Альтернативна енергетика – не/виживання в енергитичній війні

Під час відбудови Україна робитиме акцент на реалізації "зелених" проектів і готова стати одним із європейських хабів сучасної "зеленої" енергетики. Такі декларації уже неодноразово озвучували найвищі посадові особи нашої держави. І вектор їхнього стратегічного бачення я, маючи значний досвід у розвитку зеленого банкінгу і добре розуміючи, що за цим майбутнє, - повністю поділяю. Тим більше враховуючи, який вплив це матиме на ВВП країни (дослідження МВФ показують, що подвоєння заявок на екологічні патенти може збільшити ВВП країни на 1,7 відсотка через п’ять років порівняно з базовим сценарієм). Але щоб стати омріяним "зеленим хабом", потрібно діяти, пише Кирило Шевченко для censor.net.

Аналіз уроків минулого, щоб уникнути повторення помилок.

Ринок відновлюваної енергетики в Україні бере свій початок від 25 вересня 2008 року, дати підписання Закону України про "зелений" тариф.

З 2009 року Україні вдалось створити абсолютно новий для країни ринок відновлюваних джерел енергії. Завдяки вдалій політиці із застосуванням "зеленого тарифу", бізнес завзято інвестував у розбудову генерації. Навіть вторгнення рф до України у 2014 році не зупинило ринок зеленої енергетики і не зупинило інвестиції. Найбільш активні роки розвитку припали на період з 2017 до 2019 року.

Як результат, з 2009 року Україні вдалось залучити більше 12 млрд USD інвестицій. Це безпрецедентний результат, адже фактично до цього упродовж усього періоду незалежності ніхто не чув про інвестиції в енергетиці. За оцінкою GiZ, в Україні лише з 2014 по 2019 рік було створено щонайменше 25 тис робочих місць у відновлюваній енергетиці.

Для підприємств з’явилась можливість розвивати індивідуальні проекти з енергетичної незалежності та посилення експортного потенціалу на ринках розвинутих країн, де споживачі вимагають відповідності сучасним екологічним стандартам виробництва.

Вплив розвитку відновлювальних джерел енергетики на економіку найкраще ілюструє динаміка ВВП.

Динаміка приросту ВВП України в 2009-2021 рр. %

Добре пам’ятаю цей процес: 2019 року, як голова правління, я отримав нагороду Укргазбанку у номінації "Кращий банк зі сталого фінансування у Центральній та Східній Європі у 2019 році" рейтингу "Award for excellence 2019", укладеного авторитетним фінансовим виданням "Euromoney".

Тоді проєкти з відновлюваної енергетики в Україні у портфелі Укргазбанку становили понад 30% кредитів. І завдяки їх реалізації обсяги скорочення викидів СО2 (Scope 3) зросли з 216 тис. тонн на початок 2017 року до 1 333 тис. т на початок 2020 року.

Вплив проектів з відновлювальної енергетики Укргазбанку на зменшення викидів СО2

Однак, уже з 2020 року заборгованість перед виробниками за електричну енергію за "зеленим" тарифом почала зростати, а зацікавленість інвесторів вкладатися у розвиток додаткових потужностей пропорційно падати. Нагадаю, на сьогодні заборгованість перед виробниками зеленої енергії перевищила 32 млрд грн.

Особливістю проектів з розвитку встановленої потужності є їх довготривалість. Бізнес такого роду вимагає роки до початку операційної діяльності, а генерація – це лише перша сходинка вже на ринку електроенергії з відновлюваних джерел. Є два ключових фактори сталості бізнесу у сфері відновлюваних джерел енергії – "зелений" тариф та конфігурація правил ринку. І саме в правилах функціонування ринку разом з непередбачуваними змінами “зеленого" тарифу приховується найбільше операційних ризиків.

Переконаний, що у масштабах країни рух на декарбонізацію міг би принести нечувані результати, у першу чергу, для економіки країни. Міг би, але не приніс. Адже уже 2019 року приріст нових потужностей відновлювальної енергетики призупинився. Замість протекціоністської політики до зеленої енергетики держава почала застосовувати фактично обмежувальні заходи. Зацікавленості у розвитку відновлюваних джерел енергетики більше не було. Натомість перерозподіл коштів відбувся на користь невідновлювальних джерел енергетики відомих олігархічних груп.

На піку свого росту ринок "зеленої" енергії поставили на паузу. Те, що це відбулося за два роки до повномасштабної війни, у рамках якої об’єкти енергетичної інфраструктури є однією із ключових цілей терору країни-агресора, - наштовхує на певні роздуми із розряду невипадковостей збігів. Іншими словами, якби ми мали розвинутий ринок "зеленої" енергетики, ракетні обстріли рф об’єктів енергетичної інфраструктури не мали б таких наслідків.

Наявність значної кількості відновлювальних джерел збільшувало б нашу енергетичну стійкість. Натомість,маючи нерозвинутий, сконцентрований майже повністю на Півдні країни ринок, - об’єкти енергетичної інфраструктури стали ТОП-ціллю для сусідньої країни-терориста. За великим рахунком, не відбулося диверсифікації ризиків в енергетиці, що було так необхідно.

Встановлена потужність ВДЕ станом на 1 січня 2022 року сконцентрована в південних областях України - 53%: Миколаївська, Дніпропетровська, Херсонська та Запорізька.

Стратегія є, дій - немає

Офіційно Україна завжди була у мейнстримі: на сьогодні прийнято низку нормативних документів та національних стратегій, які визначають майбутній напрямок розвитку відновлюваних джерел енергії в Україні протягом цього та майбутніх десятиліть.

Так, зокрема, Енергетична стратегія України до 2035 року "Безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність", передбачає можливість досягнення 25% частки ВДЕ від обсягів загального первинного постачання енергії до 2035 року. Окрім того, документ:

- обґрунтовує необхідність розвитку розподіленої генерації з ВДЕ, зокрема розробки та початку реалізації плану впровадження "розумних" енергетичних мереж (Smart Grids);

- визначає одним із орієнтирів розвитку національної економіки саме декарбонізацію та розвиток циркулярної економіки відповідно до Європейського Зеленого Курсу та підвищення енергоефективності;

- акцентує увагу на необхідності нарощення обсягів накопичувальних потужностей energy storage, розгляду можливості виробництва водню та урегулювання роботи локалізованої генерації з ВДЕ.

Концепція "Зеленого енергетичного переходу України" до 2050 року, презентована Урядом України ще у 2020 році, стверджує, що "Україні цілком під силу та економічно доцільно до 2050 року досягти 70% частки ВДЕ у виробництві електроенергії. Причому значну частину (до 15%) має складати виробництво електроенергії за рахунок дахових сонячних електростанцій в домогосподарствах та бізнесі".

Важлива роль відновлюваних джерел енергії визначається також і Національною стратегією низьковуглецевого розвитку України до 2050 року і Другим національно-визначеним внеском до Паризької Угоди.

І, звичайно ж, в умовах повномасштабної війни з російською федерацією, пріоритетної важливості щодо подальшого розвитку ВДЕ набули положення Плану відновлення України до 2032 року, презентованого Урядом України в липні 2022 року на міжнародній конференції донорів в Лугано.

Погодьтесь, що перелік документів вражаючий. Залишилася дрібниця – почати робити хоч щось!

Що потрібно робити вже зараз?

Політика держави у питанні "зеленої" енергії останні роки (після 2019 року) – не витримує жодної критики. Питання: що із цим робити далі?

Пропоную такий перелік першочергових кроків.

Перше – нам потрібно повертати стимулюючі фактори для виробників зеленої енергетики. Раніше таким фактором був "зелений" тариф. Відповідний закон, до речі, досі діє, але просто не виконується.

Тому найголовніше: ми маємо встановити чіткі правила на ринку розрахунку за "зелену" енергію, і цих правил дотримуватися. Бо сьогодні рішення, кому платимо і скільки приймаються волюнтаристськи. За таких умов ми можемо дуже багато "закликати" і "просити", але ніхто в нові потужності інвестувати не буде. Адже розуміння, що держава виконуватиме свої зобов’язання та розраховуватиметься за енергію – просто немає. Але Гарантований покупець повинен виконувати свою ключову і гарантувати розрахунок з виробниками енергії з відновлюваних джерел.

Друге – повністю погасити існуючу заборгованість перед "зеленою" генерацією, не допускаючи її надалі.

Третє: ми маємо зменшити обсяг системних обмежень щодо відновлювальних джерел енергії з боку НЕК "Укренерго".

Четверте: ми повинні встановити касовий метод нарахування та оплати ПДВ на послугу зі зменшення навантаження.

П’яте – відкрити можливість експорту електроенергії для "зелених" виробників. Та створення прозорого механізму формування тарифів.

Та найголовніше: нам потрібна державна програма, яка стимулюватиме створення потужностей в альтернативній енергетиці.

Будемо відверті – великі інвестори зараз не прийдуть із грошима в країну. По-перше, тому що тривають бойові дії, по-друге, тому що ті, хто вже вклав гроші, не мають належних гарантій захисту своїх інвестицій, а тому продовжують втрачати свої кошти.

Попереду великий шлях відновлення довіри, починати який треба із проектів із домогосподарствами та малим бізнесом. Щось на кшталт програми "5-7-9", до того, як її знецінили, розпорошивши її на неосяжну кількість напрямків, забувши, що починалася вона як цільова для малого та середнього бізнесу...

Тут велику роль відіграватиме банківська система. Але ми уже витрачаємо шалені суми із державного бюджету на програму здешевлення кредитів, так давайте хоч робитимемо це з користю. Сконцентруємося на енергонезалежності окремих домогосподарств, ОСББ та невеличких підприємств. Тому що поки апогеєм нашого енергозбереження є державна програма із… заміни лампочок.

В багатьох каїнах світу саме Зелені банки створили та продовжують створювати окремі стимули разом із Урядами та місцевими органами влади задля розвитку зеленої генерації та енергонезалежності.

При цьому саме зараз, в умовах повномасштабної війни, в умовах обстрілів, та в очікуванні другого етапу енергетичного терору, важливість відновлювальних джерел енергії, як ніколи очевидна. Це – одна із основ енергетичної незалежності як нашої країни у цілому, так і окремих виробників та домогосподарств зокрема. Простими словами, наявність сонячної батареї на даху робить тебе менш залежним від обстрілів та знеструмлень. Сонце світить не зважаючи на рф та її терор.

Ну і наостанок, занепад "зеленої" енергетики робить наших виробників просто неконкурентоспроможними в рамках нашого євроінтеграційного руху. Україна уже озвучила наміри бути частиною амбітного плану ЄС з "озеленення" усіх сфер економіки та суспільного життя – Green Deal. Без реалізації озвученого, якщо ми і станемо членами ЄС – то з абсолютно неконкурентними виробниками і продукцією.

Давайте вивчимо урок та визначимо свої цілі: перше – нам потрібно стати енергетично незалежними в умовах енергетичного тероризму; друге – бути конкурентними в перспективі євроінтеграції. І повернемося до курсу впровадження енергоефективних технологій, розвитку ринку зеленої енергетики, посилення нашої енергонезалежності та енергоефективності. Це питання не тільки нашого повоєнного відновлення, а зрештою і виживання.