Російський топполітик викрав і силоміць удочерив дівчинку з Херсона — розслідування BBC

Це перший документально доведений випадок усиновлення української дитини російським політиком такого рангу.

У РФ 70-річний лідер партії “Справедлива Росія” Сергій Миронов та його дружина 55-річна Інна Варламова удочерили однорічну Маргариту Прокопенко, яку викрали з дитячого будинку на той час окупованого Херсона.

Про це йдеться у розслідуванні BBC. 

Сергій Миронов, 70-річний лідер російської політичної партії, вказаний у записі про усиновлення дворічної дівчинки, яку у 2022 році забрала жінка, з якою він зараз одружений.

Документи свідчать, що ім'я дівчинки було змінено в Росії. Миронов не відповів на запити про коментарі.

Дитина, яку спочатку назвали Маргаритою, була однією з 48 дітей, які зникли з Херсонського будинку дитини, коли російські війська взяли місто під контроль.

Вони є одними з близько 20 000 дітей, які, за даними українського уряду, були захоплені російськими силами з початку повномасштабного вторгнення у 2022 році.

Раніше цього року Міжнародний кримінальний суд (МКС) видав ордери на арешт президента Володимира Путіна та його Уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової за ймовірну незаконну депортацію українських дітей на підконтрольну Росії територію з наміром назавжди вивезти їх з їхньої власної країни.

Російський уряд заявляє, що не депортує українських дітей, а евакуює їх, щоб захистити від війни.

BBC працювали з українською правозахисницею Вікторією Новіковою, щоб з'ясувати, що сталося з Маргаритою та іншими дітьми. Новікова підготувала досьє з новими доказами для Генеральної прокуратури України, яка передасть його до МКС.

З чого все почалося

Загадкова історія навколо Маргарити почалася, коли в серпні 2022 року в Херсонській дитячій лікарні, де 10-місячна дівчинка лікувалася від бронхіту, з'явилася жінка у бузковій сукні.

Маргарита була наймолодшою вихованкою місцевого будинку дитини, який опікувався дітьми, що мали проблеми зі здоров'ям, чиї батьки втратили над ними опіку або померли. Мати Маргарити відмовилася від опіки над нею невдовзі після її народження, а місцезнаходження її батька було невідоме.

Лікарка Наталія Лютікова, яка очолювала дитяче відділення лікарні, розповіла, що Маргарита була усміхненою дитиною, яка любила обійматися з людьми. Жінка в бузковому одязі представилася “начальницею служби у справах дітей з Москви”, згадує Лютікова.

Херсон, який зараз повернувся під контроль України, був на шостому місяці російської окупації.

Незабаром після того, як жінка поїхала, Лютікова каже, що їй неодноразово телефонував чиновник, якого нещодавно росіяни призначили відповідальним за дитячий будинок. Чиновник вимагав, щоб Маргариту негайно відправили назад до інтернату.

Через тиждень Маргариту виписали з лікарні. Наступного ранку персонал дитячого будинку попросили підготувати її до подорожі.

“Ми боялися, всі боялися”, — сказала Любов Сайко, медсестра інтернату.

Вона описала, як за дівчинкою приїхали російські чоловіки — деякі в камуфляжних штанях у військовому стилі, один в чорних окулярах і з портфелем — і забрали її.

“Це було як у фільмі”, — сказала вона.

Але це був лише початок.

Через сім тижнів Ігор Кастюкевич, російський депутат, одягнений у військову форму, прибув до будинку і разом з іншими чиновниками почав організовувати депортацію решти дітей, у тому числі зведеного брата Маргарити — Максима.

“Вони забрали їх у нас з рук і вивезли”, — розповіла Сайко.

На відеозаписі, розміщеному в Telegram Кастюкевичем, видно, як дітей, закутаних у верхній одяг, саджають в автобуси та машини швидкої допомоги і відвозять геть.

“Діти будуть доставлені в безпечні умови в Криму”, — сказав Кастюкевич, коли дітей завантажували в автобуси. Крим був анексований Росією у 2014 році. Кастюкевич представив цю подію як гуманітарну місію.

Опівнічний поїзд

Протягом п'яти місяців ВВС намагалася знайти Маргариту та інших 47 дітей, працюючи з Вікторією Новіковою.

Знайти загублених дітей на такій величезній території, як Росія, країна площею понад 17 мільйонів квадратних кілометрів, — завдання не з легких.

Першим завданням було встановити особу жінки в бузковому одязі, яка відвідала Маргариту в лікарні в серпні минулого року.

Вікторія виявила російський документ, який санкціонував переведення Маргарити до московської лікарні для проведення медичних обстежень. У документі було вказано ім'я жінки: Інна Варламова. Пошук у соціальних мережах підтвердив, що це і є загадкова жінка в бузковому.

Потім журналісти BBC показали фото Варламової лікарці Лютіковій, і вона впізнала в ній ту саму жінку, яка відвідувала Маргариту в дитячому відділенні.

Після подальших пошуків журналісти з'ясували, що Варламова працює в російському парламенті, хоча не зрозуміло, в якості кого, і володіє нерухомістю в Подольську, недалеко від Москви.

Частину таємниці розгадано. Але питання залишилися.

“Маргарита не потребувала спеціального обстеження, — сказала Лютікова, говорячи про ніч, коли дівчинку викрали. — Навіщо везти маленьку дитину так далеко?”.

Фільм “Панорама” досліджує, що сталося з більш ніж 40 дітьми, викраденими російськими силовиками з дитячого будинку в Херсоні. Автори фільму, працюючи з журналістами в Україні, викривають фальсифіковані свідоцтва про народження, таємне усиновлення та сліди доказів, що ведуть аж до російського парламенту.

Маючи на руках ім'я Інни Варламової, “Панорама” отримала залізничні записи від джерел у Росії. Вони показали, що вона прибула в окуповану Україну в той самий день, коли, за словами свідків, Маргариту забрали з дитячого будинку.

Пізніше тієї ж ночі, о 12:20, Варламова сіла на потяг до Москви, взявши додаткові зворотні квитки. Докази свідчать, що Маргариту вивезли цим опівнічним потягом. Але навіщо?

Потім російське джерело надало ще одну важливу інформацію: документ, що свідчить про те, що Варламова нещодавно вийшла заміж за лідера політичної партії Сергія Миронова.

Миронов, колишній десантник, є лідером партії “Справедлива Росія” — частини російської опозиції, дозволеної державою — і підтримує Путіна. На нього накладено санкції низкою західних країн, включно з Великобританією та ЄС.

Потім відбулося ключове відкриття.

Журналісти отримали доступ до запису про народження 14-місячної дівчинки на ім'я Марина, створеного в грудні минулого року. Батьками дитини були названі Інна Варламова та Сергій Миронов. Запис був зроблений неправильно, не вказуючи на оригінальний запис про народження дитини.

Днем народження “Марини” було вказано 31 жовтня 2021 року — той самий день, коли народилася Маргарита.

“Коли я побачила, що день народження Марини збігається з днем народження Маргарити, я зрозуміла, що це “бінго”, — сказала Вікторія.

Через анонімні російські джерела команда розслідувачів отримала запис про усиновлення Маргарити. Маргарита Прокопенко була перейменована на Марину Миронову, на честь її прийомного батька Сергія Миронова. Місцем її народження вказано Подольськ.

Російський уряд заявив, що йому нічого не відомо про справу Маргарити і він не може її коментувати.

Рішення про усиновлення

Женевська конвенція, яка визначає, що саме є воєнним злочином, говорить, що депортація цивільних осіб під час війни є незаконною, за винятком випадків, коли це необхідно для забезпечення безпеки або з нагальних військових причин і має тимчасовий характер. Конвенція також забороняє змінювати сімейний статус дитини.

Коли президент Путін і його уповноважена з прав дитини Марія Львова-Бєлова були звинувачені МКС на початку цього року, суд стверджував, що незаконна депортація сотень українських дітей з дитячих будинків та інтернатів була здійснена з “наміром назавжди вивезти цих дітей з їхньої власної країни”.

Це сталося після рішення президента Путіна видати укази, які полегшили росіянам усиновлення українських дітей.

Львова-Бєлова зазначила, що Росія приймає дітей лише у прийомні сім'ї або під опіку.

“У нас немає усиновлення, — сказала вона минулого місяця. — Це дуже важливий факт, тому що усиновлення означає, що дитина стає повністю рідною. Ви можете змінити її прізвище, ім'я, по батькові, можете змінити місце народження”.

Але у своїй відповіді на розслідування російський уряд заявив, що “некоректно” говорити про те, що Росія не дає дозволу на усиновлення українських дітей з новопроголошених регіонів Росії. Він заявив, що тепер вважає велику частину України російською, а людей, які там проживають, своїми громадянами, включно з дітьми.

Одну дитину вдалося повернути

Журналісти написали Сергію Миронову та Інні Варламовій, запитуючи, де зараз перебуває Маргарита, але вони не відповіли.

Вважається, що майже всі інші діти, яких забрали з притулку, залишаються в руках росіян. За даними російської влади, щонайменше 17 з них перебувають у Криму. Усі вони мають родичів в Україні, каже Вікторія Новікова.

Україна заявляє, що ідентифікувала 19 546 дітей, які були вивезені до Росії. Вона стверджує, що повернулося менше 400. Росія заперечує ці цифри.

Москва заявляє, що возз'єднає дітей з родиною або друзями, якщо буде подана законна заява, і вони приїдуть за ними. Але багато батьків не знають, де перебувають їхні діти, а процес їхнього пошуку та повернення є складним і тривалим.

Відомо лише про одну дитину з Херсонського дитячого будинку, яку вдалося повернути в Україну. Минулого місяця трирічного Віктора Пузіка, який перебував у закладі в очікуванні операції за станом здоров'я, забрала з Криму його мати Ольга.

За її словами, очікування звістки про те, що він у безпеці, було агонією: “Я весь час думала, де він, як він? Живий він чи ні? Усе це не виходило з моєї голови”.

Вікторія хоче знайти всіх інших зниклих дітей з Херсонського дитячого будинку, але боїться, що незабаром вони можуть зникнути безвісти.

“Час не на нашому боці, — каже вона. — Проблема в тому, що [російська влада] намагається стерти особистість дітей, коли видає їм російські свідоцтва про народження або навіть паспорти”.

Тим часом вона не втрачає надії повернути Маргариту в Україну. Вона ще не знайшла родичів, які могли б взяти Маргариту до себе, тому вона сама була призначена українським урядом законним опікуном дівчинки і планує звернутися до російської влади з проханням про її повернення.

“Світ має знати про існування Маргарити. Вони хотіли стерти її з пам'яті. Ми повинні її повернути”.