У травні США не могли зрозуміти, чому Київ затягує з початком контрнаступу - WP

Наприкінці квітня Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг здійснив неоголошений візит до Києва, щоб зустрітися із президентом Володимиром Зеленським. Він хотів обговорити з українським лідером підготовку до саміту НАТО в липні, зокрема прагнення Києва приєднатися до Альянсу.

Але під час робочого обіду з кількома міністрами і помічниками розмова перейшла до підготовки до контрнаступу: як ідуть справи і що ще потрібно зробити. Столтенберг, який наступного дня повинен був поїхати до Німеччини на засідання Контактної групи з питань оборони України, запитав про зусилля, націлені на забезпечення і підготовку українських бригад до кінця квітня, - розповіли два джерела.

«Зеленський повідомив, що українські військові очікують, що до кінця місяця бригади будуть укомплектовані на 80% або 85%. Це суперечило очікуванням США, які вважали, що Україна вже повинна бути готова до початку наступу», - пише Washington Post.

Український лідер також підкреслив, що його війська повинні утримувати схід, щоб не дати Росії перекинути сили для блокування південного контрнаступу Києва. За його словами, щоб захистити схід і одночасно просуватися на південь, Україні потрібно більше бригад.

Українські чиновники також продовжували стверджувати, що розширення арсеналу - це ключ для досягнення успіху. Лише в травні Велика Британія оголосила, що надасть ракети Storm Shadow більшої дальності. Але ще одним основним рефреном з боку України було те, що їх просили воювати в спосіб, про який жодна країна НАТО ніколи б не подумала - без ефективного контролю над небом.

До травня занепокоєння в адміністрації Джо Байдена та серед союзників зростало. Згідно з планами, Україна вже мала б розпочати свої операції. На думку американських військових, вікно можливостей швидко зменшувалося. Розвідка протягом зими показала, що російська оборона була відносно слабкою і здебільшого безлюдною, а моральний дух російських військ був низьким після втрат у Харкові і Херсоні. За оцінками американської розвідки, вищі російські офіцери вважали перспективи похмурими.

Але ця оцінка швидко змінювалась. Мета полягала в тому, щоб завдати удару до того, як Москва буде готова, і американські військові намагалися з середини квітня підштовхнути Україну до дій.

«Нам називали дати. Нам називали багато дат. У нас був квітень, травень, червень. Це все відкладалося і відкладалося», - сказав високопоставлений американський урядовець.

Тим часом оборона противника посилювалась. Американські військові були стурбовані тим, що армія Росії використовувала ці тижні у квітні і травні для встановлення великої кількості додаткових мін, що, на думку чиновників, значно ускладнило просування українських військ. У Вашингтоні також почали турбуватися, що українці спалюють занадто багато артилерійських снарядів, насамперед навколо Бахмута, необхідних для контрнаступу.

«З початком травня американцям здавалося, що Київ, який проявляв активність під час військових симуляцій, раптом сповільнився.  Ніби увімкнувся «якийсь перемикач у психології», коли вони підійшли до межі, «а потім раптом подумали: «Що ж, давайте перевіримо ще раз, щоб переконатися, що все гаразд»», - цитує видання одного з чиновників адміністрації Байдена, який брав участь в плануванні контрнаступу.

«Але вони говорили нам майже місяць... Ми ось-ось поїдемо. Ми ось-ось поїдемо», - сказав чиновник.

Деякі американські високопосадовці вважали, що немає переконливих доказів того, що затримка з початком наступу змінила шанси України на успіх. Інші бачили чіткі ознаки того, що Кремль успішно скористався проміжним періодом на тих напрямках, які, на його думку, були лініями наступу Києва. В Україні наростало розчарування іншого роду.

«Коли у нас був розрахований графік, так, ми планували розпочати операцію в травні. Але багато чого сталося», - сказав колишній високопоставлений український чиновник, який брав активну участь у цих зусиллях.

В Києві Washington Post сказали, що обіцяне обладнання було доставлено із запізненням або прибуло непридатним для ведення бойових дій.

«Багато озброєння, яке надходить зараз, було актуальним минулого року», - сказав високопоставлений український військовий чиновник.

За його словами, Україна отримала лише 15% обладнання, наприклад, установок для розмінування, необхідного для виконання плану дистанційного прокладання проходів через мінні поля. Але попри це, американці були незадоволені затримкою з початком операції і скаржилися на те, скільки військ Україна спрямовує до Бахмута.

В США чиновники запевнили Washington Post, що Київ отримав все необхідне до початку контрнаступу. Звісно, список побажань міг бути більшим, але до початку операції українська армія отримала близько двох десятків РСЗВ, понад 40 мінних катків і екскаваторів, 1000 торпед Bangalore і понад 80 тисяч димових гранат.

«Залужний просив 1000 бронемашин, а Пентагон надав 1500», - пише видання.

У деяких випадках, за словами посадовців, Україна не змогла розгорнути обладнання, критично важливе для наступу, тримаючи його в резерві або виділяючи підрозділам, які не брали участі в наступі. Потім була погода. Талий сніг і сильні дощі, які щовесни перетворюють частину України на непрохідне болото, прийшли із запізненням і тривали довше, ніж зазвичай.

У міру того, як підготовка прискорювалася, занепокоєння українських урядовців ставало все гострішим. Воно проявилося у квітні на зустрічі на авіабазі Рамштайн у Німеччині, коли заступник Залужного Михайло Забродський емоційно звернувся до союзник із закликом про допомогу.

«Нам дуже шкода, але деякі з отриманих нами машин непридатні для ведення бойових дій», - сказав Забродський Остіну і його помічникам.

Він додав, що БМП Bradley і танки Leopard мали зламані або відсутні гусениці. У німецьких бойових машинах Marder не було радіостанцій, вони були не більше ніж залізними коробками з гусеницями, абсолютно не корисними без можливості підтримувати зв’язок зі своїми підрозділами. Також українські чиновники кажуть, що підрозділам для контрнаступу не вистачало достатньої кількості машин для розмінування і евакуації.

«Остін подивився на генерала Крістофера Каволі, головнокомандувача Збройних сил США в Європі, і генерал-лейтенанта Антоніо Агуто, голову Групи сприяння безпеці в Україні, які сиділи поруч з ним. Вони сказали, що все перевірять. Пентагон дійшов висновку, що українська армія не змогла належним чином обслуговувати техніку після її отримання», - пише Washington Post.

Остін доручив Агуто більш інтенсивно працювати з українськими колегами над технічним обслуговуванням. 1 червня керівництво Європейського командування Збройних сил США і Пентагону було розчароване і відчувало, що отримує мало відповідей на свої запитання.

Можливо, українці були налякані потенційними втратами? Можливо, існували політичні розбіжності в українському керівництві або проблеми в системі підпорядкування?

Контрнаступ нарешті розпочався на початку червня. Деякі українські підрозділи швидко досягли невеликих успіхів, відвоювавши села в Запорізькій області на південь від Великої Новосілки за 130 кілометрів від Азовського узбережжя. Але в інших місцях навіть західна зброя і вишкіл не змогли повністю захистити українські війська від нищівного вогню Росії.

«Коли війська 37-ї розвідувальної бригади спробували наступати, вони, як і інші підрозділи, одразу відчули силу російської тактики. З перших хвилин штурму вони потрапили під мінометний вогонь, який пробивав їхні французькі броньовані машини AMX-10 RC. Їхній власний артилерійський вогонь не допоміг так, як очікувалося. Солдати виповзали з палаючих машин. В одному з підрозділів 30 з 50 солдатів потрапили в полон, були поранені або вбиті. Втрати української техніки в перші дні включали 20 бойових машин Bradley і 6 танків Leopard. Ці перші зіткнення вразили офіцерів у командному центрі Залужного, як грім серед ясного неба, і змусили їх замислитися над питанням: чи була стратегія приречена?», - йдеться в статті.