Українські історики: Виправдання депортації українців - політичне, а не правове рішення Польщі

Операція "Вісла" була депортацією або примусовим переміщенням українців. При цьому рішення польського прокурора, який закрив розслідування і назвав цю акцію гуманною, ігнорує факти та спровоковане політичними причинами.

Як передає Укрінформ, про це йдеться в історико-правовій позиції Центру досліджень визвольного руху (ЦДВР).

Як нагадали у ЦДВР, прокурор Інституту національної памʼяті Польщі (ІПН) закрив розслідування комуністичного злочину проти людяності – примусової та несподіваної депортації навесні 1947 року 150 тис. українців, відомої як акція "Вісла".

Прокурор ІПН заявив, що "військова операція відбувалася гуманним чином" і мала "попереджувальний та охоронний характер". "Не було виявлено дій, які б завдавали громадської або приватної шкоди", – йдеться в офіційному повідомлені ІПН. Слідство також "не виявило" зловживань чи перевищення повноважень при ухваленні рішення про масове виселення.

В оприлюдненій історико-правовій позиції Центр досліджень визвольного руху стверджує, що "рішення прокурора ІПН суперечить не лише фактам та документальним джерелам, які вже багато років оприлюднені як з польського, так і з українського боку, неодноразово висловлюваній раніше позиції науковців, президентів та парламентів Польщі та України, але й навіть позиції самого ІПН".

"Докази однозначно вказують, що акція "Вісла"мала примусовий характер (відбувалася всупереч волі населення та із застосуванням військових підрозділів), стосувалася переміщення груп населення за національною ознакою (етнічні українці чи члени змішаних польсько-українських сімей) з районів, у яких вони на той момент переживали на законних підставах, а також проводилась за відсутності підстав, які допускаються міжнародним правом. Тобто була депортацією або примусовим переміщенням населення", – йдеться у повідомленні.

Як зазначається, до поміщених до концентраційного табору у Явожно осіб застосовували тортури та катування, а заборона повертатися під загрозою повторної депортації або концентраційного табору була переслідуванням групи, яка підлягає ідентифікації, з національних мотивів у зв’язку з проведенням депортації та примусового переміщення цієї групи. "Усе це згідно з нормами міжнародного права – ознаки злочину проти людяності", – пояснює юрист та історик Сергій Рябенко, представник від України в міжнародному проєкті International Justice for the Communist Crimes of the Platform of European Memory and Conscience.

В оприлюдненому документі проаналізовано аргументацію прокурора ІПН та стверджується, що "прокурор де факто визнав існування на території Польщі внутрішнього збройного конфлікту між урядом та організованими структурами українського підпілля, які мали всі ознаки комбатантів. А отже, ухвалення рішень про переміщення цивільного населення з причин, пов’язаних із таким конфліктом, за умов відсутності нагальних потреб військового часу (як це було у 1947 році) згідно з нормами міжнародного права мало ознаки воєнного злочину".

Спроба прокурора ІПН "виправдати" дії влади комуністичної Польщі по відношенню до громадян останньої мало чим відрізняється від спроб російських пропагандистів "виправдати" репресії радянського тоталітарного режиму, насамперед масові депортації цілих груп населення, включаючи кримських татар та поляків, заявили у ЦДВР.

"Висновки прокурора мають небагато спільного із проведенням всебічного, об’єктивного та незалежного розслідування, а викликані радше причинами, що мають політичний характер",– йдеться в оприлюдненому аналізі.

Як повідомляв Укрінформ, десятки відомих поляків у відкритому листі до польської влади виступили проти закриття прокурором відділу Інституту національної пам’яті у Жешуві справи щодо операції "Вісла" – примусового переселення в 1947 році понад 130 тис. українців на північ і захід Польщі. Вони назвали цей крок представника польської державної установи "утвердженням в демократичній Польщі комуністичної пропаганди й антиукраїнських наративів" і закликали дати цьому свою оцінку.

Операція "Вісла" – етнічна чистка, здійснена у 1947 році (початок – 29 березня) за рішенням партійного і державного керівництва СРСР, ПНР та ЧСР. Полягала у примусовій, з використанням військ (СРСР, ПНР, ЧСР), депортації близько 140 тис. українців з їхніх етнічних територій – Лемківщини, Надсяння, Підляшшя і Холмщини – на території у західній та північній частині польської держави, що до 1945 року належали Німеччині, так звані "повернені території". У ході репресивних дій тоді загинуло щонайменше 60 людей, щодо людей здійснювалося насильство. Примусове переселення було актом покарання для українського населення, яке, на переконання комуністичної влади, активно підтримувало УПА на цих територіях.