Ветеринар із «Синевіру»: Новачок Балу на карантині, а решта ніяк не впаде в сплячку

Кілька днів тому на реабілітацію на Закарпаття прибув шестирічний 400-кілограмовий ведмідь Балу. До цього ведмедик із самого народження мешкав у тісному для такого богатиря вольєрі у зоокуточку у Хмельницькому парку культури та відпочинку імені Михайла Чекмана. Він став останнім ведмедем у цьому парку – більше клишоногих тут заводити не планують.

Балу народився на Хмельниччині, тож іншого життя й не знав. Тепер доля змусила його переїхати майже на 400 км на південний захід від рідного, але тісного вольєра. За фактом жорстокого поводження з твариною кілька місяців тому поліція відкрила кримінальне провадження.

Балу на карантині

На Закарпатті його вольєр значно більше – цілих 12 гектарів лісу! Щоправда, він їх ділить разом із 31 місцевим старожилом.

На волі в Україні бігає близько 200 ведмедів. А ось скільки ще клишоногих може нудитися в тісних клітинах усіляких зоокуточків та приватних зоопарках – невідомо.

Поки що Балу – на карантині.

– Транспортування пройшло вдало, зараз він адаптується до нових умов, – розповів KP.UA директор Реабілітаційного центру бурого ведмедя Ярослав Бундзяк. – Це досить великий самець.

У карантинній зоні він пробуде місяць, а потім, як розповів ветеринар Центру реабілітації бурого ведмедя Михайло Маслей, його почнуть обстежити – ведмедик здасть аналізи, покаже ведмежому стоматологу зубки.

Довелося присипляти, щоб забрати на реабілітацію

За словами Михайла Маслія, щоб помістити 400-кілограмового звіра в клітку для перевезення та, власне, доставити на Закарпаття, йому довелося дати снодійне.

– Ведмедів обов'язково при завантаженні присипляють – всю дорогу він їде сплячим, – пояснює Михайло Маслей. - Інакше дуже небезпечно везти. Після цього звір приходить до тями вже в центрі. Він добре відгодований, але це не є свідченням здоров'я. Це не надто багато – ведмеді від весни до пізньої осені можуть набрати 50% маси тіла. Якщо навесні він важить 200 кілограмів, то восени може важити і 400. А загалом Балу – слухняний ведмідь, сидить спокійно.

Балу можна вважати в ведмежому світі реабілітаційного центру юнаком – лише шість років. Хоча це вже дорослий молодий самець, за умовно прийнятим перерахунком на людські роки, йому приблизно 24. Якщо рахувати грубо, у ведмедів рік іде за чотири людські.

У центрі є ведмеді, яким уже стукнуло по 20 років. Але вони ще не вважаються пенсіонерами – сповнені сил та енергії у самому розквіті сил. Загалом вони живуть близько 35 років. До цього віку наближається місцевий патріарх – Боря. Йому вже 31 рік. Половину свого життя він провів у тісній клітці у приватному зоопарку на Львівщині. Борю згодом відселили із загального вольєру площею 12 гектарів у особисту «квартиру» - окремий великий вольєр. Зробити це змусили прудкі невиховані клишоногі «юнаки», які відбирають у старого їжу.

– У Борі поліартрит, він постійно у карантинній зоні, – зітхає Михайло Маслей. - Це як хвора людина – хіба ходить вона на дискотеки чи займається спортом? Ні. У дикій природі він уже помер би від своєї болячки, оскільки не зміг би собі добувати їжу. У нас напіввільні умови утримання, та хворій тварині потрібен уважний догляд. Ми інтенсивно його доглядаємо, він постійно під наглядом працівників – це обов'язкова умова.

Самки самі облаштовують барлоги, а самці - ні

Ведмежий притулок – не просто частина лісу, огородженого електромережею, щоб запобігти втечі. Тут є все, що ведмежа душа забажає: хочеш – купайся в басейні, хочеш у сезон – насолоджуйся малиною, ожиною чи чорницею, яких тут цілі плантації. Зараз ведмедів на десерт пригощають медом. До речі, у кожного клишоногого – своє меню, складене згідно з рекомендаціями ветеринарів. Також для ведмедиків облаштували ігрові конструкції, за допомогою яких вони можуть трохи зайнятися фізкультурою.

Національний природний парк «Синевір», де працює реабілітаційний центр бурого ведмедя, знаходиться в тій кліматичній зоні, яка найбільше підходить для їхнього проживання. Він розташований на рівній відстані від Ужгорода та Івано-Франківська – в обидві сторони 150 км. З 2017 року чотири ділянки парку внесено до світової спадщини ЮНЕСКО.

Зараз ведмедики готуються до сплячки, а деякі вже й залягли. У барлоги пішли троє-чотири клишоногих. І тут настала відлига.

– Це справді у нас велика проблема – з цією погодою, – зітхає Михайло Маслей. – Усі ведмеді не розуміють, що з ними відбувається. Начебто вже й пора спати, а тут бац - плюсова температура, вода в барліг затекла - і ведмідь уже ходить. Приходить на кормовий майданчик, шукає їжу. Навесні вам скажу, як це на них вплинуло – ми маємо статистику, як вони сплять, і загальний висновок зможемо зробити тільки після закінчення зимової сплячки.

Зимові барлоги для ведмедів облаштують працівники парку. Їм допомагають ведмедиці – вони часто риють барлоги самі. Це самцю все одно, де зимувати, а самочці потрібно гніздечко, де вона народжуватиме і виховуватиме потомство, тому вони більше зацікавлені в наявності «будиночка».

Не «відійшов» від цирку лише один ведмідь

Щоправда, розмноження синевірським ведмедям планувати не варто – їх стерилізують.

- Інакше в нас лісом бігала б уже тисяча ведмедів, - кажуть співробітники реабілітаційного центру. – Але інстинкти зберігаються.

Інші ведмедики поки набирають жир перед зимівлею. Їх годують рибою, хлібом, яблуками, морквою.

Ветеринар Михайло Маслей упевнений, що Балу адаптується до нових умов. Тут усі ведмеді «приходять до тями». У центрі є лише одна циркова жертва, у якої так і залишилася – поки що – стереотипія. Це повторення завчених рухів.

- Його звуть Стелс, - зазначає Михайло Маслей. - Усі інші адаптувалися. Беня ще є (його забрали з приватного цирку, де змушували «танцювати»), але за ним цього не помітно – він домінантний самець, дуже великий, і перейшов на інші заняття.

Реабілітаційний центр бурого ведмедя працює на Закарпатті вже 12 років. Це єдиний центр такого типу не лише в Україні, а й у Європі.