Як влада "наїжджає" на військових, як "стісуються" ЗСУ і з кого спитають після війни, — інтерв’ю з сержантом ССО Макаруком, ч. II

На недавній Ставці верховного головнокомандувача президент Володимир Зеленський обговорив з військовим керівництвом наболілі питання мобілізації, ротації, демобілізації. Вже цього тижня обіцяють подати відповідні комплексні рішення.

Тим часом набирає обертів скандал з нардепом від "Слуги народу", заступником голови парламентського комітету з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Мар’яною Безуглою. Вона відверто критикує найвище військове керівництво, навіть вимагає відставки головкома ЗСУ генерала Залужного.

Про проблеми з ротацією, політичні ігри навколо ЗСУ, а також проблеми наших військовослужбовців та способи їх вирішення — читайте у другій частині інтерв’ю "Телеграфу" зі спікером Міжнародної волонтерської спільноти InformNapalm, сержантом ЗСУ Михайлом Макаруком.

* Про найгарячіші точки фронту, а також про перспективи зимової війни читайте в першій частині інтерв’ю.

Чому Безуглою не займається військова контррозвідка?

— Як ставишся до того, що деякі політики негативно відгукуються про військових, зокрема про генералів?

— Є командири, яких не поважають, а є такі, на яких моляться. Як наш комполку. Деяких вважають реально батьками. І коли ми, військові, бачимо випади деяких депутатів провладної фракції на адресу головкома Залужного — нашого отамана (у деокупованих населених пунктах можна знайти графіті "З нами — Бог і отаман Залужний!"), це, м’яко кажучи, дуже неприємно. Особливо коли це походить від заступника голови комітету Верховної Ради з національної безпеки, оборони та розвідки.

— Мова йде, я так розумію, про нардепа від "Слуги народу" Мар’яну Безуглу?

— Саме так! Що вона, яка критикує військових, зробила як член профільного комітету для оборони та безпеки України? Чому пані Безугла, яка декларувала реформу СБУ, створення парламентського комітету з нагляду за розвідорганами, реформу розвідок в Україні, нічого подібного не зробила? Чому вона дозволяє дискредитувати Збройні сили? Чому називає себе волонтером? Я офіційно заявляю — жоден із проєктів, у яких нібито брала участь Безугла, вона не довела до кінця. Її ККД дорівнює нулю.

То чому ж вона відкриває рота на наших командирів, на наших воєначальників?! Чому це дозволяє собі цивільна людина, яка вбирається у військову форму? Де кримінальна справа щодо порушення носіння військової форми? Де робота СБУ? Адже такі дії можна (і треба) трактувати як підрив обороноздатності України. Чому Безуглою не займається військова контррозвідка?

— Безугла, серед іншого, закидала, що Залужний — нібито людина Ківалова, бо захищає дисертацію в Одеській юракадемії. Що скажеш на це?

— Усі розумні люди знають, що дисертація пишеться багато років. Як і те, що дисертація може писатись в одному навчальному закладі, а здаватись – в іншому. Зокрема через особливості низки вишів. І так сталося, що в Україні саме Одеська юридична академія — єдиний виш, який може розглядати військову юридичну тематику в закритому режимі. І це питання саме до народних депутатів. Чому за час війни (яка йде з 2014 року) у нас не створили необхідну науково-технічну базу в інших профільних вишах, щоб військові могли безпечно захищати свої дисертації?

І ще питання все до тих самих парламентарів (і інших відповідальних осіб) — чому ректором ОЮА досі є Ківалов, який був головою Центрвиборчкому, коли були масові фальсифікації на користь кандидата в президенти Януковича, що призвело 2004-го до Помаранчевої революції?

Запитаємо у влади — хто що робив, поки ми воювали

— Влада обіцяє законодавчі зміни у ракурсі мобілізації, рекрутингу, демобілізації. Що скажеш на це?

— Що ці питання перезріли. У нас люди без ротації воюють другий рік. Це вимотує. Ми "стісуємося". Ми гинемо. Ми зазнаємо поранень. Чому ж у цей час хтось спокійно ходить по Києву, веде Instagram, попиває пивко, гуляє, відпочиває в родинному колі, а я і мені подібні — воюємо? Без нормальних відпусток. Без можливості відпочити, обійняти рідних-близьких, перезавантажитись.

Завдання нардепів, Міноборони, Мінкульту та інформполітики робити все, щоб українці хотіли йти в армію. Військові чудово розуміють, що в нас нестача людських ресурсів. Для поповнення втрат, формування нових бригад. Нагадаю, що росіяни розпочинали агресію, маючи 250 тисяч особового складу, а зараз у них близько 450 тисяч – лише на території України.

А нові бригади противник формує та формує. Чому ж наші нардепи нічого не робили стільки часу у цьому напрямі? Де підняття престижу ЗСУ? Де робота з ветеранами? Де служба психологічної підтримки воїнів та їхніх сімей, зокрема сімей загиблих? Де будівництво житла для захисників України?

Наведу приклад. У мене кум загинув під Роботиним. Сиротами залишилися двоє дітей, одному них лише рік. Кум був з тимчасово окупованої території Херсонської області. Його родина зараз не може повернутися до свого дому. Дружина залишилася без годувальника. Що зробили наші народні депутати, щоб захистити сім’ї у такій ситуації?

Владі слід зрозуміти — ми повернемося. Рано чи пізно – повернемося. Покаліченими морально і фізично, такими, що вивезли цю війну на своєму горбі, за допомогою справжніх волонтерів, за допомогою українців, які донатять. І ми запитаємо в кожного представника влади — що він робив, поки ми воювали?

— Депутатів воювати пішли одиниці. А скільки пофракційно воює їхніх помічників? Чи є такі дані?

— Деякі в мене є. З найбільшої фракції — "Слуга народу" — воювати пішло близько 3% помічників парламентаріїв. А від "Європейської солідарності" воює від одного до двох помічників кожного депутата. Я особисто знаю нардепа від "Євросолідарності", п’ять помічників якого — на фронті. Багато воює помічників парламентаріїв від "Голосу", є від "Батьківщини". Чому ж правляча партія в цьому сенсі така недоторканна?

— А хіба тільки в партійній приналежності справа?

— Не тільки. Дисбаланс у призові – величезний. Нам би звернути увагу на приклад Ізраїлю, але ні. В Україні практично не воюють дітки багатих людей, політиків, чиновників (як і ці люди). І на цьому тлі ще більше дратують нападки на військових з боку нардепів.

Ми державу захищаємо, а вона нас — ні

— Як ставишся до того, що в місцевої влади забрали "військовий" податок на доходи фізосіб до державного бюджету?

— Неоднозначно. Коли військові з пораненнями та травмами повертаються додому, вони лікуються за кошти місцевих бюджетів. І за які кошти тепер лікуватимуть військових? Ще один момент. Я маю знайомого, який отримав травму на фронті. Він живе у звичайному селі на Рівненщині. Там заасфальтовано лише центральну дорогу. Йому на візку треба якось добиратися до будинку, виїжджати з нього. На які кошти місцева громада тепер закупить щебінь, щоб посипати дорогу?

Депутати попіарилися, але проблем побільшає. З власного досвіду скажу, що лише одиниці депутатів виконують свої обіцянки. Зокрема й ті, які особисто давали військовим. Є такі, хто своїм гаманцем фінансує цілі підрозділи. Але це, наголошую, одиниці! А що робить решта?

— З якими проблемами стикаються ті, хто вже повернувся з фронту, — і можуть зіткнутися ті, хто повернеться?

— Окрім вищеописаних, є ще й такі. Ветерани намагатимуться відновити свій бізнес чи відкрити новий. Що зробила держава, щоб це стало можливим? Де у нас нормальна податкова система, осудні податківці, цифровізація діяльності підприємців? Де адекватний супровід, допомога у відкритті своєї справи? Що у нас взагалі робить Міністерство ветеранів? Які фундаментальні закони ухвалено за 20 місяців повномасштабної війни?!

Ветерани та їхні сім’ї потребують психологічної допомоги. Потрібна допомога у відкритті бізнесу, юридична підтримка. І є ймовірність, що доведеться позиватися щодо виплат до Міноборони. Складається враження, що поки ми свою державу захищаємо, вона нас — ні.

Я мрію, щоб після цієї війни найпотужнішим міністерством України було саме Міністерство ветеранів. Як у США. Щоб воно було створено на базі саме ветеранів, а не чиновників, які не нюхали пороху. Повірте, ніхто з ветеранів не буде проти громадського контролю! Тому що всі ми працювали з волонтерами, знаємо, навіщо потрібна звітність та прозорість.