Кричав окупантам “Слава Україні!”: деталі розслідування вбивства письменника Вакуленка

Дитячого письменника Володимира Вакуленка вбили 24 березня 2022 року російські окупанти на позивні Лев та Удод.

Про результати розслідування, що тривало понад рік, повідомив головний слідчий Нацполіції в Харківській області Сергій Болвінов.

За цей час правоохоронці провели понад 40 допитів.

Вбивць встановили, каже головний слідчий області, зокрема, й завдяки свідкам.

28 людей, серед яких і батько вбитого Володимира Вакуленка, впізнали катів по фото.

Що вдалося встановити під час розслідування, розповідає журналістка Фактів ICTV Тетяна Доцяк.

Перший арешт Володимира Вакуленка

Першого разу Володимира Вакуленка окупанти арештували 22 березня 2022 року разом із сином Віталієм, попри те, що підліток має інвалідність.

Письменник всюди ходив разом із сином, розповідали раніше Фактам ICTV батьки письменника.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, Володимир із Віталієм носили гуманітарку українським військовим. Тоді ж Володимир навчив сина падати під час авіанальотів.

Батько письменника розповідає: його сина та онука забрали, увірвавшись до хати, п’ятеро окупантів з автоматами.

– Де ваш націоналіст? Який, кажу, націоналіст? Ми все знаєм про вас! Нам треба фашиста! Він фашистом називав, націоналістом, бандерівцем, – говорить батько письменника.

Окупанти обшукали хату, забрали телефони. Володимира били, роздягали – шукали татуювання.

Першого разу протримали кілька годин й обох відпустили, наказавши сидіти вдома.

Другий арешт Володимира Вакуленка

24 березня 2022 року за письменником прийшли вдруге. Забрали з двору, у чому був – у светрі, гумових сланцях. Вкинули в бусик із позначкою Z» і поїхали. Більше його живим ніхто не бачив.

– Він ще й кричав Слава Україні! Нескорений він, упертий такий! – згадує батько письменника.

Під час окупації, говорить батько письменника, Володимир Вакуленко вів щоденник. Перед арештом встиг закопати його під вишнею в садку.

Після звільнення Ізюмщини батько письменника викопав рукопис. Згодом щоденник передали до Харківського літературного музею, а ще пізніше надрукували.

Куди повезли Вакуленка окупанти

Головний слідчий Сергій Болвінов твердить, що Володимира Вакуленка спершу повезли на вулицю Лугову до будинку під номером 14.

Один зі свідків потім розкаже про рюкзак Володимира Вакуленка, який бачив на подвір’ї.

Там окупанти облаштували так званий штаб і катівню, куди звозили полонених. Звуки пістолетних пострілів чули в’язні й жителі сусідніх будинків, які є свідками в справі.

– Ми знаємо, що Володимира Вакуленка катували перед стратою, змушували роздягатися, шукали татуювання тризубу, били, оскільки на тілі вбитого експерти вже потім побачили два зламаних пальця на лівій руці, – каже Болвінов.

Тіло розстріляного письменника знайшли лише в травні

Потім Володимира Вакуленка повезли на страту, розстріляли й викинули тіло на узбіччі дороги, що вела в Капитолівку. Знайшли тіло лише в травні.

– Вакуленка першими оглянули чоловіки з ритуальної служби в Ізюмі. Усі їх знають – їх називали Вантаж-200. Про те, що на узбіччі дороги до Капитолівки лежить труп, їм повідомили російські військові. Тоді тіло письменника й потрапило до масового поховання в могилу під номером 319, – каже Болвінов.

Що відомо про вбивць Вакуленка

У справі – вісім потерпілих, розповідає Болвінов. Під час допиту правоохоронці дізналися позивні та імена катів. Зрештою, зібрана інформація допомогла вирахувати злочинців.

Як стало відомо, дитячого письменника Володимира Вакуленка вбили 33-річний Владислав Нескородьєв (Лев) та 50-річний Сергій Удоденко (Удод).

Обидва – з Луганська, раніше притягувались до кримінальної відповідальності за крадіжки та наркотики.

Служити пішли до 4 роти, 4 батальйону, 204 стрілецького полку мобілізаційного резерву так званої ЛНР, 2 армійського корпусу 8 загальновійськової армії південного воєнного округу Збройних сил РФ після окупації.

– Стріляв у Володимира Вакуленка з пістолета Макарова 50-річний кулетник Удод. Саме ці дві дев’ятиміліметрові кулі ми вилучили з тіла вбитого після ексгумації.

33-річний командир роти на позивний Лев керував викраденням письменника та інших жителів села з подальшими їхніми стратами. Його теж впізнали свідки, – розповідає головний слідчий Нацполіції Харківщини.

Доказів злочинів Лева та Удода, твердить Болвінов, зібрано достатньо. Окупантам повідомили про підозру заочно.

– Ми інкримінуємо їм порушення законів та звичаїв війни, а саме – незаконне проникнення до житла, проведення обшуків, позбавлення волі та жорстоке поводження з цивільними особами, які поєднані з умисним вбивством, – каже головний слідчий Нацполу Харківщини.

Найближчим часом Нескородьєва та Удоденка оголосять у розшук й судитимуть заочно.

Крім того, слідчі переконані, що підозрюваних у злочинах проти цивільних людей може бути більше.

Лев та Удод, кажуть правоохоронці, грабували, мародерили, забирали майно, автомобілі, знущалися над людьми в Капитолівки разом із бандою.

Наразі слідчі збирають докази ще щодо чотирьох окупантів.

Що відомо про інших трьох вбитих Левом і Удодом

Головний слідчий Нацполіції Харківщини впевнений: кати вбивали людей за проукраїнську позицію.

Наразі доведено, що Удод і Лев, крім Володимира Вакуленка, вбили ще щонайменше трьох людей.

Усі вони, як і Володимир Вакуленко, розмовляли українською.

Це, зокрема, колишній 59-річний АТОвець Юрій, 76-річний пенсіонер з Ізюма Леонід та його 51-річний знайомий з Капитолівки Іван.

Леонід до пенсії працював на залізниці, був чорнобильцем. У Капитолівку приїхав до свого знайомого Івана через сильні обстріли в Ізюмі.

Іван працював слюсарем на ізюмському комбінаті хлібопродуктів.

Леоніда та Івана окупанти схопили в лісі. Загарбники вирішили, що чоловіки вивідують і передають ЗСУ російські позиції. Але насправді чоловіки пішли туди за шишками для самовара.

Чоловіків тримали в тому ж підвалі на Луговій, потім вивезли в ліс і розстріляли.

– Ліс, де вбили трьох інших жертв, розташований неподалік житлових будинків. Не знаємо, хто викопував яму. Імовірно, військові привезли туди трьох полонених і примусили викопати цю яму. Вона була неглибока. Тіла не закопали, а закидали гіллям. А вже потім у серпні 2022 року ці три тіла знайшли – люди з Вантажу-200 звернули на них увагу, – розповідає слідчий.

Після деокупації на місці злочину слідчі знайшли гільзи від набоїв до пістолета Макарова дев’ятиміліметрового калібру. Слідство встановило жертв окупантів.

Тіло колишнього АТОвця знайшли на масовому похованні в могилі під номером 430.

Леоніда та Івана після того, як їх впізнали родичі, поховали на цвинтарі.

Слідство встановило, перед вбивством чоловіків катували, били, тримали в темному, холодному льосі розміром 2,5 на 2,5 метри.

– Колишнього АТОвця били з особливою жорстокістю. Клали обличчям на підлогу, стріляли з пістолета біля тіла та голови. Від уламків куль та плитки, на якій лежав, він був весь у крові. Це була імітація розстрілів, щоб налякати й морально знесилити людей, які перебували в погребі й проживали в Капитолівці, – розповідає Болвінов.

Бачив рюкзак Вакуленка та був у полоні з трьома іншими жертвами Лева та Удода

56-річному жителю Капитолівки Євгену вдалося вижити після російського полону. Це саме він бачив у так званому штабі окупантів рюкзак Володимира Вакуленка, а також сидів у погребі разом із колишнім атовцем та знайомими Леонідом та Іваном.

Євгена теж арештували 24 березня 2022 року, але після семи днів полону йому вдалось повернусь додому.

Однак за що його арештували, досі не розуміє.

– На вулиці була зачистка, оглядали будинки. До мене прийшли після обіду. Закричали: Паспорт! Я перепитав, а у відповідь почув лайку. Ставив питання я з двору, не виходив до них. За що конкретно затримали… Я казав колись, що пиріжками не зустрів… – згадує Євген.

Один з окупантів, якого називали Бульбаш, запитав у Євгена про гроші. Той дістав із кишені близько 4 тис. грн. Загарбники забрали все, а згодом ще й пограбували будинок.

– Він із руки забрав, а я кажу: Це ж останні! Я не думав, що заберуть останні! А він витягує з кишені гривню, складену пополам, у рота мені встромляє й каже: Випаде – вб’ю! – розповідає чоловік.

Коли чоловіка привезли на допит у будинок на Лугову, на подвір’ї він побачив рюкзак Володимира Вакуленка. Самого письменника Євген не бачив.

– Я бачив, що біля столу на подвір’ї лежав цей рюкзак. Цей рюкзак все село знало. Він (Володимир Вакуленко, – Ред.) постійно ходив із ним, не розлучався. У нього на плечах рюкзак, а в руці – рука малого. У нього ж дитина хвора, він його постійно за руку водив, – розповідає Євген.

У погребі Євген сидів разом із трьома майбутніми жертвами окупантів. Його також били, але, каже, найбільше діставалося саме цим чоловікам.

– Виводили ранком, наприклад, у туалет чи поїсти щось дати, а на допит викликали когось, хто був потрібен. Іноді крики такі до погреба доносилися, коли людину били! Приміром, Юрко, коли прийшов у погріб, казав, що його сильно прикладом у спину вдарили. Там удар такий був, що й ребра зламали. Іван казав, по ногах палкою били. Крові багато було в погребі, – згадує Євген.

Коли чоловіка відпустили з полону, троє чоловіків ще були живі. Коли саме їх повезли на розстріл, не знає.