Огляд Avatar: Frontiers of Pandora — Візуальне диво, ігрова рутина

Компанія Ubisoft випустила свою нову гру Avatar: Frontiers of Pandora. Це класичний проєкт французької компанії з відкритим світом, крафтом, дослідженнями та сюжетом на другому плані. Гра візуально майже ідеальна, а ще атмосферна, але недоліків тут вистачає. Я вже пограв, і не без проблем, тому в огляді нижче ділюся ними та іншими враженнями.

Повернення на Пандору

Основні події Avatar: Frontiers of Pandora відбуваються в тому ж часі, що й у другому фільмі однойменної серії «Аватар: Шлях води». Сюжет розповідає про дітей одного з племен На’ві, яке знищила корпорація RDA. Погані люди взяли їх на «перевиховання», але через певну кількість років, під час другого масштабного нападу на планету Пандора, вже підлітками вони тікають з людської бази.

Далі герої стають до лав повстанського руху проти RDA, а ми граємо за одного з цих підлітків, який заново відкриває для себе рідну планету після років «правильного виховання» серед людей. Разом з ним вчимося й ми, що адекватно та логічно вводить героя та самого гравця у дивовижний світ Пандори.

Далі я хотів би більш-менш детально розповісти про сюжет, але тут мені майже нічого сказати. Річ у тім, що десь на 3-4 годину сюжету один з квестів заглючив і не продовжувався. Швидкого збереження тут немає, які і можливості перейти на раніші версії збереження. Тому спочатку я вирішив почекати оновлення, але потім побачив, що грав вже у версії 1.01, тому наступного апдейту я міг чекати довго, а часу в мене обмаль.

Отже, я запустив гру заново, за декілька годин дійшов до того ж квесту і що ви думаєте? Він знову заглючив, але вже трохи далі. Мої спроби повернутися до нього після різних завдань не дали результатів, а ще одного оновлення, яке до речі, могло й не виправити цей баг, я так і не дочекався. Тому я не став починати спочатку втретє, та й часу в мене вже на це не було, та і я був достатньо роздратований, щоб не робити це принципово.

Мене фактично змусили залиши сюжет та піти досліджувати світ, виконувати інші завдання, здобувати репутацію, очищувати блокпости/бази, прокачувати персонажа тощо. Адже ж саме цим і виділяються ігри Ubisoft? Правда? Все ж повинно було бути добре? Насправді ні.

Пізніше я дізнався, що польоти на ікрані мені теж будуть не доступні через той глючний квест, бо здобуття власної літючої тварини було пізніше. Мій настрій та враження від гри ставали все «кращими» та яскравішими.

Підкорення нових вершин

Avatar: Frontiers of Pandora має велетенську мапу з багатьма активностями. Всі вони діляться на декілька категорій і повторюються, і повторюються, і повторюються. То треба знищити блокпост RDA, а то їх комбінат, який загрожує природі планети. Також можна шукати та відкривати дослідницькі лабораторії. А ще є велетенські квіти предків, що відкривають додаткові вміння.

Тут і там зустрічаються торговці, або інші На’ві, які постачають герою різні подарунки та колекційні предмети, розповідають цікаві історії, а іноді просять допомогти з тим чи іншим завданням. З квестів часто доступні розслідування. Тут герою треба знайти людину чи На’ві, але для цього потрібно провести певні дії з поєднання доказів на місці. Зазвичай робота детектива закінчується бійкою з RDA чи з місцевою фауною, а далі все по колу.

Ще можна полювати на місцевих звірів, але це не так просто, як здається. Більшість з них має повноцінну броню, боляче кусає та вбивається за умови потрапляння у певні вразливі точки. З м’яса та додаткових матеріалів дають приготувати їжу, що наділяє бонусами на певний час, дає скрафтити чи прокачати одяг, чи зброю.

Екіпірування в Avatar: Frontiers of Pandora не прив’язане до рівня персонажа, має різні левели, що визначаються кольорами. Частину можна знайти по квестах та в різних схованках на базах RDA, купити в торговців, або створити самотужки.

Герой отримує досвід буквально за кожну дію, але рівні набираються відносно повільно. За кожен з них дають очко навичок, які розподіляються в досить простому древі вмінь. Тут є покращення бойових характеристик героя, збільшення кількості енергії, здоров’я, вмісту сумки для патронів чи стріл тощо. Згадані вище квітки предків розблоковують окремі скіли. На мапі їх обмежена кількість і кожна квітка дає конкретне вміння, яке дозволено подивитися ще до полювання на неї.

Наш герой На’ві вміє користуватися як зброєю людей, так і своїх соплемінників. Це різні види луків, пристрої для метання бомб, автомати, дробовики тощо. Стріляти з будь-чого в Avatar: Frontiers of Pandora не дуже весело та зручно. Зброя погано слухається команд геймера, а відносно нормально відчуваються різні луки, особливо великий. Він і б’є потужно, навіть техніку, і відносно швидко стріляє. З людських іграшок для знищення ворогів більш-менш сподобався дробовик.

Краса без глибини

Найбільші плюси Avatar: Frontiers of Pandora — графіка та краса навколишнього світу. Пандора в гри зроблена чудово та деталізовано. Тут дуже багато різних рослин, квітів та звірів. Ліс чи поле, або гірська місцевість, але тут завжди є життя: хтось десь цвірінькає, по стовбуру поваленого дерева повзають якісь почвари, чудернацькі рослини норовлять схопити вас, отруїти чи завдати болю. Звірі пасуться чи полюють, на вас чи інших звірів, вони фиркають, квокчуть, шиплять, чавкають, плямкають тощо.

Кожен крок, кожна хвилина поза межами будь-яких людських споруд заставляє повірити, що ви реально на Пандорі. Також вражають різні будівлі племен На’ві, які органічно вбудовані в природу та є її частиною. Фарби тут завжди яскраві та соковиті, погода змінюється, як і день з ніччю.

Через таку деталізовану природу та багаторівневий левелдизайн мені сподобалося просто рухатися від квесту до наступного завдання без швидкого переміщення. Персонаж може бігати по землі, відштовхуватися від спеціальних рослин та пришвидшуватися. Також він може рухатися на «другому поверсі» спритно піднявшись на дерева за допомогою інших спеціальних рослин та скакати по ним як мавпа. В цьому є якийсь вайб, а коли з часом звикаєш до керування та відкриваєш особливості цього світу, то подібна подорож вводить мозок ніби в стан потоку, де є тільки ти та Пандора. З одного боку це дуже незвичний та приємний досвід, а з іншого, прикро, що бігати між квестами приємніше ніж виконувати їх.

За 13 годин, які я встиг провести в грі, вона один раз крашилася. Також пам’ятаємо про баг з одним із сюжетних квестів, який стався двічі. Це наче й невелика кількість технічних проблем, але як ви бачите достатньо однієї серйозної помилки, щоб вона суттєво вплинула і на досвід від гри, і на її особливості, і на настрій самого геймера.

Я розумію, що цього часу явного замало, але його більш ніж вистачило, щоб скласти своє враження від гри, отримати долю негативу та позитиву та визначитися з оцінкою. Так, сюжет напевно займає годин 30-35 плюс ще 10-20 годин, якщо не більше, можна досліджувати світ. Але чи буде це хтось робити так довго? Ось головне питання. Я точно ні, бо мені не хочеться починати втретє все спочатку. Не факт, що воно не повториться в тому самому місці, або десь далі по сюжету.

Також цей баг сильно змінив мій ігровий процес, та мої дії, бо мене позбавили вагомої частини контенту, я не зміг банально політати на ікранах, а ще двічі проходив одне й те саме. А початок тут не те щоб такий цікавий, як кіно Джеймса Камерона. Навпаки, він занадто затягнутий та бляклий. Тому, як ви вже напевно, зрозуміли, здебільшого мої враження від гри негативні. І на мою думку це заслужено.