У США помер радянський льотчик-перебіжчик Віктор Біленко, який викрав МіГ-25: що відомо і які таємниці він розкрив Заходу

У Сполучених Штатах Америки помер колишній радянський льотчик Віктор Беленко. У 1976 році він на радянському надзвуковому винищувачі МіГ-25 втік із СРСР.

Завдяки лейтенанту Беленко американські військові отримали перший зразок цього літака, який до того викликав серйозні побоювання на Заході, для вивчення. Історію вчинку радянського льотчика, котрий у ЦРУ назвали "розвідувальним золотом", розповіло видання The New York Times.

Віктор Беленко помер у будинку для літніх людей у невеликому містечку в Південному Іллінойсі ще 24 вересня. Однак про його смерть журналісти дізналися лише зараз. Син колишнього льотчика Пауль Шмідт розповів виданню, що його батько помер після нетривалої хвороби.

Як пише The New York Times, Віктор Беленко народився у простій родині радянських робітників 15 лютого 1947 року в Нальчику. Але зумів збудувати військову кар'єру, пробившись в елітні Сили ППО СРСР, які захищали країну від ймовірного нападу ззовні.

"Але поступово він розчарувався в радянській системі. Йому було обіцяно матеріальну винагороду за його наполегливу працю; натомість, незважаючи на його елітний статус, він відчував, що з ним поводяться як з витратним ґвинтиком у скрипучій військовій машині. Він тримав свої сумніви при собі настільки, що на початку 1970-х років отримав виняткове завдання: пройти навчання на МіГ-25, одному з новітніх радянських зразків озброєння", – пише видання.

І Беленко шансу  втекти з "в'язниці народів" у вільну демократичну країну не згаяв. Хоча, як зізнавався згодом він сам, про життя в США молодий льотчик не знав практично нічого, крім того, що підозрював, що там людям живеться значно краще, ніж у Радянському Союзі.

"Я жадав свободи в Сполучених Штатах. Життя в Радянському Союзі не змінилося в порівнянні з тим, яке існувало за часів царської Росії, де не було свободи", – розповідав він відразу після втечі з СРСР.

Головний вчинок у своєму житті Беленко зробив літнього дня 1976 року. На МІГ-25 він підлетів до узбережжя Японії і після низки маневрів для привернення уваги японських військових у вигляді почергового різкого зниження і набору висоти, він приземлився на аеродромі південно-західного портового міста Хакодате.

До радянського літака, що сів на японському аеродромі, відразу кинулися японські військові. Але Беленко, вийшовши з літака, двічі вистрілив у повітря і заходився чекати на прибуття японської влади.

Коли ж ті приїхали на місце надзвичайної події, Беленко вийшов до них і розповів, що прилетів до Японії, щоб дезертувати разом із новим на той момент радянським надзвуковим винищувачем МіГ-25, який тоді викликав великі страхи у західних військових. Адже цей величезний винищувач був здатний підніматися на велику висоту, а його швидкість у кілька разів перевищувала швидкість звуку.

Крім того, військових НАТО лякала, як вони вважали, висока маневреність МіГ-25, а також те, що, як припускали в Альянсі, з його появою СРСР отримав можливість збивати надзвукові бомбардувальники та літаки-розвідники, які до цього безкарно літали через радянський повітряний простір.

"Тепер, завдяки лейтенанту Беленку, у них (західних військових. – Ред.) був первозданний зразок для вивчення. Джордж Буш, тодішній директор Центрального розвідувального управління, назвав цей інцидент "розвідувальним золотом", – пише The New York Times.

Беленко планував свою втечу протягом кількох місяців. Здійснити її він запланував у момент, коли він та його ескадрилья вирушать у тренувальну місію над Японським морем без озброєння. Це, як правильно розрахував Беленко, наблизить його до свободи та позбавить його колег можливості завадити втечі.

Після приземлення Беленка японці передали його та літак представникам США. Американські військові розібрали та вивчили МіГ-25, а за кілька тижнів повернули частинами Радянському Союзу. А льотчик отримав притулок і вилетів з Японії до США на допит.

Вивчення радянського винищувача заспокоїло західних військових. Гігантський розмах крил, як виявилося, потрібен був не для маневреності, а для того, щоб підняти повітря літак з 15 тоннами палива. Також надмірними виявились побоювання щодо здатності МіГ-25 збивати американські літаки: його швидкість не могла зрівнятися з тією, яку були здатні розвивати американські зразки авіатехніки.

"Однак найбільшу цінність мало те, що лейтенант Беленко розповів американцям про умови та моральний дух у радянських збройних силах. Американські чиновники довгий час вважали, що радянські військовослужбовці — це супермени. Лейтенант Беленко розповів, що їх часто морили голодом, били, заганяли в тісні житлові приміщення і піддавали покаранням садистів за найменше порушення", – пише The New York Times.

Видання стверджує, що, опинившись на американському авіаносці, Беленко був вражений тим, що моряки можуть отримувати необмежену кількість їжі абсолютно безкоштовно. Також з ним стався конфуз, коли радянський льотчик купив у магазині банку корми для кішок, оскільки він навіть не міг припустити, що це їжа для тварин. Коли ж Беленку вказали на помилку, він знизав плечима і зазначив, що ця консерва все одно смачніша, ніж те, що купують радянські громадяни у магазинах СРСР.

Беленко також був вражений, коли дізнався про недоліки хваленого МіГ-25, про які йому знати в СРСР не належало.

"Якби мій полк зміг побачити на п'ять хвилин те, що я бачив сьогодні, відбулася б революція", – говорив льотчик.

У 1980 році Конгрес США прийняв закон про надання Беленку громадянства. Прагнучи уникнути уваги, він узяв прізвище Шмідт і часто переїжджав, здебільшого живучи у невеликих містечках на Середньому Заході. Він працював консультантом в аерокосмічних компаніях та державних установах.

Особисте життя у колишнього радянського льотчика у Штатах не склалося. З дружиною Корал Гараас він розлучився. Крім сина Пола, у нього залишився ще один син, Том Шмідт. Сини подарували Віктору Беленку чотирьох онуків. Розповіді радянської пропаганди про те, що льотчик-дезертир нібито залишив у СРСР дружину та дитину, сам Беленко у розмові сином називав брехнею.

Після закінчення холодної війни він почав час від часу з'являтися на авіашоу і знову називати себе справжнім ім'ям.

Але, підкреслює син Беленка Пол, його батько ніколи не прагнув отримати зиск від міжнародної слави, що звалилася на нього.

"Він жив дуже приватним життям. Він пролетів непомітно, у прямому та переносному сенсі", – розповів журналістам Пол Шмідт.

Нагадаємо, раніше OBOZ.UA розповідав про таємні місця зустрічі геїв у СРСР. Пострадянський художник-концептуаліст Євген Фікса у своїй фотокнизі "Москва" відкрив ще одну сторінку історії російської столиці, що замовчується сьогодні, – гей-історію. Художник показав архітектуру Москви під несподіваним кутом, занісши до своєї книги лише ті об'єкти, які були підпільними місцями таємних зустрічей та тусовок гомосексуалістів у СРСР.

Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!