Великі грецькі судноплавні компанії відмовляються перевозити нафту РФ — Reuters

Три великі грецькі судноплавні компанії припинили транспортування російської нафти останніми тижнями, щоб уникнути ризику потрапити під санкції США. Про це повідомляє Reuters.

Нещодавно під санкціями Вашингтона опинилися деякі судноплавні компанії, що перевозять нафту РФ.

Такий розвиток подій є ударом для Росії, оскільки зменшує кількість судноплавних компаній, готових транспортувати її нафту споживачам в Азії, Туреччині, на Близькому Сході, в Африці та Південній Америці. Хоча трейдери кажуть, що Москва поки що має достатньо судноплавних компаній для співпраці.

Грецькі судноплавні компанії Minerva Marine, Thenamaris і TMS Tankers припинили транспортування російської нафти протягом останніх тижнів.

Всі три компанії були активними перевізниками нафти і палива РФ до вересня-жовтня — до того, як почали скорочувати транспортування.

За словами трейдерів, які раніше співпрацювали з цими компаніями, всі три фірми відхилили запити на завантаження суден російською нафтою з листопада.

Вихід грецьких вантажовідправників з торгівлі стався після посилення санкцій США на поставки російської нафти.

У жовтні Вашингтон запровадив санкції проти власників танкерів у Туреччині та Об'єднаних Арабських Еміратах, які перевозили російську нафту за ціною, вищою за встановлений G7 ліміт у 60 доларів за барель. Минулого тижня під санкції потрапили ще три судна.

Країни G7 запровадили стелю цін на російську нафту наприкінці 2022 року. Обмеження ціни дозволяє західним компаніям надавати послуги з транспортування та страхування для російської нафти доти, доки вона продається за ціною нижче 60 доларів за барель. Стеля цін запроваджувалася з метою обмежити доходи Росії від експорту.

Основний експортний сорт російської нафти Urals, торгується вище 60 доларів за барель з середини липня на тлі скорочення видобутку в країнах групи ОПЕК+, що змусило багатьох аналітиків заявити про неефективність стелі цін. 

Три грецькі компанії транспортували російську нафту протягом десятиліть і продовжували це робити, коли більшість інших західних компаній відмовилися, щоб уникнути ризику потрапити під санкції.

Маршрути були прибутковими. Торгівля російською нафтою принесла рекордні доходи за минулий рік тим вантажовідправникам, які ризикнули і продовжили транспортування.

Минулої зими фрахтові ставки на перевезення нафти РФ підскочили до 15 мільйонів доларів за рейс танкера з балтійських портів до Індії, оскільки вантажовідправники вимагали більше коштів через потенційні ризики. Це було в кілька разів дорожче, ніж перевезення нафти, яка не перебуває під санкціями.

Три грецькі компанії експлуатують понад 100 нафтових танкерів, здатних перевозити майже всі експортні обсяги нафти з російських портів Приморськ, Усть-Луга і Новоросійськ - приблизно 10 мільйонів тонн на місяць або 2,4 мільйона барелів на добу. Також у цих компаній є флот менших танкерів, що перевозять паливо.

"Тіньового флоту може бути недостатньо для транспортування всієї російської нафти", - сказав один із трейдерів.

Основною причиною, на його думку, є те, що тепер російська нафта йде 8-10 тижнів до споживачів в Азії, на відміну від двох тижнів до запровадження санкцій, коли нафта продавалася в Європі. Це означає, що для торгівлі потрібно більше танкерів.

Однак, за словами трейдерів, поки що Росія, схоже, справляється з цією проблемою, залучаючи інші судноплавні компанії. РФ зараз покладається на власну судноплавну компанію "Совкомфлот", а також багато маловідомих судноплавних компаній, зареєстрованих в ОАЕ, Індії, Гонконгу, на Сейшельських островах, в Гані та інших місцях. Судна ходять під прапорами різних держав - від Ліберії до Островів Кука.

Раніше повідомлялося, що РФ навчилася вправно обходити обмеження ціни на свою нафту і це змушує G7 та союзників шукати шляхи посилення контролю.

За даними ЗМІ, Єврокомісія пропонує заборонити продаж Росії танкерів для перевезення нафти і нафтопродуктів, щоб запобігти спробам РФ обходити західні санкції за допомогою тіньового флоту. 

Про те, як працює тіньовий експорт російської нафти — у статті Артема Куюна та Івана Марченкова “Хто допомагає Росії обходити нафтові санкції, в тому числі і за рахунок України?”.