Як Трамп руйнує надії на "розумну" угоду з Україною – WP

Сенатор Том Тілліс хоче, щоб всі знали, що він дуже "розсудливий". Саме це слово республіканець з Північної Кароліни використав у розмові з журналістами цього тижня, описуючи імміграційну реформу, яку Республіканська партія вимагає від демократів у Сенаті в обмін на підтримку виділення мільярдів доларів на допомогу Україні. Президент Джо Байден хотів би, щоб цей новий пакет фінансування був схвалений.

Про це пише в своїй статті кореспондент Washington Post Грег Сарджент.

"Але вимоги Тілліса і його колеги-республіканця сенатора Джеймса Ленкфорда з Оклахоми зовсім не обґрунтовані, вони діють за сценарієм Дональда Трампа. Під виглядом прагнення підвищити «безпеку кордонів» вони наполягають на положеннях, які скоротять легальну імміграцію на численних напрямках, що може навіть підірвати мету захисту кордону", - йдеться у статті.

Згідно з джерелами в Демократичній партії, яким відомі деталі міжпартійних переговорів, вимоги республіканців почали змінюватися невдовзі після того, як газета New York Times повідомила, що під в разі обрання на другий президентський термін Трамп розпочне масову депортацію мільйонів нелегальних іммігрантів, майже повністю припинить надавати політичний притулок і різко збільшить кількість мігрантів, яких відправляють у "гігантські табори".

Байден звернувся до Конгресу з проханням надати десятки мільярдів доларів допомоги Україні та Ізраїлю, а також додаткові 14 мільярдів доларів на зміцнення південного кордону за рахунок залучення додаткових правоохоронців, розширення місць утримання під вартою та інших посилених заходів безпеки. Але республіканці відмовляються схвалювати допомогу Україні без суттєвих змін в імміграційній політиці США.

Цього тижня Тілліс заявив журналістам, що без  змін у "формулюваннях про умовно-дострокове звільнення" будь-який компроміс не вважатиметься захистом "безпеки кордонів". А без цього республіканці виступатимуть проти допомоги Україні. Йдеться про те, що Байден використовує свої повноваження щодо умовно-дострокового звільнення в гуманітарних цілях, щоб дозволити 30 тисячам людей з Куби, Гаїті, Нікарагуа і Венесуели щомісяця в'їжджати до США.

"Згідно з джерелами в Демократичній партії, республіканці вимагають обмежити повноваження президента щодо умовно-дострокового звільнення, щоб воно могло застосовуватися лише в індивідуальному порядку, а не до великих груп осіб однієї національності", - йдеться в статті.

Республіканці також хочуть підвищити правові стандарти для отримання притулку, і тут ситуація стає особливо невтішною. Можна уявити собі компроміс, який передбачає зміну стандартів надання притулку в обмін, скажімо, на легалізацію "мрійників", яких батьки привезли в США нелегально ще в дитинстві. Але республіканці виключили можливість таких поступок.

Автор зауважує, що Тіллісу варто віддати належне за те, що минулого року він пішов на компроміс у питанні імміграції, коли разом із сенаторкою Кірстен Сінемою вів переговори щодо реформ, які зрештою провалилися в Конгресі. І демократи кажуть, що сенатор Ленкфорд, який визнав необхідність компромісу для обох сторін, діє здебільшого з добрими намірами. Але непохитний вплив Трампа на Республіканську партію може змінити хід цих переговорів.

"Гучні заяви Трампа про плани надзвичайно жорстоких імміграційних репресій в разі його повторного обрання президентом, схоже, роблять республіканців ще менш відкритими до компромісу без його присутності в кімнаті переговорів. Звідси їхні дивні вимоги скорочення легальної імміграції та інші радикальні заходи, які, схоже, спрямовані на те, щоб якось задовольнити схильності колишнього президента до драконівської націоналістичної жорстокості", - пише журналіст Washington Post.

У підсумку ситуація така: республіканці в Сенаті вимагають від демократів додати численні радикальні поступки до пакету, який вже дає республіканцям багато заходів щодо підвищення безпеки кордонів в обмін на допомогу Україні, яку багато хто з них і так підтримує.

Тілліс і Ленкфорд можуть бути або «розсудливими» в цих переговорах, або такими, що задовольняють примхи Трампа і Міллера. Але вони не можуть зробити і те, і інше. Поки що здається, що вони віддають перевагу другому варіанту.