Нова "демократія" Орбана: чому Угорщина стає частиною "Глобального Півдня"

Росія, Китай та Туреччина віднедавна стали головними стратегічними партнерами-однодумцями Угорщини. І мовиться не про дешеві енергоносії чи інші економічні вигоди, як можна було б подумати. Це, радше, наслідок такого партнерства, що засноване на спільних цінностях і баченні майбутнього Європи та світу.

Всі ці країни об'єднує прагнення змінити світ під свої "стандарти демократії", та й взагалі змінити світовий порядок "під себе", а при нагоді захопити та анексувати нові території під гаслами відновлення історичної справедливості. 24 Канал нагадує читачам, що ж насправді ховається за імперською політикою Будапешта.

Росія, яка після розвалу Радянського Союзу вела агресивну політику, ще в 90-их створювала своїх проксі на території колишніх союзних республік, згодом у 2008 році напала на Грузію. А пізніше, відчувши безкарність, вдерся в Україну, окуповуючи території та "оформляючи" це в своїй так званій конституції.

Китай теж не надто маскує свої наміри щодо Тайваню, а Туреччина все відвертіше висуває свої претензії щодо деяких грецьких островів. Звичайно, Угорщина також має свій список територіальних претензій практично до всіх своїх сусідів, включаючи Україну.

Травма сторічної давнини

Історики називають це "травмою Тріанонського договору", підписаного понад 100 років тому за підсумками Першої світової війни.

• Згідно з цим договором територію тодішнього королівства Угорщини (як частини Австро-Угорської імперії) було зменшено майже втричі. "Травма" сторічної давності глибоко залягла у менталітет більшості угорців.
• Настільки глибоко, що згадування про це є буквально в перших реченнях угорської конституції (і, хоча, дослівно там йдеться про засудження диктатури ХХ століття, спочатку підкреслюється територія Угорської держави "заснованої тисячу років тому королем Іштваном").

"4 червня 1920 року (дата підписання Тріанонського договору) відбулося поховання Угорщини", – саме так вважає велика частина угорського суспільства й дотепер. Королівство, що було частиною імперії, яка розв'язала Першу світову війну, було "покаране" переможцями – країнами Антанти, і мусило постраждати за розв'язання агресивної війни, за мільйони вбитих і жахливі руйнування, спричинені нею.

Угорська делегація залишає Великий Тріанонський палац у Версалі після підписання договору, 1920 рік / фото з архіву Gallica Digital Library

Минуло понад 100 років з того часу, але ідеї ревізіонізму в Угорщині живі, як ніколи раніше, зокрема, завдяки політикам, що перебувають тут при владі останні півтора десятиліття.

Отож, понад століття тому третина території королівства відійшла до Румунії (зокрема, Трансильванія), значна територія на півночі стала частиною Чехословаччини (зокрема, Закарпаття), а вихід до моря був відрізаний передачею території штучно створеному королівству сербів, хорватів і чорногорців.

Головними ідеологами такого "покарання" були французи, які вважали, що відрізане від моря, позбавлене величезних природних ресурсів та із значними обмеженнями територій, королівство Угорщини назавжди буде позбавлене агресії. Тогочасні французькі політики навіть не підозрювали, хто прийде до влади через 90 років.

Прихід до влади 2.0 та "нова демократія від Орбана"

Орбан переміг на виборах та став главою уряду Угорщини вдруге в 2010 році, після скандалу з витоком записів висловлювань попереднього прем'єра на засіданні уряду.

Отже, після перемоги на чолі партії "Фідес" на позачергових виборах до парламенту (коаліція Фідес – УГС отримала 262 із 386 місць), прийшовши до влади у 2010 році вдруге (перший похід у владу і прем'єрство були з 1998 по 2002 рік), Орбан взявся будувати демократію в Угорщині на новий лад – такий, що дозволяв закріпитися у владі на багато років.

Нам не потрібна ліберальна демократія,
– казав Орбан, запевняючи усіх, що такий тип демократії вижив себе.

Нова "демократія від Орбана" дуже нагадувала те, що вже відбувалося в Росії. Виходячи з першого досвіду походу до влади, Орбан зрозумів, що йому потрібен був новий режим правління, що дозволить керувати країною на власний лад. "Гібридний авторитарний режим", як його назвала відома угорська політологиня Ріта Перінтфолві.

Міняти конституцію країни без референдуму в 2011 році, змінювати державні символи (герб і прапор) на ті, що відображатимуть нову національну доктрину, виписану на власний лад, та й взагалі робити все, що завгодно як у внутрішній, так і в зовнішній політиці – все це стало можливим для Орбана.

Насамперед потрібно було взяти під контроль незалежні медіа – вони заважали правити країною, що вже стала частиною ЄС та НАТО. Отож, впливові медіа або купували як, наприклад, сайти Origo та Index, або ж… закривали, якщо вони не погоджувалися співпрацювати, як опозиційну газету Nepszabadsag.

Вам це теж нагадує "російський досвід" із незалежними (непідконтрольними) НТВ та іншими потужними медіаресурсами, які за досить стислий термін стали частиною медійної імперії "Газпрому"? Будь-яке розслідування щодо міністрів чи високопосадовців, які шикували, зловживали владою, призводило до судової тяганини і закриття, як це було, для прикладу, з тією ж популярною опозиційною газетою Nepszabadsag (хоча австрійський видавець, звичайно, посилався на "економічні мотиви").

Орбан на боці Москви, а не України / фотоколаж direkt36.hu

Далі Орбану були потрібні контрольовані олігархи, які забезпечували потрібні ресурси, отримуючи від держави найвигідніші галузі, ресурси та контракти, скуповували та контролювали ЗМІ і взагалі вирішували будь-які "потрібні" питання. І головним із таких олігархів став безперечно Лорінц Месарош – "газовик", який пройшов кар'єрний шлях від слюсаря до найбагатшого угорця та одного з топбагатіїв списку Forbes.

НСС як новий соціальний договір

Для успішного втілення всіх планів Орбану була потрібна абсолютна та контрольована влада. Насамперед – силові органи та й взагалі будь-які державні службовці. І він створив нову "екосистему абсолютної влади" – Національну Систему Співпраці (НСС – NER абревіатура угорською).

Фактично, це новий суспільний договір, нова парадигма існування угорського суспільства, новий вимір "специфічної демократії від Орбана". Відповідно до НСС усім, хто перебуває на державній службі чи утриманні з державного бюджету, заборонено критикувати владу.

Вам це теж нагадує ситуацію із щиро підгодованими силовиками та російськими держслужбовцями? Ця челядь у Росії вже давно складає кістяк, на який опирається влада. Така декоративна демократія із формальними виборами та багатопартійністю вже давно перетворилася на однопартійну автократію, як і в Росії, де балом править путінська "Єдіная Рассія".

Незалежна освіта

Ба більше, НСС торкнулася й освіти на усіх рівнях – викладачам не можна вибирати курс навчальної програми, а в підручниках з'явилася відверта політична демагогія, навіть для маленьких дітей у школах. Те ж саме й на рівні вищої освіти (після приватизації державних університетів) – їхнє управління відбувається через спеціальні фонди.

Із 38 державних університетів незалежних залишилося не більше 5. Управління цими фондами повністю в руках кадрів "Фідес", і їх не вдасться усунути навіть після зміни уряду. Наука більше не має незалежності, університетські курси заборонені, а університети зазнають гонінь.

Варто відзначити, що багато угорців відчувають "іспанський сором" за свій уряд і ситуацію, до якої привів країну Віктор Орбан. Але протести, до яких вдавалися окремі групи (як от викладачі та вчителі), не привели взагалі до будь-яких змін чи зрушень. "Неліберальна демократія" від Орбана почуває себе дуже добре от уже 13 років і не збирається поступатися владою нікому та за жодних обставин.

Чужий серед своїх

Контрольовані освіта, ЗМІ та судова гілка влади, обмеження громадянських свобод та інші атрибути авторитарної влади – все це не могло залишитися поза увагою часом дуже інертних та поблажливих чиновників ЄС.

І наслідками стали обмеження допомоги та дотацій в економіку Угорщини. Лише в 2022 році ЄС "заморозив" понад 12,5 мільярда євро фінансової допомоги.

Та уряд Орбана дуже вміло маніпулює своїми правами члена НАТО та можливостями, якими наділено кожного члена ЄС. За будь-яку поступку з боку уряду Угорщини єврочиновникам доводиться розплачуватися як у прямому, так і в переносному сенсах цього слова.

А Віктор Орбан тим часом вже зовсім перестав вдавати з себе "європейця" і нещодавно відверто так і заявив, порівнявши ЄС із радянською окупацією. Зате все частіше у своїх виступах угорський прем'єр підкреслює, що їхні справжні брати по крові перебувають там, в Азії, звідки й походить коріння угорської нації, зокрема, назвавши Казахстан "домом угорців, де жили історичні предки угорського народу".

Орбан у казахському національному одязі разом із Токаєвим / фото росЗМІ

Фактично, відмовившись від традиційних європейських цінностей ліберальної демократії, Віктор Орбан перетворив Угорщину в частину "Глобального Півдня", яка перебуває в центрі Європи та є частиною ЄС.

Кулуарні зустрічі та домовленості з президентами Туреччини та Росії, загравання з нинішнім керівництвом Китаю і водночас активне використання всіх можливостей та привілеїв, отриманих від членства в ЄС та НАТО – все це, а також сприяння країнам "Глобального Півдня", Віктор Орбан намагається використати для власної "високої мети" – перекроїти сучасний світ та відновити так звану Велику Угорщину. Але найголовніше – залишитися у ній довічним правителем.