Самопіар замість реальних дій. Як за рік на посаді Андрій Костін призвів до розпаду прокуратури

Самопіар замість реальних дій.

Як за рік на посаді Андрій Костін призвів до розпаду прокуратури.

У липні 2022 року президент Володимир Зеленський змінив очільника Офісу генерального прокурора.

На Андрія Костіна було покладено завдання перезавантажити структуру, адаптувавши її до умов повномасштабної війни.

Складно сказати, що він впорався, адже ми не бачимо ані збільшення вироків корупціонерам, ані засуджених російських воєнних злочинців і топ-колаборантів.

Попри це штат Офісу генпрокурора роздувається на очах — у 2024 році на утримання додали понад 1 мільярд гривень.

Кожен другий — начальник.

Користуючись повним карт-бланшем, на посади тягнуть «своїх» людей і збільшують штатну чисельність департаментів та управлінь.

Наприклад, департамент документального забезпечення збільшено до 70 осіб, департамент кадрової роботи та державної служби — до 80 осіб, а департамент логістики, ресурсного та матеріально-технічного забезпечення — до майже 400 осіб.

Зі 100 працівників управління організаційно-контрольної діяльності, правового та аналітичного забезпечення, понад 40 осіб обіймають керівні посади.

За Костіна вертикаль влади в Офісі генпрокурора побудована у такий спосіб, що в окремих підрозділах на кожного прокурора є окремий начальник.

Зокрема, у більшості регіональних прокуратур кількість прокурорів, які відповідають за організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, значно перевищує кількість слідчих, яких вони власне курують.

При цьому, за оцінкою фахівців, для якісного досудового розслідування достатньо чверті від існуючої кількості прокурорів.

Заступник Костіна Дмитро Вербицький, який отримав посаду лише у вересні минулого року, створив власну вертикаль підпорядкованих прокурорів у Львівській, Одеській, Черкаській та Вінницькій прокуратурах.

Подекуди посади отримують геть токсичні люди.

Наприклад, у радниці Костін взяв Тетяну Мірюк — колишню підлеглу підозрюваного у державній зраді колишнього очільника Управління СБУ в Харківській області Романа Дудіна.

За інформацією ЗМІ, Мірюк була причетна до кришування контрабанди, має статки невідомого походження та найближчих родичів із російськими паспортами і прибутковим бізнесом у РФ.

Потенційно радниця Костіна Мірюк може впливати на стан слідства і об’єктивність публічного обвинувачення у суді щодо свого колишнього шефа Дудіна, але й інших зрадників.

Тетяна Мірюк, фото — Facebook.

Що по корупції?.

Обіцянка Костіна щодо «викорінення корупції» та «боротьби з перевертнями у погонах» поки залишається невиконаною.

По деяких напрямках ситуація, навпаки, тільки погіршилась.

Якщо раніше йшлось про окремі факти зловживання з боку прокурорів, то за останній рік прокурори замкнули на собі контроль за цілими злочинними індустріями.

За нашими даними, доволі сильний вплив на тіньове виробництво та обіг підроблених цигарок органи прокуратури мають у Львівській, Одеській, Тернопільській та Рівненській областях.

На діяльність шахрайських «колл-центрів» у Київській, Дніпропетровській, Харківській областях.

На Київщині, Львівщині, Одещині, Вінничині та Житомирщині місцеві прокурори отримують частку прибутків будівельних компаній за невтручання в їхню діяльність — оскарження виділення земель, блокування будівельної діяльності, тощо.

Подейкують про близькі стосунки прокурора Житомирської області Олександра Білошицького з власником мережі АЗС UPG Володимиром Петренком, який може «заносити» данину за невтручання у схеми постачання та реалізації білоруських та російських нафтопродуктів.

Адже ця мережа була значним дистриб’ютором білоруського пального і де-факто належить білоруському олігарху Миколі Вороб’ю та сину диктатора Олександра Лукашенка Віктору.

Прокурор Львівської області Геннадій Демченко в упор не помічає діяльність «тіньових тютюнових фабрик» олігарха Григорія Козловського.

Офіс генпрокурора якщо не сприяє цій незаконній діяльності прокурорів, то точно не перешкоджає їй.

Бездіяльність, оплачена платниками податків.

Прокурори, користуючись правом процесуального керівника, перетягують функції слідства на себе, гальмуючи розслідування злочинів місцевих «князьків», з якими мають зв’язки.

Чимала кількість кримінальних проваджень, скерованих до суду, залишається там на довгі роки або закінчуються нічим.

Непоодинокі факти неякісної підготовки прокурорів до судового розгляду призводять до відмови прокурора від підтримання обвинувачення та винесення виправдувального вироку.

Тут важливо згадати обіцянку Костіна забезпечити «належне процесуальне керівництво» та «невідворотність покарання», яка теж не була реалізована.

Водночас офіційний сайт Офісу генпрокурора перевантажений новинами про слідчі дії правоохоронних органів і закордонні відрядження Костіна, тоді як кінцевий результат — розглянуті судом кримінальні провадження і притягнення винних до відповідальності — не прослідковується.

Офіс генпрокурора не дає й чіткого розуміння, що собою являє Магістральна справа «24 лютого».

За майже два роки великої війни залишається незрозумілим, у який спосіб у ній висувались близько 700 підозр посадовцям РФ.

До того ж незрозуміло, хто саме розглядатиме справи щодо геноциду, злочинів агресії, воєнних злочинів та злочинів проти людяності, скоєних на території України.

Костін покладає надії на Міжнародний кримінальний суд, однак ця структура не розглядає справи заочно, і взагалі, з початку свого заснування у 2002 році висунула звинувачення лише 46 особам.

Втім скромні результати роботи не означають скромне фінансування.

На понад 15 тисяч підлеглих Костіна держава щороку витрачає понад 14 млрд грн.

У період воєнного стану ці кошти — вагомий актив для фінансування оборони, який натомість йде на забезпечення бездіяльних прокурорів.

Зарплати продовжують отримувати прокурори, яких звільнили з керівних посад, або які не пройшли атестацію.

За різними оцінками, вони обходяться бюджету у понад 180 млн грн щороку.

Заплямована репутація.

Невтішні результати роботи Офісу генпрокурора за останні півтора роки не стали сюрпризом для суспільства, адже Костін ще до призначення мав край сумнівну репутацію.

У 2021 році, будучи народним депутатом, він став одним із кандидатів на посаду голови Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Його називали «ключовим претендентом від влади» на цю посаду.

Водночас, як з’ясували журналісти, у трьох членів відбіркової комісії був ймовірний конфлікт інтересів: голова конкурсної комісії і два члени співпрацювали з Костіним раніше або продовжували співпрацювати на момент проведення конкурсу.

Тоді ж він працевлаштував доньку Анастасію помічницею до свого колеги по фракції Андрія Задорожного, а дружину — помічницею до нардепа Максима Дирдіна.

Син Задорожного і дружина Дирдіна при цьому працювали помічницями самого Костіна.

Кумівством зацікавилось НАЗК і навіть видало протокол, але він і досі не дійшов до судового розгляду — залишається заблокованим.

Костін також потрапив у перелік «слуг народу», які орендували житло за бюджетний кошт, задекларувавши при цьому мільйонні статки.

Тоді у декларації він вказав 4,8 млн грн.

У 2019—2020 роках він не декларував жодного місця проживання у Києві, хоча отримував близько 20 тис.

грн бюджетної компенсації оренди квартири.

У тому ж 2019 році Костін продав дві квартири в Одесі, але не повідомив про це НАЗК.

Одну з цих квартир він продав за очевидно заниженою ціною — ймовірно, щоб зекономити на податках.

Втім найбільшим його «зашкваром» депутатської доби є блокування судової реформи.

Головний законник країни, тоді — голова комітету ВРУ з питань правової політики — більше 15 місяців не ставив у порядок денний комітету розгляд законопроєкту про ліквідацію ворожого Окружного адмінсуду міста Києва, який ледь не повернув нам Януковича на замовлення Кремля.

«Людина, який має такий послужний список — тепер в нас генпрокурор», — казав після призначення Костіна юрист та голова правління фундації DEJURE Михайло Жернаков.

В останні місяці проблем з репутацієї генпрокурору додають його власні діти.

Влітку 2023 року Анастасія Костіна зганьбилась сумним селфі з підписом: «За*бала эта шотландия Финляндия.

Я хочу домой в МОНАКО».

Нещодавно з’ясувалось, що за кордоном перебуває і син Костіна Михайло.

Щойно хлопцю виповнилось 18 років, він перебрався до США.

За чий рахунок діти генпрокурора живуть у найдорожчих країнах світу, невідомо, адже декларації держпосадовців і досі залишаються закритими для громадськості.

Михайло Костін, фото — соцмережі.

«Послужний» список Костіна можна продовжити.

Він міг би реабілітуватись на посаді генерального прокурора, але поки не скористався цим шансом.

Рано чи пізно йому доведеться звітувати і численних фоторепортажів із закордонних поїздок буде замало.

Якщо ситуація не зміниться на краще вже зараз, Костін ризикує поповнити ряди дипломатів України в екзотичних країнах.