«Вонка»: солоденький Тімоті Шаломе в солоденькій, але чарівній новорічній казці

Схоже, у нас з’явився ще один фільм, який ми залюбки щороку передивлятимемося на різдвяно-новорічні свята разом з «Один вдома» та «Гаррі Поттером». Зустрічайте – «Вонка». 

Ексцентричний шоколатьє Віллі Вонка, власник незвичайної шоколадної фабрики, відомий більшості українців з фільму «Чарлі і шоколадна фабрика» (2005 року), де головну роль виконав Джонні Депп. А от американська публіка більш полюбляє версію з Джимом Вайлдером з «Віллі Вонка та шоколадна фабрика» (1971), якого ми знаємо переважно за мемами «Ну давай, розкажи мені»…

Обидва фільми зняті за казкою «Чарлі і шоколадна фабрика» британського письменника Роальда Дала, який, до речі, написав ще й продовження пригод Віллі Вонки – «Чарлі і великий скляний ліфт».

А от про дитинство та юність Віллі Вонки Роалд Дал нічого не написав. Тож ми можемо лише здогадуватись, звідки Вонка має талант до виготовлення чарівного шоколаду та цукерок, як в нього з’явилась фабрика і звідки, зрештою, взялись його маленькі і вправні помічники – умпа-лумпи. Кінематографісти вирішили ліквідувати цю білу пляму в біографії шоколатьє і замахнулись на розкішне музичне фентезі «Вонка», яке виходить на українські екрани 14 грудня, а подекуди вже й почались допрем’єрні покази. В головній ролі – Тімоті Шаламе.

Кореспондент KP.UA подивився фільм - і ось його враження.

За сюжетом, бідний молодий винахідник і кондитер Віллі Вонка прибуває у велике місто, щоб здійснити мрію: виготовляти найкращий шоколад, який би дарував щастя тим, хто його куштує. Втім, у місті на нього чекають неприємності. Недосвідчений юнак потрапляє в кабалу до двох зажерливих шахраїв – власниці готелю-пральні та її гігантського недолугого помічника, а три найбагатші та найвпливовіші власники-монополісти шоколадного концерну готові на все, щоб прибрати конкурента.

На щастя, Вонка зіткнеться не лише зі злодіями, а й знайде щирих друзів, з якими разом торуватиме шлях до мрії.

Історію молодого Вонки вирішили розповісти творці фільму «Пригоди Паддінґтона» та «Пригоди Паддінґтона 2» - режисер обох фільмів Пол Кінг та сценарист другого - Саймон Фарнабі (до речі, Фарнабі знявся в епізодичній ролі - наглядача у зоопарку, який напивається лікером з шоколаду Вонки, – дуже смішно). А також продюсер всіх фільмів про Гаррі Поттера – Девід Хейман. Така команда не могла створити щось посереднє, хоча не обійшлось і без помилок.

Хороші люди – настільки хороші, що аж приторно

Казка є казка. Тут не заплановано показувати, як трансформуються погані персонажі, проходячи горнило душевних змін, чи як хороші – виявляють свою мерзенну сутність. У «Вонці» - якщо людина хороша, то вона хороша. Дуже. Хоч до рани прикладай.

Сам Вонка – це ще не той відлюдник-дивак, якого ми знаємо з попередніх фільмів чи книг. Зараз це юнак-мрійник, романтик з широко розплющеними очима, який вірить в те, що світ можна змінити і зробити його кращим, а всіх людей – щасливими.

Вибір Тімоті Шаломе на цю роль багатьом здавався невдалим. Казали, що в нього більш трагічне амплуа.

Але актор знову довів, що йому під силу будь-яка роль. Наївний юнак, що світиться з середини добротою, з непохитною впевненістю в тому, що йому все вдасться, – притягує до нього й інших хороших людей.

Юна, розумна не по літам служниця у готелі-пральні Нудля (Калах Лейн) створює разом з Вонкою-Шаломе гармонійну пару друзів. Вона трохи приземляє його марення в хмарах, а він – навпаки, вчить її вірити в чудеса.

Інші хороші персонажі – настільки хороші, що вірять кожнісінькому слову Віллі Вонки, ні краплі не сумніваючись в його лідерських якостях. І оця беззаперечна довіра, на жаль, перетворює їх з людей на функцію допомоги головному героєві. Навіть рідну матір Вонки у виконанні дуже світлої Саллі Гоккінс.

Але є й неоднозначний позитивний персонаж: «оранжевий гномик з зеленим волоссям», який краде у Вонки шоколад, – умпа-лумпа у виконанні неповторного Г’ю Ґранта. Його комедійні ролі - це завжди високий пілотаж акторської гри, помноженої на британський снобізм. Шкода тільки, що його роль закоротка.

Найкращий злодійський комедійний ансамбль

В казках злодіїв традиційно зображають карикатурними та жорстокими, щоб викликати якомога більше відрази, огидливості та ненависті до них. І в «Вонці» для цього приклали чимало зусиль, але добились майже протилежного ефекту. Спостерігати за акторами, які грають поганців, набагато цікавіше, ніж за позитивними персонажами.

Приміром, Олівія Коулман – у ролі зажерливої і ласої на дворянські титули власниці готелю-пральні – вийшла діккенсовського розмаху, її легко було б уявити на сторінках того ж «Олівера Твіста». Товста нечупара, якій, втім, властива й ділова жилка, і бажання кохати.

На жаль, маловідомий нам Томас Девіс у ролі її помічника – тупий громидло зі страшним собакою – в душі прекрасний незграбний принц, що робить цього персонажа ще смішнішим.

Творці фільму придумали для цих злодіїв особливу прикмету – погані зуби. Дуже погані зуби, прямо нічний кошмар дантиста. До того ж, їх весь час показують крупним планом – щоб глядач ще більше зненавидів поганців.

Продажний начальник поліції (Кіген-Майкл Кі), який настільки любить шоколад, що готовий продати за нього душу, протягом фільму товстішає, мов на дріжджах – ось, діти, що з вами буде, коли ви не знатимете міри в солодощах.

Настоятель церкви монахів-шокоголиків (так, святі отці теж мають вади) у виконанні Роуена Аткінсона – не містер Бін, але теж дуже смішні його вагання між обов’язками святого отця та шоколадозалежністю.

Два багатії - представники картелю: один (Метью Бейнтон) страждає на алергію на слово «бідність» і корчиться в страшних муках, коли його чує. Другий – опецькуватий денді (Метт Лукас) страждає на нетримання правди – і весь час ляпає щось недолуге.

Але найчудовіший злодій – безжальний глава шоколадного картелю Слегворт у виконанні Патерсона Джозефа. На відміну від інших негативних персонажів, він виглядає просто ідеально: підтягнутий, з гарною поставою, одягнений багато і вишукано, з бездоганною білосніжною посмішкою. А його темно-брунатний колір шкіри, хочеш не хочеш, викликає асоціації з шоколадом. Такий собі «зловісний шоколад».

Про чудеса

І знову про казку. На носі Різдво і Новий рік, як тут можна обійтись без чудес. Магічного і чарівного у «Вонці» буде багато. І цукерки, які загострюють розум, дарують ідеї чи дають змогу літати. І казковий шоколадний магазин – хто б не хотів там опинитись серед хмар цукрової вати, водоспадів шоколадної маси чи цукеркових квітів.

Польоти на повітряних кулях, подорож на дивовижний острів Умпа-лумпа, зграї рожевих фламінго, масові танці посеред міста (це все ж таки мюзикл), яскраві костюми і водночас приглушена, така пастельно-карамельна колористика картини.

Незвичайна дорожня скринька Віллі Вонки – справжня мінішоколадна фабрика, чудернацькі винаходи юного шоколатьє.

Все вищезгадане створює відчуття свята і очікування дива.

Але головне диво - як же без моралі! – те, що ти створюєш своїми руками. Будь то шоколад чи допомога другові, чи самопожертва ради щастя інших, чи непокора начальству ради торжества справедливості, чи навіть комедійне кохання двох злодійських злодіїв.

Мінуси: аж занадто солодко

До мінусів можна віднести багато нерозкритих тем у фільмі. Не будемо розповідати детально, щоб не було спойлерів, але періодично складається враження, що автори, зачепивши одну сюжетну лінію, кидають її на пів дорозі, щоб потім не повернутись до неї. Ніколи.

Багато запитань викликають і деякі технічні моменти: зокрема, виробництво шоколаду. Навряд чи можливо виготовити таку кількість цукерок з інгредієнтів, які зберігаються в невеличкій дорожній скриньці Віллі Вонки. І які чомусь не закінчуються. Вистачає і какао-бобів, і цукру, і фарбників, і магічних складників, які повинні перетворити шоколадку на щось чарівне. Добре, хоч молоко скінчилось – завдяки цьому ми побачимо, як Тімоті Шаламе доїтиме жирафа.

Ще серед недоліків – це традиція українських студій озвучування перекладати пісні і давати їх виконувати українським акторам. І через те картина втрачає величезну частину свого шарму, адже пісні у виконанні Тімоті Шаламе чи Г’ю Ґранта – це одна з найсолодших родзинок «Вонки». Більш ніж достатньо було б дати переклад у субтитрах.

До мінусів можна віднести й те, що історія молодого Вонки не дуже відповідає стилю Роальда Дала, чиї твори більш жорстокі, ніж помадково-приторний приквел. Або те, що Тімоті Шаламе одночасно намагається бути схожим і на Джонні Деппа, і на Джина Вайлдера. Але, якщо розглядати «Вонку» як окремий твір, то на це можна й не звертати уваги.

Замість висновку

«Вонка» Пола Кінга – яскраве і динамічне видовище, з безліччю жартів, несподіваних поворотів, добра і надихаюча історія з обов’язковим геппі-ендом - задоволення, яке розважить всю сім’ю. Якщо, звісно, не дуже сильно чіплятись до дрібниць.

Вонка/ Wonka

Жанр: фентезі, сімейний, пригодницький

Режисер: Пол Кінг

В головних ролях: Тімоті Шаламе («Дюна», «Французький вісник»), Г’ю Ґрант («Джентльмени», «Щоденник Бріджіт Джонс»), Олівія Колман («Фаворитка»), Том Девіс («Пригоди Паддінґтона 2»), Патерсон Джозеф («Еон Флакс»), Метт Лукас (франшиза «Паддінгтон»), Роуен Аткінсон («Агент Джонні Інгліш»), Кала Лейн, Кіґен-Майкл Кі, Метью Бейнтон, Саллі Гокінс («Форма води», франшиза «Паддінгтон»), Джим Картер («Абатство Даунтон»).

Тривалість: 01:56