Анатомія "Олександрії": від бронзи та єврокубків до боротьби за місце в УПЛ

Нинішній сезон вельми непросто складається для "Олександрії", колись бронзового призера чемпіонату України та учасника єврокубків. Зараз команда бореться за виживання, перебуваючи на 13-му місці в турнірній таблиці, але всього за три бали від "зони вильоту".

Vesti.ua продовжують рубрику "Анатомія футболу", в якій розповідають про команди вищого дивізіону українського футболу. У минулій статті йшлося про "Колос", команду з села на Київщині, яка випереджає багатьох представників міст-мільйонників і замикає топ-7 турнірної таблиці на цей час. А сьогодні йтиметься про "Олександрію", команду, що з'явилася на світ у 1990-му році, але яка вже у 2001-му році дебютувала в елітному дивізіоні, а сезон 2018/19 завершила на 3-му місці – у призерах чемпіонату України.

Від "Шахтаря" до "Поліграфтехніки" – попередник "Олександрії"

Історія олександрійського футболу, а як наслідок усього сучасного однойменного клубу, бере свій початок у 1948 році. У повоєнний час у місті формується футбольний клуб "Шахтар". Команда взяла участь у чемпіонаті УРСР серед колективів фізичної культури 1948 року, і посіла останнє місце в 7 зоні, програвши всі 7 матчів. 1950-ті роки стали невеликою втіхою через погані результатів. У ті роки олександрійці були частиною спортивного товариства "Трудові резерви". Також у той період "Шахтар" став чемпіоном Кіровоградської області.

Під час існування "класу Б", у якому команда виступала 9 сезонів, двічі (1965 і 1968 рік) посідала 4-те місце. З командою тоді працювали такі відомі фахівці як: Олександр Шевцов, Йосип Ліфшиц, Григорій Балаба, Володимир Тодоров, Юрій Головей та Олександр Лярвінський. Найбільшу кількість ігор зіграв Анатолій Бацека (137 матчів), найкращим бомбардиром став Василь Капінус (30 голів), а рекордсменом за сезон Юрій Панов (15 голів). Після розформування "класу Б" команда продовжила виступ у чемпіонаті України серед КФК (колективів фізичної культури) у період з 1971 по 1991 рік. "Шахтар" ставав неодноразовим призером групових етапів, а також дійшов до фіналу Кубка України серед КФК 1974 року. Довгий час саме Лярвінський залишався тренером команди, поки на зміну йому не прийшов колишній гравець "Шахтаря" Анатолій Конопльов. Безліч футболістів тієї команди згодом виступали за клуби Вищої ліги.

Після розформування "Шахтаря" 1990-го року, естафету клубу міста прийняла команда "Поліграфтехніка", сформована на заводі з однойменною назвою. У 1991 році команда виграла чемпіонат УРСР серед КФК у своїй зоні, а у фінальному турнірі стала бронзовим призером. Після розпаду СРСР, команда продовжила свій виступ уже в Першій лізі національного чемпіонату України – другій за значущістю після Вищої ліги, попередниці УПЛ. У сезоні 1992/93 олександрійці посіли 6 місце в групі. А наступний сезон ознаменувався третім, призовим місцем у Першій лізі, однак згідно з регламентом, підвищення в класі проводилося лише для перших двох місць. З сезону 1993/94 команда посідала різні не призові місця, і лише в сезоні 2000/01, посівши третє місце, змогла підвищитися в класі та вийти до Вищої ліги (тоді вже регламент дозволяв це).

У першому сезоні в елітному дивізіоні клуб посів передостаннє місце, у зв'язку з чим мав зіграти стикові (перехідні) матчі з житомирським "Поліссям", яке посіло 4-е місце у Першій лізі. У матчі за збереження місця у Вищій лізі олександрійці перемогли з рахунком 1:0. Але, вже наступного сезону клуб знявся з чемпіонату... через важкий фінансовий стан.

До речі, у команди з Олександрії був свій фарм-клуб – "Поліграфтехніка-2", який виступав у Кубку України сезону 92/93, а також в аматорській лізі (сезон 92/93, 94/95). Головне досягнення цього клубу – перемога в чемпіонаті Кіровоградської області.

Відродження та поява "Олександрії"

Більш звична сучасна назва клубу була представлена в сезоні 2004/2005, коли команда відновила свої виступи. У перший сезон команда посіла третє місце в групі Б третьої за значущістю Другої ліги України. А в наступному сезоні, як найкраща друга команда серед усіх груп отримала підвищення до Першої ліги. З сезону 2006/07 по сезон 2010/11 клуб виступав у Першій лізі.

У ці роки "Олександрія" постійно прогресувала, але не вистачало "зовсім трохи" для підвищення в класі. Утім, цей момент незабаром настав.

Прихід в еліту та "гойдалки" між лігами

Поворотним в історії команда став сезон 2010/11, за підсумками якого "Олександрія" посідає перше місце в чемпіонаті України серед команд Першої ліги України та підвищується в класі – до елітної Прем'єр-ліги. Але в першому ж сезоні своїх виступів в еліті – 2011/12 – команда посідає останнє 16-те місце в таблиці й знову опускається в Першу лігу. Наступні два сезони клуб посідав призові місця, але підвищеним не був.

І лише в сезоні 14/15 клуб знову потрапив до Прем'єр-ліги. І вже з сезону 2015/16 команда незмінно виступає в найсильнішому дивізіоні ось уже протягом дев'яти чемпіонатів поспіль.

Період розквіту і перші кроки в єврокубках

До речі, ще 2014-го року ПФК "Олександрія" об'єдналася з іншим професійним футбольним клубом "УкрАгроКом" із села Головківки Олександрійського району. Та команда теж виступала в Першій лізі. А об'єднавшись, команда зуміла не тільки міцно увійти в елітну лігу, а й регулярно посідати там високі місця і брати участь у єврокубках.

Так, у 2016-му році "Олександрія" дебютувала в єврокубку. У Лізі Європи УЄФА 2016/17 клуб зіграв проти хорватського "Хайдука" зі Спліта, програвши в 3-му кваліфікаційному раунді за сумою двох матчів із загальним рахунком 1:6. Наступного сезону клуб дійшов до раунду плей-офф Ліги Європи, обігравши (1:0 за сумою 2 матчів) румунську "Астру" в 3-му кваліфікаційному раунді, але поступившись білоруському БАТЕ (Борисов) у завершальному четвертому раунді плей-оф із загальним рахунком 2:3 і знову не потрапивши в основний раунд єврокубків.

Бронзовий пік і груповий етап Ліги Європи

У чемпіонаті української Прем'єр-ліги сезону 2018/19 клуб посів 3-тє місце, з солідною перевагою в 9 очок обійшовши луганську "Зорю" і з більш ніж 10-очковим відривом усіх інших суперників. Водночас срібному призеру того чемпіонату України київському "Динамо" олександрійці, своєю чергою, також поступилися з різницею в 9 очок у підсумковій турнірній таблиці, а чемпіону – донецькому "Шахтарю" – і зовсім з різницею в 16 балів. Проте для команди це був пік її виступів і найкраще досягнення в історії.

І, як наслідок, у сезоні 2019/20 "Олександрія" потрапила до групового етапу Ліги Європи, де, щоправда, посіла у своїй групі останнє 4-те місце та припинила участь у змаганнях. У групі з бельгійським "Гентом", німецьким "Вольфсбургом" і французьким "Сент-Етьєном" команда так і не змогла виграти жодного матчу, тричі програвши й тричі зігравши внічию - удома й на виїзді із "Сент-Етьєном" та вдома із "Гентом". Набравши 3 очки, українська команда посіла останнє місце в групі й завершила виступи на міжнародній арені.

А потім...

Відхід у тінь і боротьба за місце в еліті

Якщо наступний після "бронзового" сезон 2019/20 команда завершила на 5-му місці в підсумковій турнірній таблиці, відступивши на два кроки донизу, порівняно з 3-м місцем у сезоні 2018/19, то вже в сезоні 2020/21 команда посіла 9-те місце. Зрозуміло, з такими результатами мови про єврокубки не могло й бути. Щоправда, ще залишався "запасний варіант" у вигляді Кубка України, але і там команда вище півфіналу не забиралася.

Осінню частину так і не закінченого через повномасштабну війну сезону 2021/22 команда завершила на 6-му місці в турнірній таблиці, а перший чемпіонат у воєнних умовах 2022/23 завершила на тому самому прикрому 6-му місці, за "один крок" (одне очко) від полтавської "Ворскли" та 2-го кваліфікаційного раунду Ліги конференцій – третього за значущістю єврокубка, куди потрапляла команда, що посіла 5-те місце в чемпіонаті України.

А ось нинішній сезон у команди відверто не складається. Не обтяжена виступами в єврокубках команда в першому колі пропустила лише один матч (і той через негоду, коли на місто накрила хуртовина саме в 15-му турі, минулими вихідними), провівши 14 ігор і посідаючи лише 13-те місце в турнірній таблиці. Але навіть якщо уявити собі, що команда виграла у сусідів по турнірній таблиці з київської "Оболоні", то все одно, вище 11-го місця команда так і не підіймається. А з урахуванням того, що на 15-му місці йде чинний учасник єврокубків "Зоря", у якої три пропущені гри і потенційне місце в середині турнірної таблиці, то результати "Олександрії" і зовсім можна назвати плачевними.

Щоправда, у таких результатів є причина. У міжсезоння команду залишили 16 футболістів. натомість яких прийшли 16 нових гравців. Зрозуміло, що потрібно дати час гравцям елементарно зігратися, а потім вже згуртуватися в новий колектив. Тим більше, у команди тренер із психологією переможця – Руслан Ротань. Влітку 2023-го року молодіжна збірна України під керівництвом Ротаня на чемпіонаті Європи у чвертьфінальному матчі обіграла команду Франції (3:1). І нехай це була остання перемога на тому турнірі, вихід до півфіналу дав змогу збірній здобути путівку на літню Олімпіаду-2024 у Парижі. Це будуть дебютні Ігри для української футбольної збірної.

Попереду друге коло і всі сподівання вболівальників "Олександрії" пов'язані з тим, що в найближчі півтора тижня (16-17 тури) та навесні, після зимової паузи й відновлення сезону команда матиме вигляд уже зовсім інакший, згуртованим і потужним колективом, який не викликатиме сумнівів у власній силі.       

Потужна інфраструктура, як запорука успіху

Тим часом, ще до війни "Олександрія" отримала сучасний стадіон і базу, розташовану на другій арені клубу. Головним стадіоном клубу є КСК "Ніка" з класичними розмірами поля – 105 x 68 метрів. Він був відкритий 1998-го року завдяки реконструкції стадіону "Шахтар". Стадіон розташований у центрі міста і розрахований на прийом одночасно 7000 уболівальників. Він містить футбольне поле, трибуни та адміністративне приміщення. Комплекс також оснащений системою автоматичного поливу газону і контролю за вболівальниками, що необхідно для матчів як внутрішнього чемпіонату, так і ігор єврокубків. Усередині комплексу розташовані кафе і готель та Будинок футболу.

А 25 травня 1991 року було відкрито КСК "Олімп", який розрахований на 2640 місць для глядачів. У комплексі також розташовані роздягальні, ложа, інші адміністративні кімнати. Також стадіон містить мініфутбольне поле і тренажерний зал. Після появи арени "Ніка" стадіон "Олімп" відійшов на другий план і використовується як тренувальна база основної команди.

З надією на майбутнє

Також із початком сезону 2021/2022 у клубі діє футбольна академія, створена з ініціативи почесного президента ФК "Олександрія" Сергія Кузьменка. Повне фінансування діяльності академії здійснює ФК "Олександрія". Вихованці коштом академії забезпечуються спортивним одягом та екіпіруванням на рівні головної та юнацької команд. Заняття для юних спортсменів безкоштовні.

Іногородні вихованці проживають у мальовничому місці селища міського типу Приютівка (9 км від Олександрії) на сучасній базі, де раніше жили футболісти ПФК "УкрАгроКом", а потім команди U-21 ФК "Олександрія". Вони навчаються в місцевій школі. Проживання, харчування, транспорт, школа – безкоштовні.

В академії навчається понад 200 дітей 2006-2016 років народження, з них 20 – іногородні.