтня, навіть незважаючи на те, що Аль-Каїда і безліч її філій, в тому числі Аль-Шабаб, Аль-Каїда на Аравійському півострові і Аль-Каїда на Індійському субконтиненті, аплодували їй.

“Ендшпіль”

Відмінності між ХАМАС та ІДІЛ також вплинуть на те, як в кінцевому підсумку завершиться нинішній конфлікт.

З ІДІЛ ніколи не було місця для переговорів. ІДІЛ не має державного спонсора, як ХАМАС у випадку з Іраном (і як раніше мав у випадку з Сирією). Також ІДІЛ не мала такого рівня народної підтримки, яким користується ХАМАС, ані в зоні своєї діяльності, ані на міжнародному рівні. Дійсно, Ісламська держава була настільки загрозливою, що викликала справді глобальну реакцію у вигляді Глобальної коаліції по боротьбі з ДАІШ, до якої увійшли 86 країн. Країни з великим мусульманським населенням в переважній більшості негативно ставилися до цієї терористичної групи.

На відміну від ІДІЛ, деякі з цілей ХАМАСу насправді є політичними, а тому ефективного вирішення кризи не буде, якщо вона не включатиме в себе політичне врегулювання.

Проте, якщо ХАМАС прирівняти до ІДІЛ, як це пропонують спекулятивні аналогії, то єдиними доступними варіантами боротьби з ним будуть військові дії. Такі аналогії також ризикують створити пророцтво, що самоздійснюється. Чим більше ізраїльські та американські офіційні особи прирівнюють ХАМАС до ІДІЛ, тим більше вони закривають двері для будь-якого можливого політичного врегулювання.

Нинішні зусилля зі знищення ХАМАСу цілком можуть виявитися контрпродуктивними, оскільки кількість жертв серед цивільного населення зростає, а світова громадська думка налаштовується проти Ізраїлю і, відповідно, проти Сполучених Штатів. Виключно кінетична реакція на дії ХАМАСу може в кінцевому підсумку послабити угруповання, але навряд чи знищити його повністю.

Оперативне командування ХАМАСу, ймовірно, було вивезене з Гази перед атакою, можливо, до Лівану, Ірану або Сирії, щоб забезпечити безперервність діяльності організації, особливо серед її прихильників жорсткої лінії.

Наслідки можуть призвести до ще більш екстремістської ітерації угруповання — ХАМАС 2.0, яке може відродитися з попелу в Газі і продовжити здійснювати акти насильства і тероризму проти Ізраїлю. Якщо це станеться, то ХАМАС виявиться схожим на ІДІЛ принаймні в одному небажаному аспекті: у своїй стійкості.

Інформація про авторів: Колін П. Кларк — директор з досліджень The Soufan Group, консалтингової компанії з питань розвідки та безпеки в Нью-Йорку, автор книги “Після Халіфату: Ісламська держава і майбутня терористична діаспора”.

Майкл Кенні — директор Центру Метью Б. Ріджвея і професор міжнародних відносин в Університеті Піттсбурга. Він досліджує тероризм, політичне насильство та активізм з високим ступенем ризику.