Перша реальна криза Умерова

Дедалі більше сигналів, що ми напередодні серйозної кризи між військово-політичним керівництвом та військовим командуванням. Вже кілька разів за останній місяць МО офіційно підсвітило зальоти військових. Причому цілком обґрунтовано – за роздовбання та реальні зловживання. Чого не було два роки навіть у найважчі моменти.

Тобто це не випадковість, позначений новий тренд. Однак на тлі полеміки між Зеленським та Залужним він може бути сприйнятий не як прагнення навести лад, а як тиск. І на цьому спекулюватимуть.

Поглиблення цього конфлікту дуже небезпечне. Жодна західна допомога не врятує, якщо почнеться внутрішній розбрат. А якщо конфлікт посилиться, допомоги стане ще менше. Тобто, розкол – це неминуча поразка.

Я докладно розгорну це в окремій статті. Зараз лише один момент зазначу.

Дуже багато залежатиме від того, як поведеться міністр оборони Умеров. Об'єктивно – він у дуже складному становищі. І зараз проходить через ситуацію, коли потрібно прийняти важке рішення. Воно або посилить позиції міністра і створить запас міцності, або зробить вразливим та призведе до швидкої відставки.

Йдеться про історію з російським паспортом дружини Арсена Жумадилова, який призначений керівником Державного оператора тилу та відповідатиме за забезпечення армії всім, окрім зброї.

Жумадилов намагався зіграти на випередження та сам визнав, що після 2014 р. неодноразово відвідував Крим, а його дружина отримала там російський паспорт. Тому що сім'ї було важливо зберегти контакт із Кримом та спілкування онуків із бабусями-дідусями.

Технічно це грамотний хід, це набагато краще, ніж виправдовуватися постфактум, як у ситуації із заступником начальника поліції. Жумадилова підтримали багато відомих людей, тому що його вважають професіоналом із гарною репутацією. Але контекст, у якому він подав цю історію, і прагнення його групи підтримки все зіпсували та створили кризу.

По-перше, почали випинати, що він кримський татарин. Тому нібито немає проблем із поїздками до Криму та розпаспортом. Виходить, якби розпаспорт був у дружини українця чи росіянина, це було б проблемою? А так – ні? Це ідіотизм, що провокує розкол. Знаю чимало українців та росіян, які народилися у Криму, у яких там батьки. Але вони не можуть поїхати і не одержують розпаспорту. Тому що будуть негайно заарештовані. Або не хочуть підставляти родичів.

Можна скільки завгодно говорити, що Україна формально не визнає розпаспорти, видані у Криму та ЛДНР. Але якщо такий паспорт знаходять у росіянина чи українця, чи члена сім'ї, навіть якщо це не чиновник, а бізнесмен – це завжди публічна проблема. Що повертає до питання про розподіл за національною ознакою. Національність як аргумент просто не можна використати.

По-друге, після 2014 р. Жумадилов був держслужбовцем, а потім працював на держпідприємстві. Він сам визнав, що місце роботи провокувало додаткові перевірки під час в'їзду до Криму.

Більше того, він давно є активним прихильником кримськотатарської національної автономії. Як із такою відкритою публічною позицією та працюючи в держструктурах він їздив до окупованого Криму, оправляв туди сім'ю – особисто мені важко уявити. Але ж це лірика.

Крим – це Україна, але з погляду контролю з боку ФСБ Крим нічим не відрізняється від Ростова чи Москви. Це факт.

Якщо історію з його поїздками до Криму та паспортом дружини замнуть, це автоматично знімає претензії до всіх, хто у подібній ситуації. У тому числі – до справжніх посібників РФ. Про це вже написав Юрій Ніколов.

Найголовніше – по-третє. Жумадилов зазначив, що для нього контакти з родичами у Криму важливі. Це було вкрай нерозумно.

З одного боку, він перетворив усіх близьких на об'єкт для тиску. Тому що має доступ до інформації про всі поставки для української армії, її чисельність, стан, виробничі потужності, логістику тощо. Дивно буде, якщо росіяни цим не скористаються.

З іншого боку, уявіть, що тиск не буде. Це стане залізобетонною основою для спекуляцій, що співпрацює з окупантами. Як інакше це можна тлумачити?

Жумадилов має підвищити якість закупівель та подолати корупцію. Що автоматично спровокує атаки на нього. Але тепер росіяни та опоненти всередині України зможуть дискредитувати його взагалі не напружуючись.

Будь-яку шорсткість із забезпеченням армії (а вони точно будуть, тому що масштаби колосальних потреб) можна буде пояснювати тим, що закупками керує російський шпигун. Будь-коли може бути вкинутий компромат. Навіть якщо це буде фейк, згадайте, як минулої зими відреагували на фейковий російський паспорт чиновника Міноборони Лієва – був справжній шторм. А тут реальний паспорт.

Завтра росіяни вкинуть, що Жумадилов – це агент із позивним «Чебурек» чи «Гірей», чи ще якимось. Це прилипне, як завжди, у таких ситуаціях.

Відтепер спроби Умерова наводити лад у армії наштовхуватимуться на звинувачення, що він покриває людину, вразливу для тиску з боку Росії. Адже це навіть не заступник начальника поліції. Це людина, яка знає ситуацію у всій армії в деталях – від шкарпеток до палива та їжі.

Усі адекватні люди повинні підтримати Умерова щодо підвищення ефективності військової машини. Інакше ми програємо війну. Але вразливість як Жумадилова дасть опонентам козир. Мовляв, спочатку у себе розберись. Це реальність, яку не можна заперечити.

Якщо міністр оборони доведе, що реалістично оцінює ситуацію, це розширить його підтримку, зокрема – в армії. І допоможе витримати критику у тих ситуаціях, де він у справі впорядковуватиме Генштаб. Якщо ж привід звинуватитиме у подвійних стандартах, міністр буде у слабкій позиції. Що негативно позначиться на ефективності Міноборони.