"Балада про зміїв і птахів" — найкращі "Голодні ігри" з усіх, з масою алюзій на сучасну війну

На екрани України вийшов 2,5-годинний приквел "Голодних ігор" — "Голодні ігри: Балада про зміїв і співочих птахів". Зняв його режисер оригінального циклу (крім першої частини) Френсіс Лоуренс. Події тут розгортаються за кілька десятків років до появи променистої Кітнісс Евердін. Головний герой — молодий, кучерявий і блакитноокий блондин — майбутній президент-тиран Панема — Коріолан Сноу.

Фільм вийшов класний і в чомусь навіть тонший за попередні частини. Річ, звісно, у самій книзі Сьюзен Коллінз 2020 року, за якою поставлено фільм. Письменниця, через десять років після трилогії про "Голодні ігри", сильно змінила акцент у своєму творі. Як? Читайте в рецензії Фокуса.

Нагадаємо, що американка Сьюзен Коллінз спершу була авторкою численних сценаріїв до дитячих телепрограм. І що стосується її прославленої трилогії про "Голодні ігри" ("Голодні ігри", "І спалахне полум'я", "Сойка-пересмішниця", 2008-2010), то "Балада про змій та співочих птахів" про пригоди юного Коріолана Сноу вийшла лише у 2020. І вийшла вона дещо іншою.

Загальна ідея Коллінз відома: вона перенесла деякі реалії Стародавнього Риму (гладіаторські бої тощо) — у США майбутнього. Справа вдячна, тим паче, що американці й самі багато чого взяли в Риму: будівлі Капітолію, імперський стиль.

Зробила Коллінз це вкрай антиутопічно: жорстокості — через край. Головні герої — підлітки. За атмосферою близько до "Володаря мух" британця Вільяма Голдінга.

За сюжетом, Капітолій — столиця Панема (на місці США). Країна розділена на дистрикти (округи). У столиці — аристократія, у дистриктах — чернь. В особливо голодний рік дистрикти підняли бунт проти господарів, було пролито багато крові, але революцію придушили. Як покарання Капітолій вигадав, що 12 дистриктів повинні виділяти юнаків і дівчат для жорстокого шоу, де виживе тільки один.

Тепер про головне: у трилогії величезну увагу приділяють жорстокому гладіаторському шоу "Голодні ігри". Коллінз, як телесценаристка в минулому, розробила дуже докладне шоу: з безліччю різних випробувань і пасток — із зашкалюючим садизмом. Зовнішня сторона детально прописана, видовищність на висоті, чого не скажеш про внутрішню — глибинні мотиви персонажів. Хоча у Коллінз відмінно схоплена "масова" психологія поведінки підлітків у надзвичайних ситуаціях — теж, напевно, дається взнаки досвід письменниці.

У романі "Голодні ігри: Балада про зміїв і співочих птахів" усе навпаки: автор чимало приділяє уваги психології героїв, їхньому становленню, а зовнішній бік шоу доволі примітивний. Але й це тут логічно: відбуваються лише 10-ті "Голодні ігри".

"Голодні ігри" — шлях нагору

Основне в сюжеті фільму: розповідь про початок кар'єри Коріолана Сноу (британський актор Том Бліт) — майбутнього диктатора, якого в основному циклі грав блискучий Дональд Сазерленд.

Юний Коріолан — член Академії Капітолія. Високий, красивий, розумний блондин, але — бідний. Недоїдає. Сирота. Живе з бабусею та двоюрідною сестрою. Усіх любить. Опікується. Мріє поправити справи сім'ї. Незрозуміло, чому сім'я колишнього генерала в такому занепаді (це не з'ясується — каламутна справа).

І ось нашому чарівному блондину випадає шанс виділитися: він отримує місце ментора — куратора учасника Голодних ігор. Його підопічною виявляється співачка з Дистрикту-12 Люсі Берд (Рейчел Зеглер). Вона потрапила сюди внаслідок політичних і любовних інтриг. Про що напише відповідну пісню.

"Війна підвищує рейтинг"

З Коріоланом не збираються панькатися. Йому це відразу дає зрозуміти демонічно-звіряча розпорядниця "Голодних ігор" Волумнія Галл, яку переконливо грає Віола Девіс. Віола в темі, але не вражає відкриттями, Галл — копія її Аманди Воллер із "Загону самогубців". Цинічна системна тварюка, яка заради досягнення мети піде на все антилюдське. Однак креатив вона любить. Галл ставить завдання юному Коріолану, відчуваючи його потенціал, а то шоу загинається, того й гляди закриють: рейтинги падають. Потрібні нові ідеї. Сноу починає закидати начальницю творчими пропозиціями.

Тут ми вперше чуємо до болю знайому українцям фразу: "Війна підвищує рейтинг". Де ми її чули? Правильно. У зв'язку з тернистим кар'єрним шляхом Володимира Путіна.

Що впливало на рейтинг Путіна? Ще під час прем'єрства в 1999: три підірвані будинки, сакраментальне: "Будемо мочити в сортирі". Пам'ятаєте цю статистику? 73% дав референдум у Чечні 2003 року — про те, щоб залишитися у складі РФ (після Другої Чеченської війни). 83% — п'ятиденна війна РФ проти Грузії в серпні 2008. 88% — анексія Криму в 2014. 88% — наказ про військову операцію в Сирії у 2015. Пенсійна реформа 2018 року знизила рейтинг Путіна до 66%, натомість "спецоперація" в Україні в лютому 2022 року — знову підняла до 83%.

Ось і юний Коріолан розуміє, що якщо війни немає, а потрібно підняти рейтинг шоу (а разом з ним і свій особистий), значить, потрібно її спровокувати штучно: терор і ще раз терор. Війна — найбільш тотальна його форма. Це раз.

Два. Оскільки Сноу, на відміну від занадто закоренілої садистки Волумнії Галл, пам'ятає ще, як люди влаштовані, то юнак запропонував, щоб гравці чимось вирізнялися окрім мордобою, щоб публіка могла їх запам'ятати і — за них уболівати. Тут знову згадується Путін, який вводив елементи шоу у свій образ, щоб запам'ятатися народу: то він зі зграєю журавлів літав на дельтаплані, то на роялі грав. А у фільмі Коріолан настійно рекомендує Люсі Берд співати, щоб народ їй "перейнявся". Але не тільки за цим.

Пташка співає в стилі кантрі

Люсі Берд у виконанні Рейчел Зеглер ("Красуня і Чудовисько") зовні зухвала, а всередині — благає про захист. Коріолан навпаки: зовні янголятко, всередині — кремінь. Можливо, учень Академії та аристократ запав на співачку з "простих": вони доповнюють одне одного.

Але приготуйтеся: Рейчел півкартини виводить своїм прекрасним голосом виключно кантрі-композиції, адже цей фермерський стиль обожнюють американці. Зірки кантрі у них там мільйонери, але окрім як у США їх ніхто і ніде не знає. Це один із небагатьох недоліків стрічки: тут тонни сентиментальних фермерських пісеньок. Передбачається, що глядачі (всередині фільму) від них у захваті. Для чого? Для того, щоб, за задумом Сноу, спонсори-олігархи робили пожертви — на користь конкретних гравців і шоу загалом. Агресивна політика плюс олігархічний капітал — основа процвітання (нічого не нагадує?).

Коріолан свої нововведення бадьоро впроваджує і рейтинг "Голодних ігор" починає підніматися. А те, що там гинуть діти, бентежить не його, а іншого персонажа.

Державник

Щонайменше дві третини картини головний герой загалом викликає симпатію. Якщо ви згадаєте, то і журавлинолюбний Путін теж багатьом подобався, поки не вдарив ракетами по українських містах. А заодно розкрилися і багато не надто красивих фактів з його біографії, які говорять про безприкладну жорстокість. Коріолан теж себе проявить до фіналу стрічки як холоднокровний і сильний, але не надто розбірливий у засобах тип. Не забуваємо, що він теж доліз до верхівки своєї драконівської країни.

І не думайте, що нашому герою "високі рейтинги" відразу записали в плюс. Це було б занадто просто: ні, тут буде гарний сюжетний поворот, що підстьобує сюжет.

Бабуся, кузина, Берд — наш Коріолан уміє піклуватися про людей, які йому дорогі. Пара ривків, і в бабусі — новий одяг. Для досягнення мети Сноу то там, то тут переходить моральні межі, бо головна мета збіднілого аристократа — повернутися в Капітолій на коні. Адже Капітолій — у принципі, для чого? Він підтримує порядок і стабільність! І Коріолана це влаштовувало, але "іноді потрібно робити негідні вчинки, щоб вижити".

Так, ми пам'ятаємо, яким він став чудовиськом у трилогії. Тому й цікавий молодий Сноу: скільки всього в ньому було драйвового і нормального, проте тільки одна риса змусила його переродитися — це шалене честолюбне бажання бути корисним безжальній державній машині, щоб вона стала у відповідь корисною йому і дозволила опинитися на самому верху. Зокрема й у матеріальному плані. Абсолютно проста формула його "хімічної реакції": непоганий хлопець — демонічна держава — демонічний хлопець. І це був його свідомий вибір — стати частиною цієї держави. У картині навіть показано момент вибору під час розмови з Люсі.

Однак юнак був не без романтичних поривів. Коріолан, блиснувши накачаним торсом, навіть роздягнувся у фільмі для купання в озері зі своєю дівчиною (у ролику це є): західні медіа вже написали, що Том Бліт — новий секс-символ Голлівуду. Був би він записний лиходій — цього б не сталося. Браво авторам, вони зробили тонку роботу (хоча я тут же згадав фотосесію з голим торсом Путіна, невже одні й ті ж рецепти розкрутки?).

Єдине, що крім кантрі тут перебір із кількістю змій. Натяк — на біблійного змія, що все ним просякнуте. Зате таких фантастичних тераріумів ви точно не бачили: комп'ютерна графіка дозволяє робити справжні дива.