Жорсткий секс із чоловіком-військовим і "роман" з окупантом: що треба знати про інтимні стосунки під час війни

Війна змінює сексуальну поведінку людей. Стрес, пережитий на війні, може призводити до проблем у ліжку. В когось сексуальна поведінка змінюється, в когось зникає бажання, а хтось стає гіперсексуальним і навіть здатним до насильства над своїм постійним партнером.

Психолог та сексологиня Святослава Федорець розповіла "Телеграфу" про важливі особливості та зміни у сексуальній поведінці під час війни. Що нормально, а що — ні? А також як долати всі ці проблеми?

*Про те, як підтримувати емоційний і сексуальний зв'язок між партнерами, що жінкам треба знати про сексуальні можливості військових, як в армії регламентують особистий інтимний час? Відповіді на ці та інші запитання читайте в першій частині інтерв’ю.

— Що робити з сексуальним насильством в армії, чи справді серед військових такі ситуації більш поширені, аніж у цивільному житті?

— На жаль, на тлі великих потрясінь наша психіка може видавати нам такі реакції яких ми не очікували самі від себе, де не зможемо пояснити причини наших вчинків. Деякі військові на консультаціях з психологами через якийсь час зізнавалися, що ґвалтували. Це викликає страждання, тому що головою не можуть зрозуміти причини вчиненого насилля.

Або жінка, яка була в окупації мала секс з загарбниками. І це не тому, що вона аморальна, захотіла м*скаля і зрадила українців. Могли бути зовсім інші причини. Наприклад, спосіб вижити та забезпечити своїх трьох дітей. Або хвору матір чи батька. Ми не знаємо, які були обставини.

Жінка може дуже швидко реагувати на пропозицію переспати з нею, щоб отримати якісь ресурси в зоні окупації. Досвідчена угорська психоаналітикиня Ален Польтц описує свій досвід так: "Мама нестримно худла… Я пішла до лікаря… запитала його, що робити. Він порадив давати їй більше рідини. інакше вона загине. Рідини? Але якої? Адже навіть води нам діставалось не більше кварти в день. Я пішла до росіян і попросила в них глечик молока. Ціну я знала: за дзбан молока довелося розрахуватися власним тілом. Потім я пішла до будинку священника, наше останнє житло: хотіла принести звідти матрац. За матрац теж потрібно було розрахуватися натурою. Все сталося в підвалі з картоплею. Небагато картоплі ще залишалося на підлозі, і я лежала на ній, не рухаючись. Будь ласка!".

Чому я про це кажу? Щоб суспільство обережно ставилося до подібних історій, адже ми не знаємо, які були причини. Дуже важливо про це говорити, щоб не стигматизувати різні верстви населення, в тому числі військових. Звісно, безпосередньо насилля не треба виправдовувати. А ще не варто казати, що всі мають ПТСР чи депресію.

— Що впливає на інтимне здоров'я військових: відсутність регулярної сексуальної розрядки, психологічні проблеми чи щось фізичне?

— Військовий тривалий час перебуває в окопах, де вогко і холодно. У нього може виникати запалення. І поки він на війні, як слід не зможе це пролікувати. Український уролог-психолог Іван Дмитрик займається відновленням військових, і до нього часто приходять військові із запаленням. Але у цивільне життя вони повертаються на 2-3 дні й завтра знову їдуть на фронт. Тож лікар каже, що нема сенсу починати, якщо нема можливості дотримуватися регулярності лікування. От якби воно по-дурному зараз не звучало, але лікування та відновлення пропонують після повної демобілізації.

Бойові дії та війна впливають і на нашу нервову систему. Коли чоловік перебуває на війні, у нього активізується симпатична нервова система, яка відповідає за реакції "бий", "біжи" або "завмри". А щоб ми зайнялися сексом, у нас має активізуватися парасимпатична нервова система, яка відповідає за розслаблення та відновлення. І я завжди наводжу військовим метафору: "Чи було у вас в житті, щоб ви запізнювалися і бігли на потяг? Чи хотіли ви тоді сексу?" Мені кажуть: "Та який секс, про що ви говорите?"

Бо в такій ситуації була активована симпатична нервова система, у вас була задача зробити те, що важливо — встигнути на потяг. Так само і на війні. Поки у військового активована симпатична нервова система, у нього може не бути ерекцій, вони можуть бути нестабільні, нестійкі, він може дуже швидко кінчати. І коли ми пояснюємо це військовому, то знімаємо з нього тривогу та хвилювання з приводу того, що сексуальні функції змінились.

У нас суспільство патріархальне, а це означає, що воно висуває багато вимог до чоловічої потенції. При цьому саме військове середовище досить маскулінне. І для чоловіка його пеніс і ерекція, це як ідентичність. Якщо "там" щось не так, він починає хвилюватися, що став "недочоловіком". І дуже просте пояснення, яке я навела, знімає багато тривог із військових. Це абсолютно нормальна реакція нашого організму на стрес. І щоб людина могла зайнятися сексом, треба активізувати парасимпатичну нервову систему. Для цього треба розслабитися, треба "заземлитися".

— Як можна "заземлитися"?

— Є техніка дихання "по квадрату", її легко можна знайти в Гугл. Є подібна парна техніка, коли ви лягаєте з партнером в позу "ложечки": жінка спереду, а чоловік ззаду. Його завдання протягом трьох хвилин синхронізувати своє дихання з диханням партнерки. І таким чином тіло чоловіка розслабляється. Потім пара міняється місцями. Є багато інших технік, які ви можете використовувати.

— Які рекомендації ви можете дати військовим? Що допоможе повернутися у нормальне сексуальне функціонування?

— Якщо у військового погіршились ерекції і він повертається додому на короткий строк і не має можливості відпочити повністю після бойових дій, то я рекомендую парі зосередитися на видах сексу без проникнення. Це зніме зайві тривоги та хвилювання. Тобто знаючи, що у чоловіка зараз активізована симпатична нервова система. Знаючи, що це впливає на його сексуальне функціонування, і що це нормально, пара свідомо обирає ті види сексу, де не буде проникнення пеніса в піхву.

Можливо, це буде оральний секс, можливо пестощі руками. Можна стимулювати навіть не ерегований пеніс — і це теж буде приємно. Можливо, інша стимуляція — вібратор і все, що вам буде приємно, комфортно і приноситиме задоволення.

Своєю метою ставте не еякуляцію, а отримання задоволення від процесу. Тож коли ми так розширюємо наше уявлення про секс, воно нам допомагає адаптуватися до тієї дійсності, яка є зараз.

Буває, навпаки, чоловік стає гіперсексуальним. Він може бути дуже різким. Деякі жінки скаржаться, що секс став схожим на зґвалтування: пестощів нема, ніякої ніжності, він одразу переходить до проникнення. Причому це робить жорстко чи навіть агресивно. В такому разі я даю рекомендації жінці відстоювати кордони: м'яко, ніжно, з розумінням психології військових.

Треба казати: "Ти хочеш сексу — добре, я не проти. Я теж хочу сексу, але секс буде на таких умовах, де буде приємно обом. І тобі, і мені".

Це просто сказати, але непросто зробити. Те, що чоловік воює, це великий подвиг, але це не дає йому права ґвалтувати свою дружину. Він може це робити не зі зла, він може це робити через вплив війни та армійського середовища. Там короткі команди, там все робиться швидко і він може цю звичку переносити в інтимне життя. А може бути так, що він хвилюється про ерекцію, поки пеніс стоїть, то одразу намагається його ввести.

Тому такі прості рекомендації можуть допомогти партнерам краще зрозуміти, що відбувається, і знайти шляхи вирішення.

— Проблеми з сексуальністю на тлі війни мають і жінки. Які негаразди найпоширеніші?

— У жінки може збитись менструальний цикл, можуть припинитись місячні. Так буває у жінок, які потрапляють в полон. Наприклад, гінекологиня яка потрапила в концтабір, в часи німецько-радянської війни, помітила, що у жінок зникли місячні. У когось вони відновилися через кілька місяців, а в когось понад пів року не було менструації.

Стрес безумовно негативно впливає на сексуальне здоров'я жінок. Як і у чоловіків, у жінок може відбутися зниження статевого потягу, або його підвищення. Комусь може здаватись, що неетично займатись сексом, коли в країні війна, люди гинуть.

Варто розмежовувати вплив війни на цивільних жінок та на військових. На жаль, зараз у світі не вистачає досліджень сексуальності жінок-військовослужбовців та жінок-ветеранок. Більшість інформації, яку ми маємо стосується чоловіків.

Загалом, під час війни сексуальна поведінка жінки може ставати більш поступливою, ми вже говорили про це. В середовищі військових така поступливість може бути проявом жалю до протилежної статі в моменти жорстких боїв та високої ймовірності загинути. Ветеран Леонід Рабічев згадував: "Виходили з оточення… Куди не глянемо — скрізь німці. Вирішуємо: вранці будемо прориватись з боєм. Все одно загинемо, так краще загинемо з гідністю… У нас було три дівчини. Вони приходили вночі до кожного, хто міг… Не всі, звичайно, були спроможні. Нерви, самі розумієте, — розповідав фронтовик. — Кожен готувався померти… Врятувалися вранці одиниці… Згадую тих дівчат із вдячністю. Жодної вранці не знайшов серед живих".

Інколи дівчата та жінки можуть бути готові "винагородити сексом" чоловіків та хлопців, які постійно ризикували власним життям, символічно дякуючи їм за звільнення від ворога та подальшу боротьбу з ним. Про що ми можемо почитати в книгах дослідників німецько-радянської війни.

— Ви дали рекомендації, що робити, коли хочеш відновити нормальне сексуальне функціонування. Можливо, щось не треба робити? Наприклад, бійців не тригерить прояв домінування та примусу у сексі?

— Поради, що не треба робити, будуть загальними і стосуватися всіх. Однак якщо у чоловіка нема ерекції або трапилось "фіаско", то найкраща реакція жінки на це — спокійна. Без фокусування уваги на проблемі. Поведінка має бути такою, коли ми невербально показуємо чоловіку, що все окей, нічого страшного не відбулося, я в тебе вірю, все нормально.

Другий тип реакції, коли жінка дуже старається підняти "полеглого бійця". Дуже активно пестить, стимулює руками, ротом. Він бачить, що вона старається. І сприймає це як зобов'язання будь-що видати ерекцію. Виникає напруга і ерекції не відбувається, що ще більше погіршує ситуацію.

Так не треба робити. Не треба докладати багато зусиль, пропонувати піти до уролога, записувати його до всіх можливих спеціалістів. Ерекція може погіршитись через вплив бойового стресу, про що я вже казала. Коли активізована симпатична нервова система — це нормально, що пеніс може не стояти.

Третій тип реакції, який шкодить партнерам: коли жінка думає, що проблема в ній. Мовляв: "Я стала негарна, погладшала, а у тебе там коханка, ти з кимось спиш, тому ти мене не хочеш, у нас нема сексу". Це все теж не треба робити. Він і так виснажений на війні, прийшов додому відпочити, а жінка створює додаткове напруження.

І найгірший тип реакції жінки, це коли пеніс не встав, і вона починає карати чоловіка. Наприклад: "У тебе не стоїть, тоді нічого не буде. Ні поцілунків, ні обіймів, ніякого тактильного контакту". Найкраще, що ми можемо зробити, це розширити наші сексуальні сценарії й допустити ідею, що секс може не закінчитися еякуляцією чоловіка та оргазмом жінки. Наше завдання — отримати задоволення "тут" і "зараз".

А коли жінка фокусується на тому, що чоловік має обов'язково кінчити, або чоловік фокусується, що жінка обов'язково має отримати оргазм — отримаємо протилежний результат. Ми вганяємо партнера в незручну ситуацію. Наприклад, жінка розуміючи, що партнер чекає на її оргазм, думає: "Він так старається, може простіше буде зімітувати, нехай від мене відчепиться".

У мене в TikTok є відео, про спосіб в який чоловіки імітують еякуляцію (коли жінка імітує оргазм, ми до цього ставимося спокійно). Коли я випустила відео про реальну історію життя, то частина аудиторії захейтила мене. Казали, що це все вигадка, такого не може бути, для чого йому це робити.

І ще поширена помилка, яку роблять люди — порівнювати себе з іншими. Наприклад: "У мене в сексі так, а у мого побратима Василя інакше. У мене, напевно, проблеми". Наша сексуальна поведінка дуже-дуже різноманітна. І неправильно порівнювати себе з іншими, і вкрай неправильно порівнювати свого партнера, а особливо партнерку з іншими. Тому що жіноча сексуальна поведінка, жіночі сексуальні реакції дуже багатоманітні. Якщо одна партнерка мала оргазм через п'ять хвилин після проникнення, то інша може не отримати його взагалі від проникаючого сексу, але мати від інших стимуляцій.

Тому не порівнюємо себе з кимось і не порівнюємо своїх партнерів. Говоримо з партнером про те, чого він хоче, а чого не хоче.

— Чи правильно я винесла висновок з нашої розмови: щоб сексуальне життя влаштовувало обох, треба терпіння, бажання обох людей вести діалог, говорити з людиною про те, що подобається, а що ні?

— Так, комунікація — це основа хороших сексуальних стосунків. Коли пара скаржиться, що секс змінився, вони не хочуть одне одного, то я одразу запитую, яка у них комунікація?

Комунікація — це фундамент хорошого сексу. Люди іноді розділяють ці сфери: спілкування — окремо, а секс — окремо. Воно так не працює. Це все пов'язане. Якщо жінка дратує чоловіка, коли вона є постійним джерелом роздратування, агресії та критики, то зрештою він може перестати її хотіти. Якщо чоловік не дає жінці відчуття захищеності, турботи та не задовольняє її несексуальні потреби, то вона може не мати з ним оргазмів. І це нормальна реакція нашого тіла, нашої психіки та нашої сексуальності.

Тому комунікація — це перш за все. І якщо ви на відстані — ваш чоловік чи дружина служить, то підтримуйте контакт всіма доступними способами.

Я б рекомендувала цивільним пошукати прості курси, як поводитися з військовими. Вивчайте психологію військових: як вони можуть реагувати, поводитись. У них, дійсно, може бути ПТСР, але не в усіх військових. Що більше ви будете знати про особливості психіки військового, то краще зможете з ним комунікувати й тим більша ймовірність, що збережете ваші стосунки.

Однак після війни завжди залишається велика кількість самотніх людей. Це теж частина тієї ціни, яку платять за війну. Причини будуть різні. Це можуть бути важкі форми інвалідності, поранення чи просто небажання створити стосунки. Але це дані про попередні війни. Як воно буде у нас — ми ще тільки будемо досліджувати.