"Мій будинок окупанти зруйнували вщент": як волонтери відновлюють житло на звільнених територіях

Волонтери допомагають постраждалим відбудовувати зруйновані будинки та об'єкти соціальної інфраструктури. Наразі проєкт реалізують у семи областях: Київській, Чернігівській, Сумській, Харківській, Миколаївській, Херсонській та Запорізькій.

На деокупованих територіях важко працювати не тільки фізично, говорить ексрадник міністра внутрішніх справ та співзасновник волонтерського проєкту "Добробат" Ростислав Смірнов. Місцеві розповідають багато важких історій про життя в окупації…

"Інколи думаєш, що ти вже такий черств'ячок, якого нічого не чіпляє, звик бачити ці біди, смерті, розруху… А потім, як батько можу сказати, натрапляєш на якусь історію, що стосується дітей, і тебе просто перевертає, – згадує почуте пан Ростислав. — Так, у селі Ягідне на Чернігівщині під час окупації тримали людей у підвалі понад місяць. Звідти ніхто не виходив, при тому, що там було понад 300 осіб. У кімнаті три на три метри перебувало десь 20 людей, які навіть не могли лягти, тому що не було куди. Дітей вкладали зверху на людей".

"Люди, які вмирали, лежали коло живих у підвалі"

69-річна Ольга Матвієнко – жителька села Ягідне Чернігівської області. Її будинок, що знаходився поряд зі школою, був зруйнований вщент. Разом з житлом сім'я втратила все майно: щось згоріло, щось вкрали окупанти.

Ольга Сергіївна з хвилюванням згадує часи окупації: шкільний підвал, в якому сиділи у полоні, загоряння будинку й усіх побудов на подвір’ї, собаку, що згорів живцем…

"Залишився лише погріб, в якому весь час сиділи росіяни. Зробили собі лежбище і там жили. А нас відправили у шкільний підвал. Нічого не дали з собою взяти — ані ліків, ані теплого одягу. Ми лише взяли брудні куртки, які були у погребі, – згадує важкі часи співрозмовниця "Телеграфу". – Окупантам там було комфортно, погріб хороший. Картоплю викинули звідти, консервацію порозбивали, повипивали. Ну що сказати, орда. Це жах".

Ольга Сергіївна говорить, що непрохані гості пиячили, усю горілку повиносили з будинків та магазину. Усе навколо зрівняли з землею, переорали своїми гусеницями весь город.

"Ця школа, де ми сиділи у підвалі, знаходиться у 200 метрах від нашого городу… Дуже тяжка ситуація була. Спочатку вони (окупанти) давали нам розпалювати вогнище на вулиці, гріти окріп, там трохи було на кухні продуктів, круп, щось люди з дому поприносили, – розповідає Ольга Сергіївна про життя у підвалі. – А потім вони стали дуже злими, перестали нас взагалі випускати на вулицю, навіть в туалет. Мінами закидали шкільне подвір’я. Людей поранило. Ті люди, які вмирали, лежали коло живих у підвалі…"

У маленькій кімнаті, говорить Ольга Матвієнко, їх було 27 осіб. Місця взагалі не було: хтось сидів навприсядки, хтось стояв. Всього у підвалі було понад 300 осіб, зокрема й діти.

"Сил вже не було, страшне зневоднення організму, страшенна простуда, температура, два тижні я там вмирала… Вижила, слава Богу, а вийшла – нема куди йти. Наче страшний сон, але ми це пережили", – говорить Ольга Сергіївна.

Спочатку сім'я винаймала кімнату у Чернігові, а у рідне село приїжджала і потроху розбирала згарище. Три тижні тому постраждалі перебралися у свій будинок, зробили там опалення.

Відновити житло родині допомогли волонтери "Добробату" за кошти уряду Латвії. Латвійці профінансували будівельні матеріали для відбудови семи будинків в цьому селі.

"Добробатівці практично все зробили: змурували стіни, зробили дах. Фундамент та армопояс вже були. Поставили вікна, двері, залили бетонну підлогу", – розповідає Ольга Сергіївна про надану допомогу.

Хтось з волонтерів приїхав з Кривого Рогу, хтось з Маріуполя. Допомагають у відбудові й місцеві мешканці.

10 тисяч заявок за кілька днів

А розпочалася діяльність волонтерського проєкту "Добробат" з відновлення українських територій після деокупації Київщини.

Співзасновник проєкту Ростислав Смірнов розповідає: коли звільняли Київську область, він мав можливість потрапити на ці території одним із перших і побачити усі жахіття, які відбувалися там. Вже тоді було очевидним, що для відбудови потрібно багато часу та ресурсів. Тоді було вирішено кинути клич і об'єднати сили однодумців задля ліквідації наслідків "русского міра" у Бородянці: добровольці допомагали ДСНСникам розбирати завали.

За перші кілька днів, розповідає пан Ростислав, у Київській області зібрали понад 10 тисяч заявок. Зрозуміли, що здатні на більше, тому запустили чат-бот і вирішили розширювати географію. До проєкту додали ще дві області (Чернігівську та Сумську), щоб добровольці могли записуватися в ті батальйони.

"Ніхто сильно над проєктом і назвою не задумувався, я навіть не знаю, в який момент ця назва з'явилася – просто добровольці – "Добробат". Тоді ніхто не думав, що такий проєкт проіснує майже два роки і матиме понад 40 тисяч волонтерів. Ми просто хотіли допомогти людям, – розповідає Ростислав Смірнов. – Ми показували українцям на окупованих територіях, що вони не самі. Можливо, наші будинки, будівлі та вулиці не такі постраждалі, як у них, але ми допоможемо, в біді не залишимо".

Громадянство, вік і стать не мають значення

Волонтери батальйону – це люди різних професій, статі та віку, з різними думками та поглядами на життя, але з однією метою – допомогти.

Ростислав Смірнов каже, що розбирати завали й відбудовувати селища приїжджають люди з різних регіонів України та навіть з-за кордону: шведи, канадці, австрійці, поляки, румуни тощо.

"Це й етнічні українці, які давно жили в Америці. До прикладу, один хлопець, коли почалася війна, повернувся в Україну і пішов допомагати з відбудовою, – розповідає пан Ростислав. – У мене недавно був візит в Штати, де розташований найбільший американсько-український фонд "Razom for Ukraine", там працює координаторка Катя, і вона, як виявилось, приїжджаючи на декілька тижнів до мами у Ягідне Чернігівської області, волонтерила у "Добробаті". Я навіть цього не знав".

У Сумській області, за словами пана Ростислава, старшокласник щодня долав 30 км для того, щоб разом з волонтерами відбудовувати Тростянець.

Дехто з постраждалих, каже співзасновник фонду, не стримував сліз через небайдужість людей, які долали десятки кілометрів, щоб допомогти їм, абсолютно безкоштовно.

Батальйон допоміг тисячам родин

"Добробат" займається саме первинною відбудовою пошкоджених об'єктів, перекриває зруйновані дахи, підмуровує пошкоджені стіни та ремонтує вибиті вікна.

За час свого існування фонд допоміг тисячам родин стерти відбитки війни з їхніх будинків.

Розбір завалів і вивезення будівельного сміття – це великий і фізично важкий пласт роботи, наголошує пан Ростислав. І це не під силу виконати людям похилого віку самотужки.

"В Ірпені у нас техніка кілька місяців працювала щодня, абсолютно без вихідних. І знову ж таки, все це робили волонтери", – каже Ростислав Смірнов.

Перші місяці він і його партнер Віктор Андрусів самостійно фінансували цей проєкт. Станом на сьогодні у команди є дуже велика сітка партнерів, в тому числі й західних, зокрема уряди Латвії, Естонії, Бельгії, Агенція США з міжнародного розвитку (USAID) тощо.

"В основному партнери дають ресурси не "Добробату", а саме на якісь конкретні об'єкти, до прикладу, на відбудову школи в Чернігові, об'єкт в Харкові та ще один у Сумах. Вони виділяють кошти на будівельні матеріали, – каже пан Ростислав. – Ми проходимо повністю фінансовий аудит. У великих грантах це закладено. І це важливо. Для нас це про чесність та про відкритість. Чим більше ти відкритий, тим більше тобі довіряють. Ми хочемо бути максимально чистими, бо якщо буде хоч якась найменша [сумнівна] історія, то підірветься довіра, і після цього ми не зможемо нічого робити та отримувати таку допомогу".

"Добробат" постійно співпрацює з громадами, місцевими адміністраціями. Завдяки такій комунікації підвищується ефективність роботи. Активно допомагає батальйону бізнес: і український, і закордонний. До прикладу, потреби в електроінструменті повністю покриває компанія Hilti. Мережа ресторанів японської і європейської кухні "Євразія" надає волонтерам обіди у Київській області, а ще у них є меню зі спеціальною позначкою "Добробат", з якого певний відсоток йде на батальйон.

"У нас на сайті є зруйновані об'єкти, кошториси, фото "до". Паралельно ми самі шукаємо кошти та, коли є якийсь донор, показуємо список об'єктів, які потребують відновлення. Потім надсилаємо їм фото, фінансові звіти", – запевняє співзасновник проєкту.

До речі, на сайті кожен може залишити заявку, щоб стати членом батальйону. Зареєструватися для отримання допомоги також можна на сайті проєкту.