«Головним героєм ефіру в нас був сам Майдан»: 10 років тому в українському етері з’явився телеканал «Еспресо»

Буремні майданні дні останньої декади листопада 2013 року подарували українському медіапростору немало медіа, які й досі утримують провідні позиції в етері. Серед ювілярів нинішнього тижня — й телеканал «Еспресо», який почав мовити 24 листопада 2013 року. Якщо ще точніше, то о 12:30 — глядачам першого ефіру показували мітингарів із Майдану, які ще сподівалися, що переконати владу відпустити Україну в Європу можна мирно й безконфліктно…

Аналітики каналу підрахували, що 10 років роботи «Еспресо» — це 87648 годин в ефірі, більш як 220 тисяч новин, трансляції у понад 30 країнах, 2.23 мільярда переглядів сайту і понад 3 мільярди переглядів на ютубі.

Ми поговорили з зірками каналу, які працювали там від початку або розділили з «Еспресо» важливий етап свого життя й телекар’єри, та попросили розповісти про найскладніші моменти, найяскравіші здобутки й еволюцію, яку канал і його колектив пройшли за ці 10 років.

Віталій Портников:

Віталій Портников (фото з фейсбуку)

— Так фактично збіглося, що перший день роботи «Еспресо» був у перший день Євромайдану — ми почали ефірне мовлення саме звідти. Те, що ми дійсно робили, те, що було абсолютно неймовірно тоді — ми змогли організувати пряму трансляцію з Майдану, яка йшла протягом усіх днів Революції. У нас навіть була заставка на екрані — «революція». Ми дали можливість нашій аудиторії бачити Майдан, так би мовити, у безпосередньому наближенні. Саме тому «Еспресо» дивилися і в Україні, і в багатьох інших країнах світу. Також поруч із нашими аналітичними програмами, з виступами експертів і учасників Майдану у нас постійно як головний герой ефіру був присутній сам Майдан. Вважаю, що це одне з найбільш неймовірних досягнень і один із найбільш незвичайних досвідів, які у нас взагалі колись були в журналістиці.

Звичайно, [владі Януковича] не подобалася наша робота. Підготували навіть спецоперацію зі знищення незалежних каналів, яка б відбулася, якби не перемога Майдану. Вони збиралися закидати наш офіс гранатами. Вони не ставили питань, вони хотіли з нами розправитися. Переслідували наших журналістів, організовували репресії, їхні тітушки приходили до мене додому.

Найскладнішими у роботі були події, пов’язані з Майданом і війною. Коли доводилося вести програми в найскладніші моменти, коли ми фактично не переривали мовлення у перші дні повномасштабного вторгнення, продовжували бути в ефірі безперервно. І загалом те, що довелося організовувати це мовлення, коли почався великий напад, перебудовувати всю свою роботу у такий неймовірно складний період. «Еспресо» став каналом Революції та каналом війни. Адже і в тій, і в іншій ситуації ми працювали в режимі нон-стоп і змогли зберегти канал і його інформаційні можливості.

Микола Княжицький:

Микола Княжицький (фото Максима Поліщука, «Детектор медіа»)

— Ми починали робити «Еспресо» у надзвичайно відповідальний час. Це був час Майдану, він вийшов у день мітингу об’єднаної опозиції на Європейській площі. І згодом транслював з Майдану в прямому ефірі все, що там відбувалося, — і це ретранслювали CNN, BBC, CBS і багато інших міжнародних каналів. Я досі вдячний усім журналістам, які з перших днів Майдан висвітлювали. Декого вже, на жаль, немає в живих. Дехто, як Ілля Березенко, — у війську, в Збройних силах.

Це наклало серйозну відповідальність на канал, адже своїм гаслом канал обрав «Український погляд на світ». І для мене дуже приємно, що «Еспресо» — це найбільший за рейтингами Nielsen інформаційний канал за межами інформаційного марафону. «Еспресо» дивиться дуже багато людей.

Мені дуже приємно, що якщо на початку під час Революції гідності я брав велику участь в роботі каналу, то зараз на каналі працює надзвичайно професійна журналістська команда, і моя родина як міноритарний на сьогодні акціонер не втручається в її роботу. Вони самі вирішують, як це робити. Сайт «Еспресо», за оцінкою ІМІ, входить у десятку сайтів із найвищим рівнем дотримання журналістських стандартів. Для мене це надзвичайно цінно, бо дуже велика спокуса в політиків заангажувати медіа.

«Еспресо» завжди намагалося надати слово всім політичним силам (окрім, звісно ж, ОПЗЖ та інших проросійських сил). Усі проукраїнські політичні сили, незалежно від того, чи це є на сьогодні владна «Слуга народу», чи ЄС, чи «Батьківщина», чи «Голос», чи інші групи — вони всі присутні на «Еспресо» та всі мають до нього доступ. Канал висвітлює події, які творяться усіма політичними силами. Також надзвичайно важливо, що багато нинішніх або колишніх журналістів «Еспресо», воюють, перебувають в армії. Це і Тетяна Чорновол, і Артем Шевченко, і той же Ілля Березенко. І багато-багато інших, я боюся когось не згадати. Ілля Євлаш, який є начальником пресслужби Східного угруповання військ, зараз часто виступає, і ведучий Віталій Бакуменко, який служить. Зрештою, мій син теж працював на «Еспресо» і зараз у Збройних силах на сході, недалеко від Бахмута. Дуже багато журналістів «Еспресо» воює. На жаль, деякі загинули, зокрема, й мій хороший товариш і режисер програми «Вечір з Миколою Княжицьким» Василь Яворський… Ми всіх пам’ятаємо, намагаємося допомагати всім, хто воює. Нині це таке незалежне медіа, і я пишаюся, що маю відношення до його створення.

Мирослава Барчук:

Мирослава Барчук (фото з фейсбуку)

— Я працювала на «Еспресо» з 2015 до 2020 ведучою щоденної політичної студії. Це були досить довгі ефіри, оперативне обговорення з політиками, політологами новин, законопроєктів, парламентських скандалів. І доволі часто — під час дуже активного політичного процесу, виборів, якихось ситуацій, які стрімко мінялися прямо під час розмови. Це була дуже адреналінова робота, настільки інтенсивна, що після ефіру я розгримовувалася, йшла до своєї машини та хвилин десять просто мовчки нерухомо сиділа за кермом, щоб видихнути та «перемкнути режим». Чи було це складним? Фізично — можливо, але, з іншого боку, цей кайф перебування на вістрі подій, у цих новинних потоках, — він же потім не відпускає. Після такої роботи будь-яка інша тебе вже так не драйвить. Це оцей наркотик телебачення, на який ти підсідаєш і без нього скрізь відчуваєш ефект скасування.

З іншого боку, на «Еспресо» були дві надважливі речі. Перша — ціннісно близька мені проукраїнська команда. Друга — повна свобода слова. За всі роки роботи не було не те що цензури чи тиску, але навіть прохань чи побажань щодо моїх гостей, акцентів чи тем розмови у програмі «Вечір із Мирославою Барчук».

25 жовтня 2017 року під телеканалом «Еспресо» підірвали мотоцикл із вибухівкою. Це був замах на народного депутата Ігоря Мосійчука, який був у мене в ефірі. Я переважно після вечірніх ефірів виходила надвір разом із гостями, а того вечора вирішила забрати свої речі з гримерки, щоб здати до хімчистки. Отже, попрощалася з усіма всередині, мені чомусь подав руку охоронець Мосійчука, Руслан. Я потисла його руку та подивилася йому в очі. Вони були зелені та якісь дивовижно спокійні. Я подумала: «Ого, які спокійні очі у хлопця!»

За кілька секунд прогримів дуже сильний вибух. Він убив Руслана, випадкового перехожого, ще кількох людей важко поранили уламки. Я все це побачила, коли вискочила надвір. Я ще вийшла в прямий ефір, стоячи серед уламків, обгорілих машин і битого  скла, і коли розповідала про те, що сталося, була здивована, що можу працювати й у такому градусі стресу.

Цікаво, що за два роки після того я була ведучою президентських дебатів-2019 на Суспільному. У них, як ви пригадуєте, взяв участь лише Порошенко. І ось під час прямого ефіру мені повідомляють, що приміщення заміновано (вибухівка у студії). І першою моєю думкою було: «Ні, зі мною не може таке статися двічі!»

Юрій Бутусов, Мирослава Барчук та Віталій Портников

«Еспресо» був першим каналом за всі роки у професії, де я працювала серед однодумців. Досвід роботи серед людей із патріотичною позицією, яким не потрібно пояснювати, обґрунтовувати свою позицію, переконувати в очевидних речах, — це радість. І дуже цінно. Практика прямих ефірів — це як наліт годин для отримання свідоцтва пілота чи як кількість операцій для високої кваліфікації хірурга. Ти починаєш почуватися впевнено лише після сотень самостійно підготованих і проведених програм. Ось ця свобода, про яку я говорила, означає також те, що раз ти ухвалюєш рішення, обираєш теми своїх програм, гостей, то ти береш і повну відповідальність за все на себе, за тобою вже немає контролерів. Це дуже цінний досвід, який мені допоміг почуватися впевнено в професії.

Богдан Буткевич:

Богдан Буткевич (фото з фейсбуку)

— Свого часу я пішов працювати в принципі на телебачення, на канал «Еспресо» через те, що зіткнувся з тією самою кризою друкованої журналістики. Грубо кажучи, коли ти пишеш по два тижні статтю, стараєшся — а її потім читає дві тисячі людей… Хотілося певного охоплення, хотілося розкриття якихось свої творчих здібностей. Саме тому я в липні 2016 року потрапив на канал «Еспресо». Я там спочатку довго вів звичайні студії: денні, вихідного дня. Ну от у процесі ведення студій вихідного дня поступово напрацювався ось цей late night формат «Ч/Б шоу», який ми потім у грудні 2016 року запустили з Сергієм Чернишовим. А потім, з листопада 2017 по 2020 рік, я вже його вів сам.

Мені дуже хотілося на той момент спробувати запустити справжнє американське late night show, сатирично-політичне, суміш Кордена, Саллівана, Стюарта і так далі. Дуже хотілося такого легкого гумору, якогось екшну, легкості на тлі того трешу та гівна від медведчуківських інформканалів (яких тоді, як ви памʼятаєте, було дуже багато — і країна почала в цьому справді тонути). Хотілося якось сміятися над цим усім, при цьому сміятися з розумом, на зло цьому всьому кварталу та іншому лайну.

В команду входив Юрко Космина, блискучий сатирик, він був сценаристом і резидентом, поступово став ведучим своєї рубрики, читав свої вірші — за що йому величезна подяка. Зараз Юрко — поважна людина, має цілу сатиричну програму «Ньюспалм» на «Детекторі медіа».

Резиденти ЧБшоу: Богдан Буткевич, Юлія Заремба (нині — Володько), Юрко Космина

Головною складністю, звичайно, було, по-перше, сприйняття. Тому що багато людей просто не розуміло, що таке політичний гумор. Тобто всі розуміли, що таке КВН, але ніхто не розумів, як це можна було робити таким чином. Другий момент — безгрошівʼя. Тому що late night show — це дуже дорогий формат, який вимагав величезних капіталовкладень в усе. Ну а ми це все знімали в маленькому старому павільйоні та дуже швидко зрозуміли, що знімати цю програму у нас просто нема ані можливостей, ані коштів. Тому late night show було в прямому ефірі. Я вважаю, що це — унікальна історія, ніхто в нас до цього не робив таку програму в прямому ефірі.

Богдан Буткевич та Андрій Куликов

Взагалі, через мої ефіри пройшло дуже багато крутих людей — від Дмитра Шурова до Ніни Матвієнко — і мені не соромно абсолютно за жодного зі своїх гостей. І, до речі, в цьому сенсі не можу не згадати: коли на мене намагаються знайти якийсь компромат, єдине, що можуть згадати — те, що я в листопаді 2017 року запрошував на late night Киву. Тож хочу всім хейтерам укотре відповісти: я пишаюся цим ефіром і вважаю його одним зі своїх найуспішніших. Тому що це якраз і була справжня політична сатира: я запросив цього персонажа, змусив його зняти свій костюмчик, у якому він лазив, надягти х…ровий спортивний костюм, узяти в руку якийсь пістолетик іграшковий — і показати себе глядачам справжнім відбитим гібоном. Який ще й в абсолютно комічній ситуації визнає, що він — людина Авакова.

Зрештою, в якийсь момент у нас просто став закінчуватися ресурс. Плюс — ті події, які почалися в країні з 2019 року, вже зовсім не викликали посмішки. Тож із каналом «Еспресо» ми згодом вирішили розійтися. Вони мені дали хороший копняк під зад, щоб займатися власним ютубом.

Сергій Руденко:

Сергій Руденко (фото: «Еспресо»)

— Я прийшов на «Еспресо» у березні 2015 року. На той час телеканал уже набирав обертів. Студія була на київській вулиці Міцкевича. Там розміщувалася і редакція сайту, яку я й очолив. Відтоді редакція сайту збільшилася майже удвічі — у 2020 році у нас з’явилася повноцінна редакція сайту «Еспресо.Захід». До цього всього додалася диджитал-редакція (соцмережі) та Youtube-редакція, ми стали активно розвиватися на різних платформах. До травня 2023 року я керував цією великою редакцією, паралельно маючи кілька проєктів на ТБ. З червня цього року я — телеведучий праймової програми «Вердикт», яка виходить по буднях.

Ми працювали у різних і часом непростих умовах. Під час ковіду вся редакція працювала онлайн. Це — неоціненний досвід, який, певно, пройшли усі редакції, не лише наша. Однак саме онлайн під час пандемії коронавірусної хвороби дозволив ефективно працювати нам під час перших днів великої війни. Ми ані на секунду не припиняли свою роботу на сайті та у соцмережах. Я пишаюся тим, що нам вдалося створити прекрасний сайт, який зараз, за даними ІМІ, входить у 10 найкращих сайтів країни. Це — велика заслуга і редакції сайту, і всього великого колективу «Еспресо», адже наш контент на сайті залежить і від телевізійного контенту.

Я ніколи не забуду ніч із 23 на 24 лютого 2022 року. Ми працювали на сайті допізна — до третьої ночі. Спершу виступав Байден, потім чекали на виступ Зеленського. Потім стежили за тим, що відбувається у світі та в Росії. Десь близько третьої я прочитав допис у соцмережах, що росіяни підуть у наступ о 4:30. Я чекав, що ж станеться о цій годині, і задрімав. Прокинувся від телефонного дзвінка і вибухів. Почалася війна. Я сів за стрічку новин і написав новину про заяву Путіна та початок війни. Ось цей момент, певно, я не забуду ніколи.

Найцінніший досвід — досвід роботи у крутій команді «Еспресо». Це — дуже мотивовані та професійні журналісти. Пишаюся, що вже майже 10 років ми робимо інформаційний продукт, який був і лишається популярним серед читачів та глядачів.