Чи залишиться Орбан підстилкою путіна? Як Україні та ЄС вирватися з "угорського капкана"

Останнім часом прем’єр Угорщини Віктор Орбан став уособленням антиукраїнської позиції серед членів Європейського союзу. У вересні він заявив, що Будапешт не підтримає Київ на жодному з міжнародних форумів, поки Україна не ухвалить закони, які гарантують права закарпатським угорцям. У жовтні на пару з новим словацьким прем’єром Робертом Фіцо блокував 50 млрд євро допомоги нашій країні. А у листопаді в адміністрації Орбана дали зрозуміти, що час обговорення членства України в ЄС ще не настав.

І навряд чи випадково у понеділок, 27 листопада, у Будапешті побував голова Євроради Шарль Мішель, який провів особисту зустріч з Орбаном. Експерти розповіли "Телеграфу", які важелі впливу на Угорщину могли б застосувати як ЄС, так і Україна.

Орбану дещо дали зрозуміти

Колишній глава Міністерства закордонних справ Володимир Огризко наголошує, що Європарламент уже дав добро на початок реформування ЄС. Одним з елементів цього реформування є зміна процедури голосування.

"Ця справа не тижнів і навіть не місяців, але впевнений, що відносно швидко таке реформування відбудеться. У результаті рішення будуть, швидше за все, ухвалюватися не виключно одноголосно, як зараз, а кваліфікованою більшістю від кількості країн — членів ЄС, кількості населення в них і вкладу в загальний бюджет Євросоюзу, — пояснює експерт. — І Угорщина, не бувши ані економічним, ані політичним гігантом, ані гігантом у плані населення, скромно сидітиме в куточку і "куритиме бамбук". Це близька перспектива".

Дипломат упевнений, що президент Шарль Мішель під час візиту до Будапешта чітко і ясно пояснив Орбану, що той має лише два варіанти дій.

"Або й надалі залишатися московською підстилкою, виконуючи всі хотілки путіна. Або повертатися до європейських стандартів, — уточнює дипломат. — Доводити до ладу судову реформу, реально боротися з корупцією, яка процвітає в Угорщині, думати не про особисте майбутнє, а про майбутнє своєї країни. А майбутнє Угорщини — у складі європейської сім’ї".

Тож не слід робити трагедію із заяв Орбана та членів його команди, закликає екскерівник МЗС.

"У цього уряду немає стратегічного бачення — як вивести Угорщину з фінансової кризи, в яку вона її завела. Своїм шантажем Орбан добивається деяких фінансових вливань з бюджету ЄС до угорської економіки. А без таких вливань Угорщина прожити нормально не може", — пояснює Володимир Огризко.

Він не сумнівається, що керівництво ЄС матиме аргументи, щоб поставити на місце Орбана і йому подібних. Зокрема щодо їхнього ставлення до України.

"Інакше політична кар’єра Орбана і ситуація в Угорщині підуть аж ніяк не тією траєкторією, якою тому хотілося б", — підсумовує експерт.

Київ має сам зацікавити Будапешт

Експерт програми "Міжнародна та внутрішня політика" аналітичного центру Український інститут майбутнього Ігар Тишкевіч пояснює:

"Дипломатичний конфлікт з Угорщиною у нас іде у відносно активній фазі з 2016 року, а в гострій — з 2018-го. До цього Угорщина була одним з ключових партнерів з підтримки України. З огляду на те, що конфлікт не завершено, не змінюється і позиція Угорщини. Причому проблеми тут не лише у мовному питанні, у правах закарпатських угорців тощо. Коріння значно глибше. І, тією чи іншою мірою, Україна має подібні проблеми з іншими європейськими сусідами. Це — проблема міграції".

Якщо Польща, зазначає експерт, може дозволити собі перетягувати етнічних українців на роботу (що було і до широкомасштабної російської агресії), то Угорщина тут дещо обмежена. І для неї питання збереження діаспори вкрай важливе.

"Ми чомусь розглядаємо лише культурно-гуманітарний аспект, забуваючи про економічний, — каже Ігар Тишкевіч. — Альтернативними, асиметричними пропозиціями можна було цю проблему вирішити. Що таке трудові ресурси? Це певна кількість податків, дохід до угорського бюджету. Що нам заважало створити спеціальну економічну зону (СЕЗ), економічний кластер, куди запрошувати угорські підприємства. Створювати спільні підприємства. Щоб отримувала вигоду і Угорщина, і Україна. Але щоби українські угорці залишалися працювати тут. Але в української влади останніми роками чомусь була (і залишається) важлива позиція — ніяких СЕЗ".

Це лише одна з ідей, наголошує експерт. Приваблива як для Києва, так і для Будапешта. І ми зараз цього потребуємо більше.

"Угорщина вже в ЄС і НАТО. І перший крок маємо робити ми, — упевнений Ігор Тишкевіч. — Як і щодо проблем, що виникли з Польщею, спершу з українськими продуктами, потім з перевізниками. Чому ми заздалегідь не перейнялися розв'язанням цих конфліктів, що назрівали? Чому не працювали на попередження? У результаті — дочекалися проблем… Та ще й у такий час… Коли ти ведеш війну — не можна конфліктувати з сусідами, з якими не воюєш! Тому що це послаблює насамперед тебе!"

Уявіть собі, пропонує експерт, що під час Другої світової Великобританія, яка вже воює із Німеччиною та її союзниками, раптом вирішила б конфліктувати зі США. Обурюватися, що постачається якесь не те обладнання, що американські солдати, які вирушили добровольцями чи на допомогу, — не так воюють! А Штати, своєю чергою, почали б конфліктувати з британськими колоніями — Австралією, Новою Зеландією тощо…

"Нічим би хорошим це не скінчилося… А ми що робимо?" — ставить риторичне запитання Ігар Тишкевіч.