Могутня сила срачу. Квитки на виставу з «цензурованим Зеленським» розкупили на два місяці вперед

Були часи, коли на українську культуру майже усім було плювати. Не так вже це і було давно – ще два роки тому більшість сканадалів лишалися у невеличкій бульбашці поціновувачів прекрасного і не дуже. Так, траплялося, що сварки виходили далі і це були благовсловенні моменти, коли хоч у такий спосіб, але українці масово дізнавалися імена визначних і не дуже митців.

А на телебаченні можна було зробити сюжети на цю тему і вони отримували трохи вищий статус, ніж традиційні «бантики» в кінці випуску разом із пандочкою, яка народила панденятко.

Після повномасштабного вторгнення справи суттєво змінилися і в нас прокинувся неабиякий інтерес до того, що раніше не цікавило. Зокрема до історії та культури. А отже до срачів суспільно-політичних доєдналися і культурні. І я геть не розумію людей, які навколо цього бідкаються. Тема з маргінальної перейшла у категорію важливих і цікавих.

Тим паче, що срачами часто називають справді важливі обговорення, як-тосеріальний пітчингвід Мінкульту чи прийнятність/неприйнятність діалогів з «хорошими росіянами» на іноземних майданчиках. Часто ці скандали закінчуються доволі фаховими роз'ясненнями і люди дізнаються те, чого не знали про цю сферу раніше. Згадайте хоча б гвалт навколо того самого театру на Подолі та його начебто страшний вигляд крематорію.

І це вже я не кажу про інші позитивні ефекти від такого розголосу. Днями, нагадаю, розгорілася колотнеча навколо вистави «Хазяїн» театру на Подолі. В оригінальній виставі Карпенка-Карого є персонаж із прізвищем Зеленський. Він не відіграє особливої ролі у сюжеті, але примудрився стати причиною масового невдоволення. Справа в тім, що його прізвище змінили на Залуського. Один з глядачів це зауважив у соцмережах і понеслося. 

Одні обурилися і сприйняли це як цензуру, самоцензуру чи взагалі лакейство. Інші зауважили, що нове прізвище персонажа – Залуський – нагадує прізвище Головнокомандувача. А зважаючи на те, що вже якийсь час страшно несеться тема про протистояння політичного та військового керівництва, багатьох це неабияк тригернуло і породило різні теорії змов. Тим паче, режисер вистави Іван Уривський родом із Кривого Рогу, а це, самі розумієте, одразу породжує страшні підозри. 

Також багато людей, особливо з театральної та загалом мистецької сфери, стало на бік театру та авторів вистави. Вони найчастіше пишуть, що ця бурхлива реакція не вартує, яка казав Ілля Кива, виеденного лица і люди геть здуріли. Адже митці мають право на будь-які прочитання класичних творів та переінакшувати їх як їм бачиться. 

На місці ж авторів «Хазяїна» і театру на Подолі загалом я б не засмучувалася, а навпаки – раділа такій оказії. Бо квитки на цю виставу розкупили на два місяці вперед.

Я змогла знайти усього два місця аж на 24 січня і не думаю, що вони там досі лишилися. Що це, як не шалений успіх? Раніше вважалося, що квитки неможливо купити на «Конотопську відьму» та «Кайдашеву сім'ю» у театрі Франка, але «Хазяїн», схоже, побив усі ці рекорди. 

Ситуацію, зрештою, прокометував режисер Іван Уривський: