Могутня сила срачу. Квитки на виставу з «цензурованим Зеленським» розкупили на два місяці вперед

А я давно казала – нашій культурі страшенно бракує скандалів та зашкварів. І ось, нарешті, ми їх отримали і він них направду більше користі, ніж школи. Спробую пояснити чому.

Були часи, коли на українську культуру майже усім було плювати. Не так вже це і було давно – ще два роки тому більшість сканадалів лишалися у невеличкій бульбашці поціновувачів прекрасного і не дуже. Так, траплялося, що сварки виходили далі і це були благовсловенні моменти, коли хоч у такий спосіб, але українці масово дізнавалися імена визначних і не дуже митців.

А на телебаченні можна було зробити сюжети на цю тему і вони отримували трохи вищий статус, ніж традиційні «бантики» в кінці випуску разом із пандочкою, яка народила панденятко.

Після повномасштабного вторгнення справи суттєво змінилися і в нас прокинувся неабиякий інтерес до того, що раніше не цікавило. Зокрема до історії та культури. А отже до срачів суспільно-політичних доєдналися і культурні. І я геть не розумію людей, які навколо цього бідкаються. Тема з маргінальної перейшла у категорію важливих і цікавих.

Тим паче, що срачами часто називають справді важливі обговорення, як-тосеріальний пітчингвід Мінкульту чи прийнятність/неприйнятність діалогів з «хорошими росіянами» на іноземних майданчиках. Часто ці скандали закінчуються доволі фаховими роз'ясненнями і люди дізнаються те, чого не знали про цю сферу раніше. Згадайте хоча б гвалт навколо того самого театру на Подолі та його начебто страшний вигляд крематорію.

І це вже я не кажу про інші позитивні ефекти від такого розголосу. Днями, нагадаю, розгорілася колотнеча навколо вистави «Хазяїн» театру на Подолі. В оригінальній виставі Карпенка-Карого є персонаж із прізвищем Зеленський. Він не відіграє особливої ролі у сюжеті, але примудрився стати причиною масового невдоволення. Справа в тім, що його прізвище змінили на Залуського. Один з глядачів це зауважив у соцмережах і понеслося.

Одні обурилися і сприйняли це як цензуру, самоцензуру чи взагалі лакейство. Інші зауважили, що нове прізвище персонажа – Залуський – нагадує прізвище Головнокомандувача. А зважаючи на те, що вже якийсь час страшно несеться тема про протистояння політичного та військового керівництва, багатьох це неабияк тригернуло і породило різні теорії змов. Тим паче, режисер вистави Іван Уривський родом із Кривого Рогу, а це, самі розумієте, одразу породжує страшні підозри.

Також багато людей, особливо з театральної та загалом мистецької сфери, стало на бік театру та авторів вистави. Вони найчастіше пишуть, що ця бурхлива реакція не вартує, яка казав Ілля Кива, виеденного лица і люди геть здуріли. Адже митці мають право на будь-які прочитання класичних творів та переінакшувати їх як їм бачиться.

На місці ж авторів «Хазяїна» і театру на Подолі загалом я б не засмучувалася, а навпаки – раділа такій оказії. Бо квитки на цю виставу розкупили на два місяці вперед.

Я змогла знайти усього два місця аж на 24 січня і не думаю, що вони там досі лишилися. Що це, як не шалений успіх? Раніше вважалося, що квитки неможливо купити на «Конотопську відьму» та «Кайдашеву сім'ю» у театрі Франка, але «Хазяїн», схоже, побив усі ці рекорди.

Ситуацію, зрештою, прокометував режисер Іван Уривський:

«Хазяїн. День другий. Приходьте і робіть висновки самі. Маленьке попередження! У виставі деякі персонажі обʼєднані в один, відповідно деякі прізвища змінені, бо не хотілось використовувати дешевий прийом і спекуляції на відомому прізвищі, щоб потішити глядача, та і в структурі вистави це виглядало б недоречно.

Деякі персонажі взагалі відсутні, навіть жінки виконують чоловічі ролі. Немає елементів національних костюмів. Пʼєса сильно скорочена. Всі персонажі (особливо прізвища) пʼєси та вистави є вигаданими та не відповідають реальності і дійсності, не мають на меті когось образити чи скомпрометувати. А центральним персонажем є вівці, тому приходьте і робіть висновки самі!».

Пан Іван, звичайно, троляка ще той. «Приходьте і робіть висновки самі» – залюбки, якщо зробите купу додаткових показів і усі охочі таки зможуть придбати квитки. Хоча і не факт.

Особисто я згідна з усіма аргументами людей, які пишуть про творчу свободу і зміну оригінального твору, згідно з баченням режисера чи драматурга. Особливо, якщо йдеться про класику, яку вже переінакшували до невпізнанності сотні разів.

Але ось ця зміна саме цього персонажа із прізвищем президента усе ж відрізняється від звичних трансформацій. Тим паче, що герой доволі негативний і слизький. Отже зовсім не дивно, що саме цей випадок немало людей сприйняли не як авторський погляд, експеримент чи нове прочитання, а як позицію «як би чого не вийшло».

Тим паче, що це ж було вже. Минулого червня ми робили огляд на серіал «Хазяїн», який вийшов на «1+1». Нині його можна подивитися ще й на Netflix. Від творців «Юрика», до речі. Терентія Пузиря там зіграв Богдан Бенюк. Так ось, героя із прізвищем Зеленський там взагалі немає. Сюжет від цього зовсім не постаждав, проте це дає нам можливість вже говорити про певну тенденцію. А не лише про творчі експерименти.

А скандалу навколо «зниклого Зеленського» у серіалі не було. Можливо на п'ятому місяці повномастабного вторгнення ніхто цьому особливо не обурився. А ще досвід показує, що часто каталізатором грандіозних розбірок стає просто правильно і вчасно написаний допис у соцмережах. І це я не натякаю на якісь навмисні дії.

Просто так буває – тема в інформаційному просторі присутня, але до якогось часу на неї не звертають увагу. А потім хтось щось напише – і бум! Маємо вибух. Так було із скандалом навколо фільму «Заборонений» і вирізанням звідти Медведчука. Я сама робила про це ефір на «Еспресо», як і колеги з «Радіо Свобода». Але бомбити усіх почало саме після допису актора Геннадія Попенка. Ось так медіа доводиться ділитися статусом «четвертої влади» із соцмережами. А часто навіть і програвати їм.

Фото: кадри з вистави «Хазяїн» авторка @ira_marconi, кадри з серіалу «Хазяїн»

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.