Вихід із НАТО і відмова від України: NYT про наслідки для США, якщо Трамп повернеться до влади

Повернення американського політика і бізнесмена Дональда Трампа на посаду президента США може означати відмову від допомоги Україні та загрозу для всього НАТО.

Про це пише New York Times, де аналізуються можливі наслідки повернення Трампа в Білий дім.

Факти ICTV наводять переклад матеріалу NYT про те, до чого може призвести обрання республіканця 47-м президентом США.

• Загроза для НАТО
• Чи можлива відмова від України?
• “Усі винні нам гроші”
• Ставлення до угод
• Рух підтримки

Загроза для НАТО

Протягом 74 років Організація Північноатлантичного договору є найважливішим військовим альянсом Америки. Президенти обох партій розглядали НАТО як засіб посилення впливу Сполучених Штатів, що об’єднує країни по обидва боки Атлантики в клятві захищати один одного.

– Дональд Трамп дав зрозуміти, що розглядає НАТО як відтік американських ресурсів нахлібниками. Він дотримується цієї точки зору вже чверть століття, – пише NYT.

У своїй книзі 2000 року Америка, на яку ми заслуговуємо, Трамп писав, що “відступ з Європи заощадить нашій країні мільйони доларів на рік”. Ставши президентом, він неодноразово погрожував виходом Сполучених Штатів з альянсу.

Однак, прагнучи повернути собі Білий дім, Трамп практично нічого не сказав про свої наміри. На сайті його передвиборчої кампанії є одне загадкове речення:

– Ми повинні завершити розпочатий за моєї адміністрації процес фундаментальної переоцінки цілей і місії НАТО.

Він і його команда відмовляються уточнювати подробиці.

Ця розпливчаста фраза породила величезну невизначеність і занепокоєння серед європейських союзників і американських прихильників традиційної зовнішньополітичної ролі країни.

Європейські посли і співробітники аналітичних центрів намагаються комунікувати з соратниками Трампа, щоб дізнатися про його наміри. Принаймні один посол, фін Мікко Гаутала, безпосередньо звернувся до Трампа і спробував переконати його в цінності його країни для НАТО як нового члена, за словами двох осіб, знайомих із ходом бесід.

В інтерв’ю за останні кілька місяців понад півдюжини чинних і колишніх європейських дипломатів, які говорили на умовах анонімності через побоювання відплати з боку Трампа в разі його перемоги, заявили, що в посольських лавах та в урядах їхніх країн зростає тривога з приводу того, що повернення Трампа може означати не лише відмову від України, а й ширший відступ Америки з континенту та руйнування Атлантичного альянсу.

– У Європі дуже побоюються, що друге президентство Трампа призведе до фактичного виходу Сполучених Штатів із НАТО. Це було б величезним стратегічним та історичним провалом з боку нашої країни, – сказав Джеймс Г. Ставрідіс, чотиризірковий адмірал ВМС у відставці, який з 2009 до 2013 року був верховним головнокомандувачем союзними військами НАТО.

Створена після Другої світової війни для підтримання миру в Європі і як оплот проти Радянського Союзу, НАТО перетворилася на інструмент, за допомогою якого США співпрацюють із союзниками з військових питань по всьому світу. Його первісна мета – суть якої полягає в положенні про колективну оборону, відомому як Стаття 5, в якій говориться, що збройний напад на будь-якого члена НАТО “розглядається як напад на всіх” – продовжує жити, особливо для нових членів, таких як Польща і країни Балтії, які колись були під владою Радянського Союзу і продовжують боятися Росії.

Інтерв’ю з діючими і колишніми дипломатами показали, що у європейських чиновників здебільшого немає ідей, як поводитися з Трампом, окрім як повернутися до колишньої схеми лестощів і транзакційних даней.

Очікується, що невеликі країни, більш вразливі для російських атак, спробують купити прихильність Трампа, збільшивши замовлення на американську зброю або – як це зробила Польща під час його правління – назвати військову базу Форт-Трамп в обмін на те, що він розмістить там свою постійну присутність.

На даному етапі передвиборчої кампанії Трамп зосереджений на кримінальних справах проти нього і на перемозі над суперниками по праймеріз серед республіканців і рідко говорить про НАТО, навіть у приватному порядку.

У той час як він зберігає значну перевагу у своїй кампанії з висунення кандидата від республіканців, наслідки для найстарішого і найважливішого військового альянсу Америки – це не чітко оголошені плани Трампа, а сум’яття широко поширених підозр, заряджених невідомістю.

Чи можлива відмова від України?

New York Times пише, що на тлі цих сумнівів, що клубочаться, можна з упевненістю сказати одне: Першою областю, де потенційне повернення Трампа до Білого дому 2025 року може спровокувати зовнішньополітичну кризу, стане Україна та альянс західних демократій, які підтримують її оборону від російського вторгнення.

Допомога Україні в боротьбі зі спробою російського завоювання стала визначальною для НАТО.

Каміль Гранд, який на початку війни був помічником генерального секретаря НАТО з інвестицій в оборону, сказав, що те, як Трамп поводитиметься щодо України, стане першим “великим випробуванням”, яке європейці використовуватимуть, щоб оцінити, наскільки надійним союзником – чи ні – він може бути на другий термін.

– Чи кине він Зеленського під автобус у перші три місяці свого терміну? – запитав Гранд, який працює зараз у Європейській раді з міжнародних відносин, маючи на увазі президента України Володимира Зеленського.

Трамп неодноразово заявляв, що він якимось чином владнає війну “за 24 години”. Він не сказав, як саме, але підкріпив цю заяву припущеннями про те, що він міг би запобігти війні, уклавши угоду, за якою Україна просто поступилася б Росії своїми східними землями, незаконно захопленими президентом Володимиром Путіним.

Зеленський заявив, що Україна ніколи не погодиться поступитися Росії своїми землями в рамках мирної угоди. Але у Трампа буде величезний вплив на уряд України, вважає NYT. Сполучені Штати постачають Україні величезну кількість життєво важливої зброї, боєприпасів і розвідувальних даних. Європейські країни зобов’язалися надати Україні найбільшу економічну допомогу, але не зможуть заповнити нестачу, якщо Америка припинить направити військову допомогу.

Деякі союзники Трампа в Конгресі США, які наслідують його приклад і проповідують мантру “Америка понад усе”, вже виступають проти надання Києву подальшої військової допомоги. А на знак ослаблення підтримки республіканці з Сенату минулого тижня заблокували законопроєкт про надзвичайні витрати для подальшого фінансування війни Росії проти України, зажадавши від демократів поступок щодо імміграційної політики як умову його ухвалення.

Але навіть якщо Конгрес виділить додаткову допомогу, Трамп може відмовитися від її надання – як він зробив 2019 року, коли намагався змусити Зеленського оголосити про початок кримінального розслідування щодо чинного президента США Джо Байдена, скандалу зі зловживанням владою, який призвів до першого імпічменту Трампа.

На цьому тлі стратегія Росії на полі бою поки що зводиться до вичікування часу: вона проводить атаки, коли бачить можливості, і пов’язує українські сили, але не робить кроків, що змінюють парадигму, і не веде переговорів, кажуть офіційні особи. Подібний застій дає підстави вважати, що Путін прорахував, що після виборів у США в 2024 році він може опинитися в набагато вигіднішому становищі.

“Усі винні нам гроші”

Трамп любить хвалитися тим, що він приватно сказав лідерам країн НАТО, що якщо Росія нападе на них, а вони не виплатять гроші, які винні НАТО і США, він не буде їх захищати. На мітингу в жовтні він стверджував, що після того, як він заявив, що “всі винні нам гроші” і є “прострочення”, він озвучив цю погрозу на зустрічі, і таким чином “сотні мільярдів доларів потекли потоком”.

Ця історія в кращому разі плутана, зазначає NYT.

Суперечка про витрати була, але вона стосувалася виконання європейцями своїх зобов’язань щодо витрат на власні збройні сили, а не грошей, які вони якимось чином винні НАТО чи Сполученим Штатам. За адміністрації Трампа вони справді збільшили військові витрати – хоча й не на такі суми, як стверджує Трамп. А у 2023 році їхні витрати значно зростуть у відповідь на вторгнення Росії в Україну.

Але захопленість Трампа переказом своєї історії в поєднанні з його минулим невдоволенням НАТО викликає нову тривогу у прихильників НАТО.

На прохання газети The New York Times пояснити, що він має на увазі під “фундаментальною переоцінкою” місії та цілей НАТО, Трамп зробив незв’язну заяву, яка не містить чіткої відповіді, але виражає скептичне ставлення до альянсів.

– Обов’язком кожного президента США є забезпечення того, щоб альянси Америки служили для захисту американського народу і не наражали на нерозважливу небезпеку американську кров і скарби, – йдеться в заяві Трампа.

Деякі прихильники Трампа, які виступають за НАТО, стверджують, що Трамп блефує. За їхніми словами, він просто хоче чинити тиск на європейців, щоб ті більше витрачали на власну оборону.

– Він не збирається цього робити. Але що він зробить, то це змусить людей платити більше, і я думаю, що це буде приємною новиною для багатьох людей, – сказав сенатор Ліндсі Грем, республіканець із Південної Кароліни і прихильник Трампа, про перспективу виходу пана Трампа з НАТО.

Роберт О’Браєн, який був останнім радником Трампа з національної безпеки, підтримав цю думку.

– Президент Трамп виходить із НАТО – це питання, яке обговорюють деякі люди у Вашингтоні, але я не думаю, що це відповідає реальності. Він розуміє військову цінність альянсу для Америки, але він просто відчуває – і правильно, я можу додати, – що нас розігрують німці та інші країни, які відмовляються платити свою справедливу частку за власну оборону, – сказав О’Браєн.

Однак Джон Болтон, консервативний “яструб”, який обіймав посаду радника з національної безпеки з 2018 по 2019 рік, написав у своїх мемуарах, що Трампа неодноразово доводилося відмовляти від виходу з НАТО. В одному з інтерв’ю Болтон сказав, що “у мене немає жодних сумнівів” у тому, що на другий термін Трамп виведе Сполучені Штати з НАТО.

З юридичної точки зору питання про те, чи може Трамп в односторонньому порядку вивести Сполучені Штати з НАТО, найімовірніше, буде оскаржене.

Конституція вимагає згоди Сенату для ратифікації договору, але не містить процедур для його анулювання. Це призвело до суперечок про те, чи можуть президенти робити це самостійно або їм потрібен дозвіл законодавців. Існує лише кілька судових прецедентів з цього питання, але жоден з них не є остаточним.

Рішення про анулювання договорів, ухвалені президентом Джиммі Картером у 1978 році та президентом Джорджем Бушем-молодшим у 2001 році, призвели до того, що члени Конгресу США подали позови, які були відхилені судами, зокрема й на тій підставі, що ці суперечки є “політичним питанням”, яке мають вирішувати обрані гілки влади. Хоча юридичні прецеденти не цілком зрозумілі, обидва ці президенти фактично виграли: договори, на загальну думку, не мають юридичної сили.

Проте будь-яка спроба вийти з НАТО, найімовірніше, спричинить ширший виклик.

У відповідь на погрози Трампа деякі законодавці – на чолі з сенатором Тімом Кейном, демократом із Вірджинії, і сенатором Марко Рубіо, республіканцем із Флориди, – внесли відповідне положення в щорічний закон про асигнування на національну оборону, який Конгрес, імовірно, проголосує цього місяця. У ньому йдеться, що президент не повинен виводити Сполучені Штати з НАТО без схвалення Конгресу. Однак питання про те, чи дозволяє Конституція зв’язувати президенту руки, також є спірним.

А європейські дипломати кажуть, що навіть якщо Трамп номінально залишить США в НАТО, вони побоюються, що він може настільки підірвати довіру до надійності Сполучених Штатів щодо виконання положень про колективну оборону, що її цінність як стримувального фактора для Росії буде втрачено.

Ставлення до угод

Невизначеність, викликана максималістською і водночас розпливчастою риторикою Трампа, пов’язана з його минулими проявами послідовного скептицизму щодо НАТО і незвичної турботи про Росію.

Будучи кандидатом у 2016 році, Трамп розлютив союзників по НАТО, заявивши, що якщо Росія нападе на країни Балтії, він ухвалить рішення про те, чи приходити їм на допомогу, тільки після того, як перевірить, “чи виконали вони свої зобов’язання перед нами”. Він також неодноразово хвалив Путіна і заявив, що розгляне можливість визнання незаконної анексії Криму Росією.

Ставши президентом у липні 2018 року, Трамп не тільки майже вийшов із НАТО на саміті альянсу, а й назвав Європейський союз “ворогом” через те, “що вони роблять із нами в торгівлі”. Потім він взяв участь у саміті з Путіним, після якого висловив скептичне ставлення до ідеї про те, що Сполучені Штати повинні вступити у війну для захисту крихітного союзника НАТО – Чорногорії.

Не маючи досвіду роботи в армії або уряді, Трамп привніс у відносини з союзниками меркантильний підхід, пише NYT. Він був схильний ґрунтувати свої погляди на іноземні держави на особистих стосунках з їхніми лідерами і на торгових дисбалансах.

Трамп особливо недолюблював Ангелу Меркель, колишнього канцлера Німеччини, і часто скаржився на те, що німецькі автовиробники наповнюють Америку своєю продукцією. Його захисники кажуть, що його гнів був до певної міри виправданий: Німеччина не виконувала своїх зобов’язань щодо військових витрат, і, незважаючи на його заперечення, Меркель просувала проєкт будівництва газопроводу в Росію. Німеччина призупинила цей проект лише за два дні до вторгнення Росії в Україну.

Союзники Трампа також вказують на те, що він схвалив відправлення протитанкової зброї в Україну, чого не зробив президент Обама після захоплення Росією Криму 2014 року.

Проте 2020 року Трамп вирішив вивести третину з 36 тис. американських військовослужбовців, розміщених у Німеччині. Частина з них мала повернутися додому, як він вважав за краще, а інша частина була передислокована в інші країни Європи. Але наступного року, коли Росія нарощувала війська на кордоні з Україною, Байден скасував це рішення і додав війська до Німеччини на знак підтримки НАТО.

Рух підтримки

Як пише New York Times, якщо Трамп повернеться до влади, його підтримає консервативний рух, який став більш скептично ставитися до союзників і участі США за кордоном.

Антиінтервенціоністські інститути зовнішньої політики більш організовані та краще фінансуються, ніж під час правління Трампа. Серед них – Центр оновлення Америки, аналітичний центр, що підтримує Трампа, який опублікував документ під назвою Поворот США від Європи до сплячого НАТО, в якому обґрунтовується необхідність мінімізації ролі Америки в НАТО.

1 листопада Фонд “Спадщина” – традиційно яструбиний консервативний аналітичний центр, який останнім часом перебудувався на трампістський лад, зокрема в питаннях протидії допомоги Україні, – приймав делегацію Європейської ради з міжнародних відносин.

Європейці обмінялися думками із затятими націоналістами, включно з Майклом Антоном, співробітником Ради національної безпеки в адміністрації Трампа; Деном Колдвеллом, який керував зовнішньою політикою в Центрі оновлення Америки; помічниками з питань національної безпеки сенатора Джей Ді Венса з Огайо та іншими сенаторами, які підтримують Трампа.

За словами двох присутніх на зустрічі людей, Майкл Антон сказав європейцям, що він може уявити собі, як Трамп ставить ультиматум: якщо члени НАТО не збільшать свої військові витрати до встановленого терміну, він виведе Сполучені Штати з альянсу. Коли зустріч закінчилася, Еккарт фон Кладен, колишній німецький політик, а нині керівник Mercedes-Benz Group, звернувся до Антона з проханням попросити Трампа поговорити з європейськими союзниками Америки, коли він розроблятиме свою зовнішню політику.

Однак NYT вважає, що це, судячи з усього, є видаванням бажаного за дійсне.

У своїй заяві для The Times Трамп послався на своє гасло Америка насамперед – фразу, яку колись популяризували американські ізоляціоністи, які виступали проти участі у Другій світовій війні.

– Моїм головним пріоритетом, – ідеться в заяві Трампа, – завжди була і буде Америка передусім – захист нашої власної країни, наших власних кордонів, наших власних цінностей і наших власних людей, включно з їхніми робочими місцями та благополуччям.