Альберт Бандура – найпопулярніший психолог усіх часів був етнічним українцем

У грудні цього року вченому світового рівня виповнилося б 98 років

Альберт Бандура – американський психолог канадсько-українського походження, який зробив великий внесок у педагогічну психологію та психологію розвитку. Він – автор теорії соціального навчання, у своїх працях він писав про масові комунікації, походження агресії, фобії і навіть тероризм. Загалом внесок Бандури в психологію складно переоцінити – його робота стала частиною когнітивної революції, яка почалася в цій науці наприкінці 60-х років ХХ століття. Науковець вважається одним із найпопулярніших психологів усіх часів.

Дитинство в Мундарі

Альберт Бандура народився 4 грудня 1925 року. Він був останнім із шести дітей у великі сім'ї емігрантів зі Східної Європи: батько Альберта родом із Польщі, мати – з України. У Канаду обидва емігрували у підлітковому віці, де зустрілися та одружилися. На жаль, двоє з братів Альберта померли в ранньому віці – один внаслідок нещасного випадку на полюванні, другий – під час пандемії грипу. Жила сім'я в маленькому містечку Мундарі, за 50 кілометрів від Едмонтона, де батько працював на будівництві трансканадської залізниці. Батьки Бандури були працьовитими людьми, які через об'єктивні життєві обставини не отримали освіти, тому вони були раді тому, що їхній молодший син тягнеться до науки. Оскільки в Мундарі проживало всього 400 осіб, школа, в якій хлопчик здобув початкову освіту, була маленькою, і викладали в ній лише два вчителі, які розділили між собою всі предмети. Кількість навчальних матеріалів та посібників також була обмежена, але Альберт бачив у цьому не перешкоду, а перевагу: так він міг покладатися тільки на свою допитливість та вміння отримувати потрібні знання з навколишнього світу, що згодом допомогло йому в науковій діяльності.

Випадкове захоплення стало справою всього життя

Психологією він захопився після вступу до Університету Британської Колумбії. Спочатку його пильний інтерес привернула біологія, а інтерес до психології виник випадково. Боячись запізнитись на заняття, студент заздалегідь виїжджав з дому і, як результат, приїжджав раніше, ніж потрібно, – у нього з'явився вільний час. Його Бандура використав, щоб брати додаткові уроки, переважно з психології. Так, за його словами, йому пощастило знайти справу всього свого життя.

Навчання давалося Альберту легко – ступінь в Університеті Британської Колумбії він отримав лише за три роки, після чого вступив до аспірантури Університету Айови. Тут 1951 року він здобув ступінь магістра, а 1952 року – докторський ступінь з клінічної психології.

Теорія соціального навчання

1953 року Бандурі запропонували роботу в Стенфордському університеті, він погодився і провів у його стінах все життя – до самої пенсії. Темою його досліджень стала підліткова агресія, завдяки чому він і вивів свою теорію соціального навчання, яке ґрунтувалося на спостереженні, імітації та моделюванні. Психолог вважав, що освіта була б не тільки складною і трудомісткою, а й небезпечною, якби людям доводилося покладатися лише на наслідки своїх власних дій. У ході досліджень він створив модель взаємного детермінізму, що містить три ключових поняття – взаємодії поведінки, пізнання і навколишнього середовища. Її сенс полягає в такому: на поведінку людини впливає не тільки її оточення, але і її власна поведінка, тобто багато в чому вона сама визначає своє життя і долю.

Лялька Бобо

Найвідомішим експериментом Альберта Бандури вважається робота з лялькою Бобо, яку він розпочав у 1961 році. Для того, щоб її провести, психолог зняв фільм, у якому доросла людина била ляльку і вигукувала на її адресу лайки. В експерименті брали участь дві групи дітей: першій показували фільм про Бобо, другій – ні. Потім їм дозволяли погратися з лялькою: більшість дітей, які переглянули фільм, поводилися відповідним чином – вони теж били і лаяли ляльку, імітуючи поведінку дорослої людини в ролику. Своїм експериментом Бандура довів, що люди часто імітують поведінку, яку спостерігають в інших. До нього вважалося, що поведінку можна коригувати, стимулюючи дії підтвердженням чи винагородою. Але діти жодної винагороди не отримували – вони били ляльку, бо так робила доросла людина у побаченому ними ролику. Бандура назвав це явище спостережним навчанням, заснованим на чотирьох "китах": увазі, запам'ятовуванні, взаємодії та мотивації. Робота психолога допомогла зробити висновок про важливість впливу на людину як соціуму, і її внутрішніх переконань і навіть контролю поведінки.

Практичне застосування наукових досліджень

Дослідження Бандури мали – і мають – величезне практичне значення. Наприкінці 60-х років широкий суспільний резонанс викликало вбивство американського сенатора Роберта Кеннеді, а також збільшення кількості повідомлень про дітей, що отримали серйозні травми, намагаючись відтворити поведінку, яку вони побачили в телевізійній рекламі. Потенційна небезпека наслідків телевізійного насильства для дитячої аудиторії стала великою суспільною проблемою. Бандуру, який проводив свої дослідження саме в цій галузі, викликали для свідчень до суду Федеральної торгової комісії – FTC. Його свідчення багато в чому сприяли тому, що FTC ухвалила закон, який забороняє зображення в рекламних роликах дітей, які роблять те, що небезпечно для їхнього життя та здоров'я, наприклад таких, як удари молотком по голові в рекламі таблеток від головного болю.

Книги та статті

Своїми ідеями та висновками Бандура щедро ділився у численних книгах та статтях, недарма до самої смерті у 2011 році його називали найцитованішим із сучасних психологів. Першою професійною публікацією Бандури стала стаття "Первинна та вторинна навіюваність", опублікована в 1953 році. Через 20 років світ побачила його книга "Агресія: аналіз соціального навчання", в якій основна увага приділялася походженню агресії, а в праці 1977 року "Теорія соціального навчання" – основам його теорії про те, як люди вчаться, спостерігаючи за ситуаціями, а потім моделюючи їх. Опублікована в тому ж році стаття "Самоефективність на шляху до теорії зміни поведінки, що об'єднує", в якій презентувалася розроблена Бандурою теорія самоефективності, стала класикою психології.

Внесок у науку та нагороди

Теорії Бандури вплинули на психологію особистості, когнітивну психологію, освіту і психотерапію. У 1974 році Альберт Бандура був обраний президентом Американської психологічної асоціації – АРА, яка у 1980-му та 2004-му роках нагородила його за визначний внесок у психологію. Бандуру часто називають одним із найвпливовіших психологів сучасності. Президент США Барак Обама нагородив його Національною науковою медаллю США.

Життя і смерть

Вчений був щасливий в особистому житті – зі своєю дружиною Вірджинією він познайомився ще в студентські роки, вони одружилися 1952 року. Подружжя прожило разом майже 70 років і виростило двох дочок, Керол та Мері, які подарували їм двох онуків – Енді та Тіма. Весь вільний час Бандура проводив зі своєю сім'єю, він також любив подорожувати, ходити в походи та вечеряти у хороших ресторанах, дозволяючи собі келих гарного вина.

Альберт Бандура помер 25 липня 2021 року в Стенфорді, в американському штаті Каліфорнія, від серцевої недостатності, йому було 95 років.