Керівник Банку розвитку Ради Європи Карло Монтічеллі: «Сума наших операцій на підтримку українського народу перевищила мільярд євро»

У червні 2023 року Україна завершила процес вступу та стала 43-ю країною-членом Банку розвитку Ради Європи. Саме цей банк першим виділив гранти для надання негайної допомоги біженцям з України на початку повномасштабного вторгнення, а нещодавно схвалив виділення Україні 100 мільйонів євро на задоволення нагальних потреб у медичних послугах. Якими будуть наступні ключові напрями співробітництва з банком, ZN.UA поговорило з його керівником Карло Монтічеллі.

— Пане Монтічеллі, Україна почала співпрацювати з Банком розвитку Ради Європи (БРРЄ) вже під час війни. Банк розвитку Ради Європи вважає цю співпрацю ризикованою?

— Це дуже цікаве запитання, тому що воно дає мені можливість по-справжньому заглибитися в суть нашої місії та того, як ми працюємо.

По-перше, дозвольте мені розповісти вам лише про інституційну історію. Банк розвитку Ради Європи може працювати лише безпосередньо в тих країнах, які є нашими членами. Тому нам довелося дочекатися завершення процесу вступу в червні цього року, щоб фінансувати операції безпосередньо в Україні. Але ми почали працювати, щоб підтримати український народ одразу після початку російського вторгнення, допомагаючи багатьох біженцям, які прямують до сусідніх країн.

Як ви знаєте, багато людей, яким довелося тікати, це були жінки з дітьми, маленькі діти, іноді діти були хворі чи інваліди, і тут ми одразу почали їм допомагати.

Ми зробили це для багатьох сусідніх з Україною країн. Загальна сума наших операцій на підтримку українського народу перевищила мільярд євро. Потім з'явилася можливість, з приєднанням України, працювати безпосередньо в країні.

Звичайно, як багатосторонній банк розвитку, ми маємо пам’ятати про ризики. Нам потрібно брати на себе добре контрольовані ризики, виконуючи нашу місію, яка полягає у фінансуванні інвестицій у соціальні сектори, а саме: у соціальне житло, лікарні, школи.

— Отже, ризик треба брати до уваги, але ваша місія також важлива...

— У наших 43 країнах-учасницях ми докладаємо всіх зусиль, щоб забезпечити навіть ті операції, які на перший погляд здаються дуже ризикованими, використовуючи, наприклад, нашу внутрішню систему гарантій.

Для України ми діємо лише на рівні держави. Ми не збираємося кредитувати приватний сектор чи місцеву владу. Як наслідок, Банк розвитку Ради Європи має «привілейований статус кредитора», тобто нам як багатосторонньому банку розвитку надається пріоритет для погашення боргу у випадку, якщо у суверенної держави є фінансові негаразди. Для нас це важливий фактор зниження ризику. З цієї причини ми не розглядаємо кредитного ризику як ключову проблему.

Звичайно, ми хочемо зберегти рейтинг ААА, який щойно, в липні, відновили шляхом збільшення капіталу, яке наші акціонери схвалили в грудні 2022 року. Крім того, ми прагнемо зберегти цей високий кредитний рейтинг, відклавши необхідні резерви, і продовжуємо добре керувати нашим капіталом.

З погляду діяльності, нашим головним завданням буде працювати в новій для нас країні — Україні. Ми спираємося на наш досвід в інших країнах, в яких теж колись був воєнний конфлікт. Налагоджуємо дуже тісні зв’язки співпраці з іншими багатосторонніми банками розвитку, які вже давно працюють в Україні. Вони знають Україну набагато краще за нас. Ми також плануємо мати кілька співробітників у Києві.

Ось де справжня проблема, на відміну від кредитного ризику.

— Які проєкти чи інвестиційні програми зацікавлять Банк розвитку Ради Європи в Україні?

— Для мене важливо підкреслити, що БРРЄ є єдиним багатостороннім банком розвитку, єдиною місією якого є сприяння інвестиціям у соціальний сектор.

Тому ми не фінансуємо ні електромереж, ні транспорту. Хоча це дуже важливо, три сфери діяльності, які є основою нашого бізнесу, — це охорона здоров’я, соціальне житло та освіта. Саме в цих областях ми можемо забезпечити найбільшу додану вартість.

Ще до того, як Україна стала членом БРРЄ, ми організували спільну технічну місію з українською владою для демонстрації Регіональної житлової програми на Західних Балканах. Це десятирічна ініціатива, завдяки якій було надано соціальне житло багатьом людям, переміщеним через війну в колишній Югославії. Я хочу підкреслити, що ми починаємо, маючи серйозний досвід у цих секторах.

— Виходячи з вашого досвіду, які проблеми найчастіше виникають у таких проєктах?

— Ми маємо серйозний досвід у керуванні та реалізації проєктів у постконфліктних країнах, де управління може бути слабким. У цих випадках наглядаємо за закупівлями з особливою ретельністю. Це може призвести до затримок, оскільки ми хочемо переконатися, що все зроблено правильно.

Ми звикли співпрацювати з постконфліктними країнами, які можуть мати слабкий потенціал реалізації, тому це входить до нашого набору навичок. Крім того, ми володіємо спеціальними технічними знаннями в сферах, які фінансуємо.

Наведу вам приклад. У концепції соціального житла є дві великі складові: відновлення/ремонт і реконструкція. Враховуючи наш досвід, ми будемо більше стежити за частиною реконструкції. Ми ведемо дуже відкритий діалог з українським урядом, щоб разом визначити пріоритети.

На даний момент є пріоритетні сектори, але є і пріоритет доставки.

Український уряд хоче, щоб проєкти виконувались якнайшвидше. Ми, в Банку розвитку Ради Європи, маємо традицію вміти виконувати завдання, дотримуючись усіх тих гарантій, які я обговорював раніше.

— Чи можете ви додати якісь особливості проєкту? Можливо, якісь додаткові функції.

— У цьому нам допоможе директор Управління кредитування та соціального розвитку БРРЄ Крістіан Табакару. Він керує командою, яка безпосередньо працює в Україні.

Крістіан Табакару: Ми складаємо карту ризиків, тому що ви запитували про них. Ми складаємо карту ризиків, пов’язаних із бюджетом, типом фінансування та ризиками виконання. Також оцінюємо так звані домовленості стейкхолдерів, тобто соціальне управління проєктом. Чи є на це згода? Чи є бажання? Як на це реагує громада, місцева влада?

Зрештою, ми готові надати підтримку для підвищення технічної спроможності української влади з метою реалізації наших проєктів.

Ось як ми працюємо з усіма учасниками. Цей підхід системний, ми нічого нового в Україні не винаходимо. Можливо, якщо відмінність і є, то відмінність у масштабах, але це системний підхід Банку розвитку Ради Європи.

— Як зараз банк взаємодіє з Україною?

К.T.: Тиждень тому Рада затвердила 100 мільйонів євро для фінансування сектору охорони здоров’я. Ми сподіваємося, що зможемо розпочати виплати в першому кварталі наступного року.

Паралельно ми разом із Міністерством фінансів України і Державним агентством відновлення та розвитку інфраструктури України вивчаємо проєкти реконструкції будинків пакетами від 50 до 100 мільйонів євро. Сподіваємося, що зможемо винести ці проєкти на затвердження правління Банку за кілька місяців.

Ми також вивчаємо проєкт, пов’язаний із послугами охорони здоров’я, особливо психічного здоров’я, чи з травмами, разом із Міністерством соціальної політики України. Очікуємо, що цей проєкт фінансуватиметься здебільшого за рахунок грантів.

Карло Монтічеллі: Ось де ми перебуваємо на сьогодні. Це наші пріоритети на найближчі місяці.

Ми більше розглядаємо сфери, де знову ж таки БРРЄ може бути найбільш ефективним і додавати найбільшу цінність. Іноді це тому, що ми набули певного досвіду або зосереджуємося на сферах, які терміново потребують підтримки. Ось чому ми зараз думаємо працювати над психічним здоров’ям. Ще до війни це була сфера, де охорона здоров’я в Україні була не на висоті. Очевидно, що після всієї жорстокості війни травми психічного здоров’я навіть важливіші, ніж були раніше. Отже, це те, на чому ми справді дуже хочемо зосередитися, щоб допомогти українському народу.

— Пане Монтічеллі, чи правильно ми розуміємо, що мова йде про «довгі та дешеві» гроші?

— Однією дуже цікавою особливістю нашого фінансування проєктів є те, що ми дуже гнучкі щодо умов фінансування. У нас немає складних інструментів фінансування. Здебільшого ми намагаємося задовольнити потреби позичальника.

Спосіб ціноутворення пов’язаний із вартістю запозичень БРРЄ на міжнародних ринках капіталу, яка є дуже низькою, оскільки ми маємо потрійний ААА. Тому спред наших операцій є мінімальним, особливо коли ми кредитуємо на суверенному рівні, як в Україні.

— Якщо війна в Україні триватиме довго, чи вплине це на співпрацю України з БРРЄ?

— Минулого року ми дуже ретельно обговорили з нашими акціонерами стратегію банку на наступні п’ять років. Ішлося про різні аспекти. Один важливий аспект стосувався нашої діяльності в Україні. Це пов’язано з типом ресурсів, з точки зору розміру, які акціонери готові надати нам. Вони вирішили, що важливо схвалити перше в історії Банку збільшення капіталу за рахунок сплачених коштів, попросивши нас продовжити нашу діяльність, а також почати інвестувати в Україну.

Усе це базується на нашому Стратегічному плані на 2023–2027 роки. Він передбачає, що ми збираємося мати портфель операцій в Україні на суму близько 1,2–1,3 мільярда євро.

Для України, як уже згадувалося, наша перша операція була у сфері охорони здоров’я, разом із Світовим банком. Масштаби цієї операції можуть збільшитися, якщо акціонери нададуть більше ресурсів. Я сподіваюся, що вони побачать якість нашої роботи.

Ми також створили трастовий фонд для України. На даному етапі він відносно невеликий, з початковим фінансуванням з Ірландії та внесками Німеччини і Чехії на загальну суму близько трьох мільйонів євро. Наступного тижня до них приєднається Литва. Віримо, що він збільшуватиметься. Ми плануємо використати ці ресурси, щоб зробити реалізацію наших проєктів більш ефективною, в тому числі шляхом надання технічної допомоги та розбудови спроможностей.

Водночас ми дуже добре усвідомлюємо нагальні гуманітарні потреби України. Наприклад, після початку війни ми використовували власні резерви Банку для надання грантів Міжнародній організації з міграції (МОМ) з метою надати цілеспрямовану допомогу українцям, переміщеним у сусідні країни. Я бачив, як використовуються наші гроші у Варшаві, де був будинок для матерів з дітьми, які мали вади та психічні проблеми. Це було дійсно дуже зворушливо. Зараз ми також співпрацюємо з Католицькою службою допомоги.

— Пане Монтічеллі, я хочу запитати вас як економіста, скільки часу знадобиться для відновлення України? Що має бути нашим пріоритетом під час цього відновлення, виходячи з вашого досвіду?

— Досвід усіх країн показує, що двигуном відновлення є приватний сектор. Робота Банку розвитку Ради Європи має вирішальне значення для справедливого відновлення, яке сприяє соціальній згуртованості. Але двигуном зростання має бути приватний сектор.

Приватний сектор, наскільки я розумію, дуже зацікавлений інвестувати в Україну. Україна — це добрий ринок, там багато кваліфікованих працівників, тому бажання є. Існує також готовність нести ризик, пов’язаний із здійсненням інвестицій. Проте приватний сектор не бажає нести ризики, пов’язані з війною.

Важко говорити про зниження ризиків для країни, яка перебуває у стані війни. Наприклад, є завод та існує ризик, що його буде знищено. Отже, питання в тому, хто нестиме ризик?

Приватний сектор часто вважає, що зниження ризиків має відбуватися через багатосторонні банки розвитку, які беруть на себе такий ризик. Я можу ризикнути, але для цього мені потрібні ресурси, якщо Банк розвитку Ради Європи більше працює як страхова компанія.

Я вважаю, що прискорення процесу зміцнення зв’язків України з Європейським Союзом значною мірою допоможе зменшити ці ризики.

І, як ви знаєте, ми, економісти, вміємо робити аналіз, але, зрештою, рішення про виділення грошей приймають інвестори.