Ліберал, єврооптиміст та друг України: що відомо про нового прем’єра Польщі Дональда Туска

11 грудня Сейм обрав Дональда Туска прем’єр-міністром Польщі. Він вже не перший рік є важливим гравцем на політичній арені сусідньої держави.

На посаду прем'єр-міністра Польщі повертається Дональд Туск — найуспішніший польський політик останніх десятиріч, який зробив блискучу кар'єру в Євросоюзі, однак повернувся на батьківщину, щоб покласти край ультраконсервативному курсу правлячої партії “Право і справедливість”.

ТСН.ua зібрав усе, що відомо про Дональда Туска, його політичну кар’єру та підтримку України. 

“Кашуб, поляк і європеєць водночас”

Дональд Туск народився в 1957 році у Гданську — великому портовому місті, де в 1970-х роках дав перші паростки, а на початку 1980-х вибухнув на повну силу антикомуністичний профспілковий рух “Солідарність”, який зрештою змінив історію Польщі.

У численних інтерв'ю Туск неодноразово підкреслював, який вплив на нього мав досвід його міста і його родини — політик завжди нагадує, що є вихідцем з сім'ї кашубів. Ця західнослов'янська етнічна меншина, представники якої мешкають здебільшого на північному заході Польщі, має власну мову і більше ніж тисячолітню історію. Тож Туск воліє називати себе поляком, кашубом і європейцем водночас.

“Гданськ був типовим містом-фронтиром. Тут можна було бачити чимало меж між етносами. У дитинстві навколо мого дому було так багато кладовищ: мусульмани, юдеї, німці, поляки, православні”, — згадував він в інтерв'ю Financial Times.

У родині Туск чув історії про те, як обох його дідів відправили до трудових таборів після нацистського вторгнення в Польщу в 1939 році, а також про родичів, що загинули на кораблях з біженцями, потоплених підводними човнами.

“Пригадую, навіть у 12-річному віці я відчував, що ні в житті, ні в історії немає нічого простого. Навіть у дитинстві я мав „імунітет“ до будь-яких спрощень. А вже дорослим, як політик, я усвідомив, що найкраще мати імунітет до будь-якої ортодоксальності, ідеології і, що найважливіше, націоналізму”, — підкреслював Туск.

Юність, антикомуністичні рухи та арешт

Коли в 1970 році у Гданську спалахнули перші масові протести після різкого підвищення цін на продукти — невдоволення, що згодом переросте у політичний рух — Туску було 13 років. Він згадує, яке враження на нього тоді справило жорстке придушення протестів “буквально під вікном нашого будинку”.

“Я все бачив […] Я пам’ятаю кожну годину, — згадував Туск в інтерв'ю з FT у 2014 році. — Я бачив, як поліцейські стріляли в людей, як солдати стріляли в людей. Я дуже добре пам’ятаю це відчуття: не було жодних сумнівів, хто був на боці правди, а хто був поганою стороною. З цього моменту я знав, що майже завжди люди, яких б’ють, мають рацію. А люди, які б’ють, неправі. У той момент це було дуже очевидно”.

Він також визнавав, що найгіршими у його підліткові часи в комуністичній Польщі були навіть не терор і бідність, а одноманітність і відсутність будь-яких надій на зміни. “Порушити цю одноманітність було спокусою”, — розповідав Туск про одну зі своїх мотивацій надалі обрати політичну діяльність в епоху, коли Польща намагалася звільнитися з радянських тенет.

Перші кроки на цьому шляху майбутні прем'єр здійснив ще під час навчання в Гданському університеті, де вивчав історію. Він створив студентський комітет на підтримку антикомуністичного профспілкового руху, що згуртувався довкола “Солідарності”.

Туск активно підтримав знаменитий страйк гданських корабелів у 1980-му році, і в цей же буремний для Польщі період 80-х років отримав досвід прямого зіткнення з комуністичним режимом. Невдовзі після того, як Туск став співзасновником підпільного журналу “Політичний огляд”, в якому наполягав на перевагах ринкової економіки й економічного лібералізму, його заарештували. Щоправда, майбутньому політику пощастило: через три дні після його арешту було оголошено амністію для політв'язнів і він вийшов на свободу.

Початок та становлення політичної кар’єри

Свою політичну діяльність Туск розпочав у 80-х роках з рідного Гданська. Тут він очолював невеликий опозиційний осередок, який від широкого підпільного руху “Солідарність” відрізняв інтерес до економічного лібералізму. 

Наприкінці 1980-х років цей осередок сформував “Ліберально-демократичний конгрес” — польську правоцентристську політичну партію ліберального характеру. Дональд Туск був важливою людиною у цій партії, а вже 1991 року очолив її. Цього ж року партія увійшла до Сейму, а разом із нею вперше став депутатом і молодий політик.

У наступних парламентських виборах партія Туска програла, але Дональд та перший демократичний прем’єр Польщі Тадеуш Мазовецький об’єднали свої сили, створивши іншу партію — “Унію Свободи”. Тоді ж Туск посів посаду віцемаршала Сенату. А вже 2001 року разом з однодумцями заснував “Громадянську платформу”, яку очолив два роки по тому.

Переламним у політичній роботі Дональда Туска став 2005 рік, коли він брав участь одразу у двох виборах у Польщі: парламентських та президентських. На парламентських “Громадянська платформа” посіла друге місце та пішла в опозицію до “ПіС” (“Право і Справедливість”). А в першому турі президентських виборів Туск посів перше місце із 38% голосів, тоді як у другому турі поступився кількістю голосів Леху Качинському.

Читайте провідні новини дня:

• "Порожні" ракетні удари по Києву: навіщо Путін витрачає балістику та чому атаки можуть тривати
• Мертвий Кива на снігу: у мережі з’явилися кадри СБУ із місця ліквідації зрадника (фото, відео)
• Вода дісталася до “Олімпійської”: що відбувається насправді і чи загрожує це закриттям нових станцій метро

Туск проти Качинського

Протистояння між Туском та Качинським — явище абсолютно унікальне в європейському, а, може, і в світовому масштабі. Ідеологічні лінії конфлікту, що триває майже двадцять років, химерно переплітаються в ньому з особистими.

Туск познайомився з братами Качинськими ще у 1980-ті, в часи антикомуністичної опозиції. Стосунки між ними складалися нерівно. Дональд Туск розповідав, що якось у 90-х Ярослав Качинський у ліфті польського Сейму дістав з кишені пістолет, продемонстрував йому і сказав: “Для мене вбити людину — як раз плюнути” (Качинський заявляв, що такого не пам'ятає).

З іншого боку, перед парламентськими виборами 2005 року “Платформа” Туска та “ПіС” братів Качинських відкрито вели коаліційні переговори та обговорювали, як саме вони спільно реформуватимуть Польщу.

Поворотним пунктом у їхніх стосунках стала смоленська катастрофа, у якій загинув президент Польщі Лех Качинський. Його брат Ярослав неодноразово звинувачував — без фактичних на те підстав — тодішнього прем'єра Дональда Туска в тому, що саме його дії призвели до катастрофи.

Почуття політичного суперництва з боку Качинського тоді перетворилося на особисту ненависть, і ця емоція значною мірою перенеслася на відносини між представниками їхніх політичних таборів.

Навіть після того, як Туск поїхав з Польщі до Брюсселя, і до влади в країні прийшов політичний табір Качинського, будь-які свої труднощі та помилки “ПіС” пояснював витівками Туска, який увійшов в антипольську змову чи то з Німеччиною, чи то з Росією, чи то з ними обома. У 2019 році Польща була єдиною країною ЄС, яка не підтримала переобрання Туска на посаді голови Європейської ради.

До останнього часу Туск був головним антигероєм новин на державному телебаченні. Фраза “Туск винен” вже багато років тому стала в Польщі мемом: їй навіть присвячено вірш сатирика Войцеха Млинарського, в якому Туску приписується вина за запізнення поїздів чи погану погоду. З іншого боку, постійна критика у державних ЗМІ призвела до того, що Туск зараз має величезний антирейтинг: навіть сьогодні лише близько 30% поляків вважають, що він буде хорошим прем'єром.

Головні дійові особи польської політики досі не шкодують гострих слів на адресу один одного.

“Не забувайте про цього рудого, бо він зараз — найбільша загроза для Польщі”, — звернувся на одному з передвиборчих мітингів до своїх прихильників Ярослав Качинський. “Туск — це чисте зло”, — заявив він на іншій зустрічі з виборцями.

“Аморальний цинік”, — висловився про Качинського Дональд Туск в одній зі своїх книг. “Качинський взяв нас усіх у заручники своїх нав'язливих ідей”, — сказав Туск про нього під час однієї із зустрічей із виборцями.

“ПіС” намагалася заклеймити Туска як “агента Німеччини”

Роки європейської кар'єри Туска дали привід його польським опонентам звинуватити колишнього прем'єра в тому, що він буцімто зрадив інтереси Варшави. Зокрема представники “ПіС” та уряду Польщі неодноразово звинувачували Туска в тому, що він підтримав рішення Брюсселя заблокувати кошти для Польщі з фондів ЄС через проблеми з верховенством права в країні. Польська влада також виступала проти повторного переобрання Туска головою Євроради.

Зрештою це не завадило Туску в 2021 році повернутися до Варшави і відновити активну роль у польській політиці в ролі лідера “Громадянської платформи”. На виборах 2023 року правляча партія “ПіС” побудувала свою кампанію на дошкульній критиці Туска.

Однопартійці Качинського намагалися представити його іноземною маріонеткою, заявляючи, що його партія буцімто діє в інтересах Німеччини та Брюсселя, а не Польщі, а сам Туск є співучасником спроб ЄС нібито посягнути на суверенітет Польщі.

Коли ж 11 грудня 2023 року Туска знову було призначено прем'єр-міністром Польщі, лідер “ПіС” Ярослав Качинський не втримався від нагоди особисто висловити йому свою неприязнь. Несподівано для всіх він піднявся на трибуну Сейму, щоб заявити в мікрофон Дональду Туску: “Ви є німецьким агентом!”.

“Президент Європи”

Як вплинуло на Туска його брюссельське відрядження? З одного боку, завдяки йому Туск став політиком справді планетарного масштабу. “Туск дуже подорослішав у політичному сенсі за сім років, проведених у Брюсселі. Як голова Європейської ради він вів переговори з головними світовими лідерами, брав участь у вирішенні багатьох криз… Завдяки цьому він став політичним суперважковаговиком, який орієнтується у найважливіших викликах сучасного світу”, — пише польський Newsweek.

“Туск вищий за всю польську політичну сцену на голову”, — вторить такій оцінці тижневик Polityka.

З іншого боку, у своїй нещодавно виданій книзі “Щиро” — щоденниках, які він вів на посаді голови Європейської ради — Дональд Туск кілька разів згадує, що неодноразово повертався до думки про те, чи правильно він вчинив, поїхавши з Польщі. Може, якби він залишився, то “Платформа” не програла б президентські та парламентські вибори 2015 року, і епохи “ПіС” у Польщі не було б.

Так чи інакше, перші переговори щодо призначення Туска на посаду “президента Європи” — подейкують, його головною лобісткою була Ангела Меркель, не проти поляка на цій посаді були і США — розпочалися ще у 2012 році. Зрештою, Туск, якому цілком могла здаватися тіснуватою політична Варшава, погодився.

У своїй книзі він описує знаковий момент: відлітаючи з рідного Гданська до Брюсселя, вже назовсім, Туск випадково зустрічає в аеропорту першого президента вільної Польщі Леха Валенсу і вислуховує від нього настанову: “Ви там зважайте, бо я боюся, що ЄС хоче розділитися, а поляка туди взяли, щоб було на кого звалити відповідальність”.

Для Туска — переконаного прихильника єдності Європи — ці слова багато значили.

І справді, практично весь термін повноважень Туска йому доводилося мати справу з кризами, кожна з яких потенційно загрожувала якщо не розвалом Євросоюзу, то серйозними випробуваннями для його єдності. Брекзит, війна в Сирії, міграційна криза, охолодження у відносинах між Європою та США за президента Трампа...

“Я розумію, що моя функція — це безперервне вибудовування компромісів. Я пропоную (Євросоюзу) добру волю, трішки уяви, цікавого східноєвропейського досвіду та велику віру в те, що Європа має сенс”, — говорив Туск на першій пресконференції після вибору на посаду.

Говорив він на ній по-польськи, і це негайно стало об'єктом критики британської та французької преси.

Туск у своєму стилі жартував: “I will polish my English” (гра слів: “Я відшліфую свою англійську”), але, вже цілком серйозно, навіть польські журналісти, акредитовані в Брюсселі, писали, що саме через незнання мов перші місяці на посаді він навряд чи міг занести собі в актив. Лише вивчивши мову і освоївшись у коридорах брюссельської бюрократії, Туск зумів продемонструвати свої таланти комунікатора.

У своїй книзі він згадує про перший по-справжньому серйозний виклик на посаді: грецьку кризу, яка цілком могла обернутися “грекзитом”.

Аби не допустити такого розвитку подій, Туск застосував метод, що довів свою ефективність при виборах Папи римського: після ночі безплідних переговорів о четвертій ранку 12 липня 2015 року він зачинився з Франсуа Олландом, Ангелою Меркель та Алексісом Ципрасом у якійсь кімнаті та оголосив, що не випустить їх без рішення. Вранці, сповіщаючи про досягнення компромісу, Туск назвав його “agreekment”.

Туск та Україна

Від початку називав війну війною

Польський прем'єр від початку російського вторгнення на сході України в 2014 році назвав його війною. Туск Він закликав Європу зрозуміти, що в Україні йде не конфлікт, а війна.

“Маємо голосно сказати, що ніхто не може блокувати наших ініціатив, які спрямовані на успішну діяльність НАТО. Сьогодні, дивлячись на трагедію українців, дивлячись на війну — бо треба вжити це слово — знаємо, вересень 1939 року не може повторитись”, — казав тоді Туск.

Він виступав за впровадження санкцій проти Росії, вважаючи їх одним із найкращих інструментів підтримки України.

Щодо військової підтримки

З початком повномасштабної війни Дональд Туск виступає за надання посиленої військової допомоги українським Збройним силам та її збільшення, адже перемога України — в інтересах Польщі.

“У національних інтересах Польщі — перемога України. Це вплине і на економіку, і на питання з біженцями. Польська держава не повинна зрушуватися в цьому питанні, військова підтримка України не повинна піддаватися сумніву”, — наголошував політик.

Щодо блокування кордону

Після загострення ситуації на українсько-польскому кордоні Туск критикував бездіяльність уряду Моравецького та казав, що “негайно” візьметься за виправлення проблеми блокування вантажних перевезень на кордоні Польщі з Україною після призначення прем'єром.

За словами Туска, він діятиме в інтересах польських перевізників, але домагатиметься розв'язання питань так, щоб блокада кордону була припинена.

“З Україною треба жити у дружбі, підтримці, але при цьому не нехтувати польськими інтересами”, — заявив він.

Щодо українського питання в ЄС

Лідер “Громадянської платформи” запевнив, що буде твердим на саміті ЄС цього тижня, де обговорюватимуть важливі питання, пов’язані з Україною.

“Я переконаний, що відсьогодні більшість лідерів братимуть до уваги польську думку, коли йдеться про українські питання та коли йдеться про Угорщину та Орбана”, — сказав Дональд Туск. 

Він заявив також, що буде використовувати різні аргументи і методи, “щоб хоча б усунути негативні наслідки’ ставлення Орбана, який проти початку переговорів щодо вступу України до ЄС.

Проте на думку Туска, угорський уряд повністю перейшов на “російські позиції”, а відносини Орбана та Путіна стали “органічними”.

Володимир Зеленський вже привітав Дональда Туска, заявивши, що “майбутнє України та Польщі — у єдності, взаємній підтримці та стратегічному партнерстві задля перемоги над спільним ворогом”.

Численні нагороди, почуття гумору і 45-річний досвід в шлюбі

У 2010 році Дональд Туск отримав у Німеччині Міжнародну премію імені Карла Великого, яка є найпрестижнішою європейською нагородою за внесок в об'єднання Європи. Він присвятив її жертвам Смоленської авіакатастрофи 2010 року, у якій загинули президент Польщі Лех Качиньський та найвище військове керівництво країни.

Туск був удостоєний високих політичних відзнак майже на всіх континентах — від Королівського норвезького ордена заслуг і українського Ордена князя Ярослава Мудрого I ступеня до японського Ордена Вранішнього сонця і перуанського Ордена сонця.

Утім, Туск відомий своїм гострим почуттям гумор і часом іронічно висловлюється про свою політичні здобутки. В одному з інтерв'ю він так відповів на запитання про те, чи багато йому довелося принести в жертву своїй кар'єрі, зокрема щоб вперше стати прем'єром Польщі: “Я не відчуваю себе якимось місіонером. Це просто робота. Протягом останніх 30 років, коли я кажу: „Це важко, це так важко“, — моя дружина каже мені: „То зміни роботу!“. І вона, вочевидь, має рацію”.

А за лічені дні до того, як в 2016 році американці обрали Дональда Трампа президентом США, Дональд Туск опублікував у Твіттері красномовний саркастичний коментар: “Новий коментар моєї дружини: одного Дональда більше ніж достатньо”.

Зі своєю дружиною Малгожатою Сохацькою Туск у шлюбі з 1978 році, зі студентських частів. У подружжя є двоє дітей: син Міхал (1982 р.н.) та донька Катажина (1987 р.н.).