Чи зливає Захід Україну?

Мирні переговори між Росією і Україною на основі Статуту ООН в кінці 2024 року, або, в разі відмови Кремля від завершення війни, різке збільшення військової допомоги для нашої країни від США та європейських країн, направленої на проведення нового українського контрнаступу, - саме такі пропозиції, зі слів російських дипломатів, зараз отримують від американців представники російської влади.

Американці, фактично, повторюють свої помилки, зроблені після звільнення Херсону, коли США, зменшивши військову допомогу Україні, передали свої мирні пропозиції росіянам, які передбачали також збільшення військової допомоги для нашої країни в тому випадку якщо Кремль відмовиться від мирних переговорів, але погрози представників американської влади так і не були реалізовані.

Зараз же, коли невідомо хто переможе на президентських виборах в США, будь – які мирні пропозиції американців не підкріплені сильними діями по відношенню до путінського терористичного режиму, приречені на неуспіх. Спочатку американці не покарали Росію за незаконну анексію українського Криму та окупацію окремих районів Донецької і Луганської областей, коли РФ ще не була повністю готова до введення проти неї секторальних санкцій, коли росіяни ще не створили військову інфраструктуру поблизу російсько – українського кордону, коли не була розгромлена російська опозиція, яка в 2014 році проводила антивоєнні акції в Москві.

Після ж повномасштабної агресії Росії в 2022 році у американської політичної еліти з’явився вже згаяний унікальний шанс в перший рік війни нанести поразку не тільки путінському терористичному режиму, а і Китаю, зацікавленому в існуванні антизахідної Російської Федерації, залежної від Піднебесної. Тому зараз нерішучість Заходу буде лише посилювати нову вісь зла, зацікавлену в знищенні міжнародного ліберального порядку.

Всі ж “мирні ініціативи” Кремля направлені на виграш часу, намагання розколоти єдність Заходу та гру на уповільнення військової допомоги для України. Нинішні геополітичні реалії абсолютно не сприятливі для заморожування війни, оскільки кривавий Кремль вимагає від України офіційно відмовитись від окупованих Росією територій нашої країни, з цим, звичайно, українська влада не може погодитись, бо реалізація цієї умови призвела би до створення небезпечного прецеденту, створення якого дозволило би російській владі пізніше висувати Україні нові територіальні претензії.

З точки зору ідеологів Кремля, корейський сценарій для завершення російсько – української війни є неможливим, російські шовіністи впевнені в тому, що перемир’я між Росією та Україною може бути лише тимчасовим і завершитись чеченським сценарієм.

Важливо також розуміти, що, з точки зору російських силовиків, імперіалістична Росія може вести повномасштабну війну великої інтенсивності проти України не більше 2 років, головною ж проблемою РФ, як вважають в Кремлі, є дефіцит робочої сили, демографічні проблеми та посилення технологічного відставання від Заходу.

В даний період часу в Росії, фактично, діє “пакт про ненапад” між різними групами впливу, які керують нашим агресивним сусідом, але різке посилення російських силовиків, які планують перетворити РФ на “військовий гарнізон”, може зруйнувати баланс інтересів мафіозної корпорації. Отже тільки демонтаж путінського терористичного режиму відкриє вікно можливостей для заключення мирного договору між Російської Федерацією та Україною.

Представники російської влади дуже сильно сподіваються на внутрішню кризу в Україні, з ї їхньої точки зору, затяжна війна буде зменшувати рівень підтримки в українському суспільстві Володимира Зеленського, який є символом спротиву, наслідком чого стане зменшення волі українців до спротиву російським загарбникам і це повинні розуміти всі українські політики, якщо їм, звичайно, національні інтереси важливіші за збільшення власних рейтингів.

Заяви ж американських політиків про тещо їм потрібен план перемоги України, є досить дивними, бо в війні на виснаження перемагає та країна яка має більше ресурсів, більш міцний тил та довгу волю до перемоги, інших рецептів успіху, як доводить світова історія, не існує. До того ж, з точки зору економічних і геополітичних інтересів, допомога Україні є абсолютно вигідною для США і це підтверджують цифри, які, як кажуть американці, ніколи не брешуть.

Головна ж проблема України в США полягає в тому, що більшість американців вважають нашу країну найбільшим отримувачем військової і економічної допомоги серед усіх союзників Америки, хоча, насправді, Україна отримує недостатню допомогу для перемоги над Росією. Так само і наратив про те, що Україна є найбільш корумпованою країною світу, який використовується Кремлем та багатьма американськими політиками та експертами, не відповідає дійсності, бо більшість країн, які є основними союзниками США поза НАТО, мають проблеми з високим рівнем корупції, як і їхній сусід Мексика, де існування наркокартелів не заважає американським інвесторам створювати спільні виробничі ланцюги між сусідніми країнами.

Для американців на першому місці завжди була економічна вигода, а не цінності та ідеали, тому зараз ми є свідками досить дивної ситуації, коли ідеологічні і політичні пріоритети спонукають деяких американських політиків припинити допомогу для України, навіть незважаючи на те, що вона є рентабельною для США.

Окремої уваги заслуговує точка зору багатьох американських ізоляціоністів, політиків, експертів, журналістів про те, що Україна як і Тайвань, після забезпечення незалежності США у виробництві напівпровідників, повинні опинитись у сфері впливу своїх сусідів Росії та Китаю. Ізоляціоністи переконані, що США діяли би так само як і Росія, якби геополітичний конкурент Америки намагався приєднати Мексику до своєї сфери впливу.

Помилковість цієї точки зору полягає в тому, що міжнародний терорист Володимир Путін не був зацікавлений навіть в існуванні нейтральної України, його головним геополітичним пріоритетом було створення конфедеративного союзу між Росією, Україною та Білоруссю. Американська влада не планує анексувати більшість територій Мексики, американці не прагнуть знищити ідентичність мексиканців, американська еліта не вважає мексиканців американцями, тому порівняння України з Мексикою є зовсім некоректним.

Українцям вже недостатньо переконувати на основі фактів американських політиків. Наприклад, американські ізоляціоністи, навіть знаючи, що допомога нашій країні створює робочі місця в їхніх штатах, знаючи правду про переслідування російськими окупантами на окупованих територіях євангельських християн та вбивства їхніх релігійних лідерів, готові пожертвувати Україною і репутацією США, заради своїх дрібних внутрішньополітичних інтересів.

Тож Україні вже потрібно почати працювати з американським суспільством, на яке, як вважають американські політтехнологи, можуть найбільше вплинути художні фільми про трагедію українського народу та успіхі героїчних ЗСУ, зняті в тому числі і американськими режисерами, але для цього вони повинні отримати запрошення від української влади.

Сунь–Цзи вважав, що той хто знає ворога і себе – ніколи не програє війни, тому досить дивно споглядати за тим, що американці не знають, що таке Росія, росіяни не знають, що таке Україна, розпочавши через авантюру кремлівського фюрера війну, від якої найбільше постраждали не англосакси США, Велика Британія, НАТО, а російськомовні мешканці східних і південних регіонів України, в тому числі і родичи росіян, яких фюрер з Кремля власними руками перетворив на українських націоналістів.

Українці ж, чудово розуміючи, що таке Росія, не знають себе і не можуть використати шалений потенціал нашої країни, який бачать навіть наші європейські сусіди. Фактично, російські шовіністи не залишили вибору Україні, яка бореться за своє виживання, бо як казав Наполеон Бонапарт: “Народ, який не бажає годувати свою армію, незабаром буде вимушений годувати чужу”.

Рекомендуємо до перегляду: