The Economist: Росія намагається скористатися політичними розколами в Україні

Українці дедалі більше балансують між двома світами, які дедалі більше віддаляються один від одного: між похмурою реальністю окопної війни і дедалі більш напруженим політичним полем битви в Києві. Коли Росія почала своє вторгнення в лютому 2022 року, політична конкуренція впала в сплячку. Вона повернулася, коли екзистенційна загроза для України зменшилася наприкінці того ж року.

The Economist цитує депутата Ярослава Железняка, який сказав виданню, що все ще існує «широка згода» щодо фундаментальних питань національної безпеки. Але інший депутат з партії президента Володимира Зеленського каже, що політична штовханина вже зробила Україну «нестабільною».  Помилки робляться «з усіх боків». А спроби президента «централізувати прийняття рішень» і «придушити інакомислення» мають протилежний ефект.

«Тріщини з'явилися не тільки на політичних лініях, але, що найбільш тривожно, між військовим і політичним керівництвом. Відносини між президентом Володимиром Зеленським та його головнокомандувачем Валерієм Залужним вважаються жахливими», - пише видання.

Вперше про розбіжності в їхніх поглядах стало відомо влітку минулого року. Нещодавнє відверте інтерв'ю The Economist з генералом, в якому він визнав, що війна в Україні зайшла в глухий кут, вивело цей конфлікт у відкриту площину. Зеленський публічно дорікнув генералу за заголовки. Пізніше в своєму інтерв'ю український президент, схоже, попередив Залужного, щоб той займався військовими справами, а не «політикою».

«Високопоставлене джерело в уряді припускає, що відкритий конфлікт у керівництві був «передбачуваним» результатом контрнаступальної операції, яка «не пішла за планом». Чиновник каже, що Залужний, можливо, вчинив нерозумно, суперечачи більш оптимістичній публічній позиції свого президента, але мало хто в уряді міг би посперечатися з його тверезими висновками. Зараз триває пошук винних у тому, хто несе відповідальність за провал», - йдеться в статті.

«Політики кажуть, що їхні генерали - навчені радянською владою бовдури. А генерали кажуть, що політики їм заважають. У перемоги багато батьків, але ніхто не хоче бути батьком безвиході», - пояснив неназваний співрозмовник видання.

Ще одним фактором, що впливає на ситуацію, стало кримінальне розслідування щодо оборони півдня України. Це був єдиний район, де російські війська змогли здобути швидку і надзвичайно важливу перемогу в лютому і березні 2022 року, створивши за кілька тижнів новий сухопутний коридор до Криму. Українські перебіжчики сприяли просуванню. Мости не були підірвані, як це мало бути. Армія також була погано підготовлена.

«Залужний, за деякими повідомленнями, наразі проходить лише як свідок у розслідуванні, але це може змінитися на щось більш серйозне. Союзники кажуть, що можливість кримінального обвинувачення покликана тримати його в узді. Його взаємодію зі ЗМІ можна розглядати як страховий поліс, припускає джерело з генерального штабу», - пише The Economist.

Залужний не заявляв про жодні політичні амбіції, а його кілька кроків на політичній арені не можна назвати вправними. Це не означає, що він не становить жодної загрози для Зеленського. Президент, який ще у 2019 році був коміком, знає, як швидко українське суспільство може створювати та ламати своїх лідерів. Внутрішні опитування, з якими ознайомилися журналісти The Economist, свідчать про те, що президент, якого колись хвалили за його роль у захисті країни, був заплямований корупційними скандалами в його уряді та занепокоєнням щодо напрямку руху країни.

Дані, отримані в середині листопада, свідчать, що довіра до президента впала до 32%, що менше половини, ніж до все ще шанованого генерала Залужного (70%). Начальник ГУР Кирило Буданов також має кращі рейтинги, ніж президент (45% довіряють йому).

Це ж опитування показує, що Зеленський ризикує програти президентські вибори, якщо коли-небудь зіткнеться віч-на-віч зі своїм головнокомандувачем. Наразі 8 з кожних 10 українців виступають проти самої ідеї проведення виборів, які спочатку мали відбутися в березні наступного року. Президент також виключив їх проведення, посилаючись на воєнний стан. Але падіння його рейтингу ще може переконати його змінити свою думку. Російська пропаганда, безсумнівно, скористається тим, що вибори не відбудуться.

Джерела української розвідки повідомляють, що Росія вже намагається скористатися амбіціями та напруженістю. Речник ГУР Андрій Черняк навів докази, які свідчать про нові російські стратегії для різних груп електорату: одна з цих стратегій спрямована на зміцнення підтримки в самій Росії, інша - на підрив впевненість на Заході, а третя - на посилення невдоволення в Україні. За його словами, існує окрема дезінформаційна кампанія для українських солдатів. Поширюються фальшиві відео, які нібито показують, як командири різних рівнів заохочують своїх підлеглих здаватися в полон.

«Росія не змогла зробити те, що їм потрібно на полі бою, але тут вони досягли справжнього успіху», - сказав Черняк.

Високопоставлене джерело в українському уряді припускає, що російська пропаганда набрала обертів, тому що у неї є матеріал для гри. Він визнає, що існує корупція. Менеджмент часто неефективний. Україна недостатньо підготувала свою економіку до війни. Але Росія тільки виграє, якщо український президент буде змушений піти у відставку.

«Деякі з наших політиків не надто переймаються російською загрозою, і це мене злить. Вони думають, що можуть поборотися за владу, знищити Зеленського, і це не матиме жодних наслідків», - сказав співрозмовник видання.

Він додав, що спецслужби ефективно ліквідували більшість важелів російського впливу з початку війни, додавши, що найефективніші важелі зараз «не працюють». Найефективнішим важелем тепер стали «самі українці».

На лінії фронту у Росії почався відносно непоганий період. Вона задовольняє значну частину своїх потреб у живій силі, вербуючи бідних росіян і в’язнів. Нещодавно засуджений канібал був помилуваний для участі в бойових діях. Україна, навпаки, намагається мобілізувати широкі верстви населення.

Темпи мобілізації ледве покривають природні втрати на фронті. Але якщо більшість мобілізованих на початку війни знали, за що вони воюють, то мало хто з новобранців має таку ж мотивованість, і заповнити квоти набору стає все важче. Політична напруженість навряд чи допоможе цьому процесу.

Сумніви в країні та за кордоном щодо напряму війни також починають доходити до солдатів на передовій. Не схоже, що вони суттєво змінили свою поведінку чи моральний дух, принаймні поки що.

«Людям під обстрілом байдуже, посварився Залужний із Зеленським чи ні», - каже один із командирів.