Безугла задала Залужному чотири запитання. Відповідає боєць ВСУ

Спробую дати відповідь Мар'яна Безугла по питанням, які вона задала главкому. Це буде конструктивна відповідь без хейту від молодшого сержанта, я не депутат ВР по питанням оборони, але щось в цьому тямлю.

Тому цей пост буде максимально конструктивним, щоб з нього можливо були зроблені якісь висновки.

1) Чому між військовими частинами переводять місяцями?

Тому що є великий дефіцит особового складу. Не буду казати реальні цифри, але адекватних людей зараз ніхто з командирів в інші підрозділи не відпускає, бо задача командира, навіть якщо цей командир абсолютний даун- він все одно буде старатись підтримувати максимальну кількість особового складу та боєздатність. Главком не може вказувати їм, ломаючи через коліно кому куди переводитись. Бо вся армія посиплеться.

2) Я боєць тієї самої, однієї з "найспроможніших" бригад. Ми два роки без ротацій. Ми — бригада оборони. Яка доречі і поштурмувала непогано за весь час, але все ж бригада оборони.

Звісно ми маємо дуже великий досвід і тому результативні. Але наша задача- тримати лінію понад усе.

А є бригади штурмового компоненту. Яким дають штурмовий компонент та вчать штурмувати. Не обороняти- штурмувати. Що складніше. Де втрати- більші. Де зброї ти повинен мати- більше. І досвід- це той фактор при якому ти втрачаєш і боєздатність, і особовий склад. Тому якщо ти хочеш привести бригаду наступу до нормальної боєздатності та злагодженності на полі боя — то через півроку вже треба ії виводити та комплектувати заново. А штурмувати потім ким? Тому бригади оборони, більш досвідчені, мають меньше. І ми маємо меньше. А нові бригади мають більше. Але і задачі в них інші. І досвід в них буде теж, але з часом. Досвід на дуже кровавих помилках.

Це можно б було вирівняти якщо б в нас було більше зброї. Але після зміни Резнікова ви ж самі знаєте який в нас стан по зброї. Ії просто не вистачає. Тому так, проблема є. Але це вимушене рішення обумовлене дефіцитом зброї. Це альтернатива нашого часу і наших умов. Не дуже приємна, але яка є.

3) Чому все ще людина може опинитись на штурмі без підготовки, попри навіть прийнятий вами закон?

Тому що в нас не вистачає учебок та зброї щоб якісно підготувати людей. Особливо якщо брати той факт, що деякі підрозділи сиділи по своїм ППД та ніхера не робили місяцями, їх все влаштовувало, а потім херак- і треба батьківщину захищати, і давай писати ролікі яка зрада, їх в бой посилають. Тому в нас частина і навчається за кордоном. Організувати безпечне навчання, виділити на це ресурси, прописати систему- це задача вашого комітету. Не можна просто зробити закон з формулюванням "хай всім буде збс", треба ще дати для цього спроможності.

4) Чому досі не вирішене питання ВЛК, хоча ви давно по цьому прийняли закон?

Дивіться пункт перший про дефіцит особового складу і кінцеве речення попереднього пункту про те що мало закона, треба спроможності та резерви.

Це все Зеленський?

Ні, не Зеленський. Але в цьому є помилки і політиків. Візьмемо наприклад популістичне рішення по зміні воєнкомів, коли ви боролись з проблемою не системно, а за разунок особистостей. Бойових офіцерів. Мов, бойові офіцери прийдуть, порядок наведуть. Але спроможностей ми їм на це не дамо, систему не змінимо.

Вийшло погано. Там де старі воєнкомі могли давати результат за рахунок досвіду, нові не змогли, бо система стара, досвіду немає в цьому напрямку. Ніхто не зробив покарання за ухилянство на такому рівні, щоб люди навіть боялись спробувати дати хабара. Ніхто не зробив рівні правила для всіх. За два роки в нас досі немає адекватної системи електронного черги військовослужбовця, щоб був зрозумілий наш реальний резерв.

Зараз країна стоїть перед важкою зимою. В цьому винні не військові. Військові зробили максимум з можливого. Якби в нас зараз було стільки зброї та спроможностей як влітку, коли були і снаряди, і досить хімарей, коли ми просто вщент гатили пігдогів- так, думаю зараз би не було стільки розбіжностей між верхами. Класно коли в тебе все гуд, і ти навіть якщо не швидко йдеш вперед- знищуєш стількі пігдогів та техніки, що не боїшся за завтрашній день. Гірше коли завтрашній день не є оптимістичним. Тоді починаються конфлікти, претензії , розбрат. І це в загальному нам не допомагає. Ні ЗСУ, ні Україні. І виходить що ті всі казки що розповідав Арестович про два-три тиждні, після яких приходить максимальне розчарування- то є не ініціатива главкома, не його обіцянки. Хтось же Арестовича привів в ОП. Комусь же подобалося цей весь потік балачок. Хтось же дивився на ситуацію поверхнево, а коли зіштовхнувся з реальністю — не зробив з цього висновків.

Я не знаю, чи є в планах зміна главкома, чи ні. Але те що зміна главкома без системних змін, просто по принципу "цей не зміг, давайте поставимо іншого, може той зможе" приведе до негативних подій, за яких вже цапа відбувайла в кут не поставиш, прийдеться нести відповідальність за це рішення- це я можу казати вже зараз. Тому я б попросив вас, як зампредседателя комітета по питанням національної безпеки, проаналізувати чому ми зараз в тому стані, і працювати над системними змінами, щоб ЗСУ могли бути більш ефективними. Бо ці зміни нам потрібні на вчора.

UPD. Зразу наперед скажу про демобілізацію. Вона неможлива, поки не буде вирівняне питання по мобілізації. Я дуже б хотів щоб моя бригада вийшла на відновлення боєздатності, але це можливо коли є кому нас замінити. Казати про демобілізацію без вирішення питання по мобілізації- це популізм.

Джерело: сторінка Серж Марко у Facebook