Науковці вперше спостерігали діалекти у міських папуг по всій Європі

У Європі немає місцевих видів папуг. Однак кілька домашніх розселилися після того, як втекли від господарів або були випущені навмисно. Одними з таких є Myiopsitta monachus, яких називають папугами-ченцями (монахами) або квакерами. Як виявилось, вони мають унікальні способи спілкування залежно від того, де вони живуть, пояснив провідний автор дослідження Стівен Тіндел.

Результати

Папуги-монахи родом з Південної Америки і зараз живуть у величезних кількостях у кількох країнах Європи. Оскільки інвазивний вид поширився Європою лише нещодавно і не проходив у цій місцевості тривалого еволюційного шляху, то вони є ідеальним об'єктом для вивчення того, як один і той же вид змінюється, залежно від місцевості.

• Як зазначили вчені, здебільшого діалекти відрізняються частотами всередині кожного крику, які людям дуже важко почути й розрізнити.
• При цьому в межах одного міста жодних відмінностей у "мові" папуг відзначено не було. Дослідники вивчали особин, які жили в різних парках, на відстані одне від одного і, ймовірно, ніколи не пересікалися. Але їхня "мова" була однаковою.
• Різницю почули тільки серед популяцій з різних міст.

Це дає змогу зробити висновок, що сама місцевість, у якій ці птахи проживають, вплинула на їхнє спілкування. Оскільки зазвичай один і той же вид має однакові засоби й методи спілкування, можна зробити висновок, що їхні діалекти розділилися вже після прибуття у європейські міста.

Це свідчить про те, що діалекти виникли в результаті пасивного процесу – птахи, копіюючи [інших] птахів, роблять невеликі помилки, і тому міста поступово стають відмінними одне від одного,
– пишуть учені, але все одно не відкидають імовірності, що вони були відмінними від самого початку.

Дослідники також не виключають, що діалекти також можуть формуватися в результаті активного процесу, який допомагає птахам у соціальній комунікації, наприклад, у розпізнаванні товаришів по групі. У парках папуги-ченці живуть у гніздах, які сильно скупчені. Дослідники вважають, що в цих менших соціальних одиницях можуть існувати вокальні відмінності, такі як сленг. "Ми вважаємо, що діалекти можуть використовуватися для спілкування між членами гнізд, як пароль", – додають автори статті, які надалі планують з'ясувати, як індивіди вчаться один від одного.