Дивовижний Плутон. Вчені з'ясували, яким чином формуються подвійні планети

У новому дослідженні, опублікованому у виданні Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, вчені вивчили механізм формування подвійних планет. Науковці вважають, що два великих планетарних тіла, які обертаються навколо одне одного, можуть сформуватися внаслідок дії приливного нагріву або приливної дисипації, або енергії, що розподіляється між ними, коли два об'єкти перебувають близько, так само як Земля і Місяць. Це дослідження потенційно може допомогти астрономам краще зрозуміти формування та еволюцію екзопланет і їхніх систем, пише Universe Today.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

За словами вчених, у Сонячній системі немає подвійних планет, але подібний об'єкт схожий на систему Плутон-Харон. Перший є карликовою планетою, а другий — її супутником. Доказ існування нових механізмів формування таких систем виправдав би існування абсолютно нового типу світів. Наприклад, якби у планети, схожої на Юпітер, міг з'явитися супутник, схожий на Землю, то такий об'єкт міг би бути заселеним, використовуючи енергію, яка надходила б від планети-гіганта, хоча й перебував би далеко від неї.

Наразі вчені вважають, що Харон утворився так само, як і Місяць. Тобто з Плутоном, як і з Землею, зіткнулося інше планетарне тіло. Крім того, Харон також більш приливно пов'язаний із Плутоном, ніж наш Місяць із Землею, оскільки Харон обертається навколо однієї точки над Плутоном, тоді як наш Місяць вільно обертається навколо Землі.

Але унікальною систему Плутон-Харон робить розмір Харона порівняно з Плутоном, оскільки його діаметр і маса становлять половину і одну восьму маси Плутона відповідно. Таким чином цей супутник є найбільшим подібним об'єктом порівняно з батьківським тілом у всій Сонячній системі. Центр тяжіння між Плутоном і Хароном більш центрований, ніж у системі Земля-Місяць. Саме з цих причин систему Плутон-Харон часто називають подвійною карликовою планетою.

Науковці створили кілька моделювань, у яких вони аналізували утворення планет земної групи, з огляду на розподіл енергії між двома планетарними тілами через їхні приливні взаємодії або через те, як вони притягують одне одного. У результаті, вчені виявили, що приливна дисипація є логічним способом створення подвійних планет.

За словами авторів дослідження, формування подвійних планет у системах із двома або більше планетами-гігантами відбувається досить легко, якщо взяти до уваги динамічні взаємодії та приливну дисипацію. Моделювання показало, що одна система з десяти може містити подвійну планету.

Це дослідження проводилося у зв'язку з тим, що зараз вчені активно займаються пошуками екзосупутників навколо екзопланет, а також подвійних планет. Також вважається, що деякі супутники Юпітера і Сатурна можуть бути потенційно населеними світами. Таким чином, розуміння природи подвійних планет може допомогти вченим краще зрозуміти умови, необхідні для підтримки життя за межами Сонячної системи.

Як уже писав Фокус, учені з'ясували, чому найменші галактики мають найбільші регіони виробництва нових зірок. Вчені вважають, що в таких галактиках вибухає надновими недостатня кількість зірок.