Маневри Кремля: чому Путін вирушив на Близький Схід і що стане його поразкою

Останніми місяцями Україна переживає системні проблеми на міжнародній арені. З серпня по жовтень 2023-го рівень допомоги з боку Заходу скоротився майже на 90% порівняно з аналогічним періодом річної давності. Упродовж осені Білий дім так і не зумів провести через Конгрес США багатомільярдний пакет підтримки України. Дебати тривають у грудні, але якщо консенсусу не буде знайдено, постачання зброї та боєприпасів для ЗСУ від американської сторони виявиться під питанням.

Паралельно із цим штормить і країни ЄС, де внаслідок виборів до влади приходять праві сили з антиукраїнською та євроскептичною риторикою. А намічений на середину місяця старт переговорів про вступ України до Євросоюзу може бути зірваний через позицію Словаччини та Угорщини. Намаганнями Будапешта підвисло і виділення Києву 50 млрд євро від ЄС.

На цьому фоні активізував зовнішньополітичну діяльність російський президент Володимир Путін, який восени, після тривалої паузи, здійснив низку міжнародних візитів, зокрема до Китаю. А в середу, 6 грудня, відвідав Саудівську Аравію та Об’єднані Арабські Емірати (ОАЕ).

Експерти проаналізували для "Телеграфу" зовнішньополітичні зміни останнього часу, а також ризики, які це створює для України та демократичного світу загалом.

Зовнішні маневри Путіна

Ветеран зовнішньої розвідки генерал-лейтенант Василь Богдан зазначає, що останнім часом РФ намагається активізуватися та перехопити ініціативу на зовнішній арені – з метою мінімізувати будь-яку допомогу Україні.

"Насамперед – військову, яка дає можливість ефективно протистояти російській військовій агресії", – розповідаєте експерт.

На його думку, Путін під час візиту до Саудівської Аравії та ОАЕ переконував їх підвищити ціни на нафту, а також на нафтопродукти. Можливо, намагався переконати постачати росіянам боєприпаси, озброєння, а також військову техніку. Традиційно "качав" антиамериканську тематику, сподіваючись посилити російський вплив на Близькому Сході. Зокрема, на тлі війни Ізраїлю з ХАМАС, до якої, за словами ветерана зовнішньої розвідки, доклали руку як РФ, так і Іран.

Директор Центру досліджень національної стійкості, експерт-міжнародник Олег Білоколос поділився такою думкою:

"Головна мета візиту російського президента до Саудівської Аравії – домогтися збереження високих світових цін на нафту, які дозволяють Кремлю фінансувати війну проти України та проводити підривні операції, спрямовані на розкол єдності країн цивілізованого світу, що допомагає нам протистояти агресії Москви".

Втім, зазначає експерт, попри значні ресурси, зусилля РФ часто бувають марними, адже зазвичай базуються на хибних оцінках тенденцій довгострокового характеру.

"Попри нещодавню домовленість Саудівської Аравії та РФ, які претендують на статус неформальних лідерів ОПЕК+, продовжити і в першому кварталі 2024-го добровільні обмеження на скорочення постачання нафти на ринок, світові ціни на нафту Brent демонструють тренд до зниження. Днями до 56,15 дол. за барель впала вартість і російської експортної нафти Urals. Це зумовлено, перш за все, гальмуванням глобальної економіки та внутрішніми проблемами у найбільшому споживачеві нафти – КНР", – пояснює експерт.

Ще одним вагомим фактором є, за його словами, значне збільшення виробництва нафти в США, які за деякими оцінками забезпечують 80% зростання нафтовидобутку у світі та збільшують його пропозицію на ринку.

"Зацікавленість Москви у відносинах з ОАЕ, які стали її головним торговим партнером в арабському світі, — забезпечити доступ до товарів і послуг, що підпадають під міжнародні санкції. Спробувати обійти їх за допомогою різноманітних схем та організації спільних промислових проєктів на території Еміратів", — наголошує Олег Білоколос.

Україні вже давно слід усвідомити, що світ жорстокий та егоїстичний, наголошує експерт. Тому треба виважено і прагматично підходити до оцінки сучасних міжнародних відносин – з розумінням того, що ситуація постійно перебуває в динаміці, констатує він.

За словами народного депутата України VIII скликання, експерта Українського інституту майбутнього Ігоря Попова, в умовах відсутності значних успіхів на фронті та у зв’язку з початком виборчої кампанії Росія шукає підтримку серед закордонних країн. І всіляко намагається створювати проблеми для надання такої підтримки Україні.

"Візит іранського лідера Раїсі до Москви на цьому тижні викликає занепокоєння у зв’язку з можливістю Ірану постачати балістичні ракети для російської армії. Іранські дрони вже створюють достатньо проблем для України, а ракети "Фатех-110" та "Зульфікар" є сучасною ефективною зброєю, здатною посилити можливості армії агресора", – пояснює експерт.

Візит Путіна на Близький Схід, швидше, пов’язаний із квотами та цінами у торгівлі нафтою, вважає Ігор Попов. Хоча, уточнює він, безперечно, питання воєн в Україні та Ізраїлі також обговорювалися на переговорах.

"Росія багато в чому розраховує на глобалізацію конфлікту, — упевнений експерт. — У секторі Гази почалася нова ескалація. Венесуела може здійснити інтервенцію проти Гаяни. На Тайвані вибори 13 січня здатні стати приводом для протистояння політиків і посилення зовнішніх втручань. Нові гарячі точки можуть відволікати західних союзників України, чим бажає скористатися кремлівським керівництвом".

Росія, акцентує Ігор Попов, може розпочати переговори лише на своїх умовах – і вона вимагає визнати свій контроль за окупованими територіями та як мінімум декларування позаблокового статусу України.

"Україна ж наполягає на своєму плані — "Формулі миру Зеленського", у реалізації якого вже беруть участь десятки країн. Серед них, до речі, і ОАЕ з Саудівською Аравією, які зараз відвідував Путін, зауважує експерт.

Що має зрозуміти Захід

Генерал Богдан пов’язує останні події на міжнародній арені, зокрема у країнах-лідерах підтримки України (мілітарної, фінансової, політико-дипломатичної, гуманітарної), із внутрішніми політичними процесами. З виборами, які вже відбулися у низці європейських країн, так і з наміченими у США.

"Щодо США, республіканці в Конгресі продовжують дискусію про надання допомоги і Ізраїлю, і Україні, і Тайваню. Дискусії провокаційні, вузькопартійні, – наголошує Василь Богдан. – У процесі передвиборчої боротьби проглядається спроба торпедувати найважливіші рішення, що, звичайно, створює ризики".

Але при цьому, наголошує генерал, США проголосили про виділення Україні чергового пакету допомоги на 175 млн доларів.

"Цього тижня відбувся візит нашої делегації до Штатів — міністр оборони, глава Офісу президента, спікер ВР. Були важливі зустрічі, прозвучали обнадійливі заяви. Президент Байден підкреслив, що політичний шантаж неприйнятний на тлі необхідності забезпечити нацбезпеку США (яку він логічно пов’язує із необхідністю підтримки України у війні, розв’язаної РФ)", – каже експерт.

За його словами, це дає підстави говорити, що, попри маневри трампістів та загалом Республіканської партії, є ймовірність, що незабаром питання виділення допомоги нашій країні (в обсягах, запланованих адміністрацією Байдена) буде вирішено позитивно. І це стане черговою поразкою Путіна та Кремля, які намагаються переламати ситуацію на свою користь.

А ось кроки колективного Заходу у спробах утихомирити агресора приречені на провал, упевнений Василь Богдан. Він попереджає, що Путін не має наміру відмовлятися від війни з Україною, з демократичним світом як таким. І лише посилення тиску, санкцій, лише збільшення підтримки України з боку наших партнерів здатні зупинити путінську Росію, пояснює експерт.

"Путін розуміє лише фактор сили. Якщо бачить слабке місце, спроби домовитися з ним – починає діяти ще агресивніше, наступальніше. І стає непоступливим у питаннях, які могли б бути вирішені, якби Захід діяв рішучіше, – зазначає генерал. – Адже зрозуміло, що Україна фактично захищає східний фланг НАТО. Не випадково спікер Ради національної безпеки США Джон Кірбі наголошує — якщо Путін захопить Україну, незабаром вступати у війну з росіянами доведеться вже американським солдатам, захищаючи союзників по НАТО".

Натомість, продовжує експерт, є бажання певних політиків Заходу схилити Україну до невигідних нам компромісів. Є ідея поетапного вступу до НАТО, відмовившись на якийсь час від окупованих росіянами територій, низка інших варіантів.

Путін, наголошує Василь Богдан, щосили використовує своїх сателітів – як та ж Угорщина, як тепер уже Словаччина. На виборах у Нідерландах перемогла проросійська сила, нагадує генерал.

"З боку України потрібна максимально активна політико-дипломатична діяльність вищого військово-політичного керівництва. І, звичайно, підштовхування наших партнерів до необхідних дій, – вважає експерт. – З огляду на проблеми з наданням мілітарної підтримки Україні з боку США, цю ініціативу беруть на себе низка провідних, економічно потужних країн Європи. Підключилася і Японія, оголосивши про виділення $4,5 млрд. Та й загалом останній екстрений саміт "Великої сімки" підтвердив підтримку України".

Тож панікувати не варто, заспокоює Василь Богдан. Йде стабільна, інколи суперечлива, але неухильна боротьба за виживання України та глобальної демократії.

"Така боротьба супроводжується різними нюансами, заявами, діями. Але кінцевий результат, як мені здається, оптимістичний. Ніхто нас не залишить наодинці з РФ, не залишить без підтримки. Але хотілося б, щоб наші партнери діяли більш рішуче, наступально, — зазначає генерал. – Не даючи Путіну надії на компроміс за рахунок України”.

Ігор Попов звертає увагу на те, що українська делегація у Вашингтоні на закритій частині переговорів представила оновлені плани на 2024 рік. Вони стосуються як планування військових операцій, так і дипломатичної кампанії з досягнення мирного врегулювання.

"Американська фінансова допомога буде надана, що підтверджується представниками обох партій. На жаль, терміни ухвалення рішення затягуються у зв’язку із внутрішньополітичними дискусіями у Конгресі", – констатує експерт Українського інституту майбутнього.

За словами Ігоря Попова, підтвердженням стратегічного партнерства у сфері безпеки стало підписання Меморандуму про спільне виробництво та обмін технічними даними між Україною та США.

"Планується створення спільних підприємств у сфері оборонно-промислового комплексу, які будуть виробляти значну частину озброєння та боєприпасів безпосередньо в Україні", – наголошує експерт.

За його словами, у веденні бойових дій можуть бути оперативні паузи, але навряд чи хтось із союзників підштовхуватиме Україну до невигідних рішень.

"Територіальну цілісність і суверенітет України не ставлять під сумнів навіть відносно нейтральні країни, – пояснює Ігор Попов. – Повна деокупація території залишається стратегічним завданням, хоча це завдання не є легким – і в його досягненні посилюватимуться дипломатичні методи, з урахуванням глобальної ситуації у сфері безпеки".