Пам'яті письменника, стрільця Максима Петренка

До війни Максим Петренко працював програмістом, викладав в Університеті «Україна», брав участь у міжнародних змаганнях роботизованих платформ та готував до таких змагань студентів.

Чоловік був учасником Революції Гідності.

“Був там і 20 лютого. Життя змінює, розвиває людину. Майдан завершив мою трансформацію з диванного патріота у дієвого патріота. Я відчував особисту відповідальність за країну. Я знав, що мене не можуть мобілізувати через стан здоров’я, але не бачив себе осторонь. Тільки там, де продовжується боротьба. Не піти було дуже просто. Варто було б лише менше зусиль докладати до пошуку можливостей. Та не так страшно ризикувати втратити життя, як змиритися з тим, що втратиш себе. Такого, якого поважаєш”, – розповідав Максим.

У квітні 2014 року чоловік потрапив у новостворений добровольчий 2-й батальйон оперативного призначення при Національній гвардії України, який пізніше отримав назву Батальйон оперативного призначення імені Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького.

Після повернення до мирного життя продовжив працювати в університеті, став активніше працювати над власними ідеями, отримав грант на розвиток власної справи та написав книгу “Спокійної ночі”.

“Книга про весну-літо 2014-го. Про ті яскраві, хвилюючі, а часом страшні події, які ми переживали тоді. І про життя. Про те, як переплітається життя особисте, професійне, громадянське, військове. І про спілкування. Спілкуванню у книзі відведене важливе місце. Книга може дати відчути і зрозуміти важливість спілкування у складні моменти життя. Книга для тих, хто хоче пережити яскраве та цікаве життя на межі, зазирнути глибше. Для тих, хто шукає героїчні пригоди спецназу, вона не підійде. Саме тому книга отримала дивну на перший погляд назву – “Спокійної ночі”. Це фраза з переписки. Вона набуває додаткових сенсів на фоні бойових дій”, – розповідав про книгу автор.

“Спокійної ночі” була першою книгою Максима. До війни він вів кілька блогів, але навіть не задумувався про письменництво.

“Почати писати мене змусили флешбеки. Вони кидали мене у вир емоцій. Я раз за разом бачив розрив снаряду та відчував удар, що збиває з ніг. Я відчував, що моя підсвідомість вимагає від мене проаналізувати цей досвід. Потім на це наклалося багато чого. Бажання увічнити пам’ять полеглих побратимів. Бажання віддячити за підтримку. Бажання показати, що для мене це все значило. Врешті-решт, бажання залишитися у цьому світі. У якийсь момент бою я повірив, що не виживу”, – пригадував Максим.

Для того, щоб випустити власну книжку, письменник навчився верстати та створювати макети. Це виявилося дуже просто для нього. 

У 2018 році Максим побував у Слов’янську, на місці подій, які знову оживають у книзі, і пообіцяв, що вже 26 червня 2019 року повернеться до міста з книгою. Обіцянку він дотримав.

“Повертаючись на початок, коли країна та громадяни робили крок у невідомість, можна пережити та усвідомити багато важливого. Ті, хто мав схожий досвід, знаходять у книзі свій Майдан, свою війну, своє спілкування. Ті, хто не мав такого досвіду – отримують його. Абсолютно усі читачі зазначають, що книга читається дуже просто і вона спокійна”, – підсумовував тоді автор.

З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну Максим знову повернувся на війну. 

Влітку 2022 року чоловіка оголосили зниклим безвісти. Його ідентифікували за допомогою ДНК. 

"Максим Петренко, автор книги "Спокійної ночі", загинув. Ми сподівались і вірили, що те, що він зник безвісти, означає, що він у полоні. Дива не сталось. Єдине, що я знаю поки - це підтвердження з частини, де служив Макс. Експертиза ДНК підтвердила, що це Макс і з частини виїхали до Дніпра за Максом", – написала у Фейсбуці книжкова оглядачка Ганна Скоріна. 

Вічна пам'ять і слава Герою!

Фото: Фейсбук-сторінка Ганна Скоріна, Мінветеранів, Університет "Україна", KSE Graduate Business School