150 років економічної катастрофи: від паніки на Віденській біржі до Великої депресії в США

Рівно 150 років тому економічно розвинені держави світу здригнулися від глобальної кризи. Вона охопила США та більшість держав Європи й тривала, за різними оцінками, від п’яти років до двох десятиліть з гаком. Ми мало що знаємо про цю кризу, яка спочатку отримала всім відому назву "Велика депресія". Однак через 56 років вона віддала свій титул ще більш масштабній економічній катастрофі, натомість отримавши назву "Довгої депресії".

Перша "чорна п'ятниця" в історії

Середина XIX століття увійшла в історію як період стрімкого економічного, передусім – промислового, зростання. Величезні інвестиції вкладали в розвиток залізниць – як у США, так і в країнах Європи, особливо в Німеччині та Австро-Угорщині. Настала золота епоха домінування "грюндерства" (від нім. Gründer – засновник компанії). За свідомо завищеними цінами продавали цінні папери. Біржові маклери отримували надприбутки, займаючись маніпуляціями з цінними паперами, заохочуючи громадян до все більш ризикованих операцій.

Інвестиції в купівлю вільних земель для спорудження будинків, як і в розвиток залізничного транспорту вважали гарним вкладенням капіталу. Але це були "довгограючі" проєкти, які не приносили прибуток миттєво. Фондовий ринок явно був "перегрітий". Але біржових спекулянтів уже було не спинити…

І тут "мильна бульбашка" луснула: 9 травня 1873 року відбувся крах Віденської біржі. Сотні людей буквально штурмували її, поліція була вимушена застосувати силу. Майже одразу заявили про своє банкрутство 120 (!) австрійських і угорських банків. Це була перша, але не остання "чорна п’ятниця" в історії. Реакція у світі не забарилася: у найближчі місяці тисячі заводів і підприємств в Австро-Угорщині, США та Великій Британії збанкрутували, а сотні тисяч робітників опинилися на вулиці.

28 жовтня 1873 року настала черга Німецької імперії. Найбільший в історії крах очікував цього дня Берлінську біржу.

Блискуча перемога у франко-прусській війні 1871 року відчинила двері до економічного зростання. "Залізом і кров’ю" відбулося об’єднання німецьких земель під скіпетром прусських Гогенцоллернів у новостворену імперію. Накладена на Францію контрибуція у 5 млрд франків (понад 1450 тонн чистого золота, або 97 млрд євро за нинішніми цінами) частково пішла на сплату державних боргів, проте на фондовому ринку з’явилися сотні мільйонів вільного капіталу.

Засновувалися нові компанії, підприємства, за три роки в Німеччині вже функціонували майже тисяча акціонерних товариств; спекуляції на біржах досягли небачених розмірів. Багато людей намагалися поліпшити своє матеріальне становище через купівлю-продаж акцій. Настали золоті часи спекулянтів на біржі, які штучно завищували їхні курси.

Як США стали головним світовим кредитором

Вже у вересні 1873 року депресія зачепила і США. Головна причина – невиконання акціонерними товариствами, які будували залізниці, своїх зобов’язань із виплат відсотків акціонерам.

1869 року було завершено будівництво трансконтинентальної Тихоокеанської залізниці. І політики, і бізнесмени бажали продовження "бенкету", на обрії вже вимальовувалася нова трансконтинентальна залізниця – Північно-Тихоокеанська. 18 вересня 1873 року великий банк з чудовою репутацією Jay Cooke & Co (з резиденцією у Філадельфії), який збирав для цієї залізниці кошти і залучав інвесторів, оголосив про банкрутство.

Через страх банкрутства банків сотні тисяч людей по всій країні почали знімати гроші. Але банки мали мізерну кількість готівки. Вимушені брати "бізнес-позики", вони ще більш ускладнювали для себе ситуацію. "Хто не встиг, той запізнився": паніка охопила всю державу. 20 вересня Нью-Йоркська фондова біржа закрилася на 10 днів. Потім настала черга залізниць (до кінця 1875 року збанкрутувало близько сотні залізничних компаній), а також і металургійних підприємств, тісно пов’язаних із залізницями. На 1876 рік рівень безробіття у США зріс до 14%. В Європі тим часом різко впав попит на американські експортні товари…

Поступово депресія охопила майже всі високорозвинені регіони багатьох держав Європи. Так, Велика Британія насправді пережила "довгу депресію" – до 1896 року.

В Російській імперії, яка тільки ставала на капіталістичні рейки і починала індустріалізацію, деякі банки також заявили про банкрутство.

У світі відбулося перегрівання реальної економіки, виникла криза збуту продукції. Її надвиробництво набагато випереджало попит. Кредитування стало непідйомною справою, виник дефіцит капіталу. Тривало стрімке зростання кількості збанкрутілих підприємств. Настав довгий, майже 20-річний період рецесії (спаду виробництва через неможливість збути продукцію) в сільськогосподарському секторі. Таку ситуацію фіксували майже в усьому світі.

Цінова і економічна рецесія в більшості країн світу тривала як мінімум до 1879 року. Проте чимало економістів вважають, що цей процес тривав як мінімум до середини 1890-х років. Саме тоді почався другий раунд Промислової революції, перерваний Першою світовою війною (1914—1918 рр.)…

З війни виснаженими вийшли всі держави Антанти, а надто переможені Центральні держави (Німеччина втратила всі колонії та низку історичних регіонів, Австро-Угорщина розпалася на пів дюжини незалежних держав, розсипалася й Османська імперія). Проте нова світова потуга — США — попри втрати на полі битв, мала чималі преференції. Економіка країни практично не постраждала, значно зросла її військова промисловість. Після Першої світової війни американці стали головними кредиторами країн, змучених війною.

Оргія безумної спекуляції

10 років світ оговтувався від воєнних потрясінь, проте старі помилки нікуди не поділися. Знову на повну силу запрацювали біржі, почалося бездумне кредитування різних прожектів, яке призвело до дисбалансу попиту і пропозиції. Банківська система рано чи пізно мала відчути удар… І от 24 жовтня 1929 року стався біржовий крах у Нью-Йорку. Цей день назвали "чорний четвер" (далі на Волл-стріт були "чорні" п’ятниця, понеділок і вівторок), який запустив Велику депресію початку 1930-х.

Невдовзі за принципом доміно "посипалися" біржі, банки, отримали страшний удар пересічні американці, які бажали збагатитися на спекуляціях акціями. Економічна бульбашка враз луснула, і мільйони американців (вони здебільшого купували акції в кредит під заставу цінних паперів, які миттєво стали звичайними папірцями) стали жебраками.

Президент США (1929-1933) Герберт Гувер назвав період, що передував краху економіки, "оргією безумної спекуляції". Найнижчі верстви, робітники та фермери, а також середній клас постраждали найбільше. Банки, які кредитували придбання акцій під заставу аналогічних паперів, повернути борги не мали змоги, тому оголошували про банкрутство.

У різних державах нова Велика депресія мала свої хронологічні межі – від 3-4 до майже 10 років. Особливо постраждали США і країни Європи. Загальна стабілізація почалася після 1932-1933 року, хоча фондовий ринок оговтався лише за кілька років після завершення Другої світової війни. У США збанкрутіли п’ять тисяч банків, на вулиці опинилися 15 мільйонів безробітних (на піку кризи), а промислове виробництво впало на 50%.

Важко переживала Велику депресію розвинена промисловість центральної та північної частини Великої Британії. У Веймарській Німеччині, яка перебувала під тиском репарацій після Першої світової війни, безробіття охоплювало майже 30% активного населення. Це призвело до небувалої популярності крайніх правих і крайніх лівих партій. На останніх вільних виборах у листопаді 1932 року націонал-соціалісти Гітлера отримали третину голосів громадян, а комуністи — майже 15%.

Орієнтована на експорт промисловість Чехословаччини також опинилася в жалюгідному стані, і економічна криза там добігла кінця лише 1937 року; особливо постраждали регіони з німецькомовними громадянами, що також грало на руку нацистській пропаганді перед розчленуванням незалежної, демократичної держави під час Мюнхена-1938.

Цікаво, що Франція і Радянський Союз із різних причин не так сильно постраждали від рецесії. Париж не був настільки залежним від експорту й імпорту. А комуністична влада СРСР якраз займалася індустріалізацією і довершувала колективізацію, остаточно вибудовуючи тоталітарний режим. "Країна рад" в 1930-х роках практично не отримувала закордонні кредити, але тисячі західних спеціалістів допомагали будувати "світле майбутнє" руками як обманутих більшовиками трудящих, так і в’язнів ГУЛАГу, який вже працював на повну силу…