Про шизофренію Путіна, мету посилення ракетних та хакерських атак: інтерв'ю з Подоляком

Що цим хотів продемонструвати Путін і яка позиція партнерів щодо підтримки України розповів в інтерв'ю для 24 Каналу радник глави ОПУ Михайло Подоляк.

Чому 14 грудня було так багато тривог

14 грудня по всій Україні лунали тривоги, Росія вдалася до ракетних атак. Відчуття таке, що це або День Незалежності, або День Конституції, або Новий рік, тому що повітряні тривоги лунали одна за одною. Усе це присвячено до "лінії" Путіна, чи все ж таки не варто шукати логіки?

Ні-ні-ні. Це домінування. Це психічна реакція. Дивіться, сидить пахан, і в цей час його підлеглі, його раби атакують іншу державу, щоб показати всім іншим, які тепер ведуть тяжкі дискусії щодо підтримки України,

Це такий примітивний російський стиль. Ми покажемо, що ми будемо йти на "безпрєдєльні" речі, щоб ви нас почули. Це ж не інтелектуальна країна – вона не може вести дискусію, дипломатичну чи будь-яку іншу.

Вона може тільки домінувати через насилля. Немає різниці, інформаційне, воєнне чи в цьому разі шляхом масштабного психологічного тиску.

Вони пробують домінувати в Україні в повітрі. Говорити: "бачите, які в нас ресурси, бачите, ми можемо це робити". Тобто вони хочуть ще додатково депресувати навіть не нас з вами, а саме наших партнерів, щоб вони сказали: "ну, дивіться, от ми там постачаємо, але все одно в них є ще ресурси, у них є накопичені можливості, балістичні, крилаті, надзвукові ракети тощо".

Тому це все достатньо банально і передбачувано. Я просто хочу, щоб ми це правильно оцінювали, що робить Росія задля тиску на різні країни на фоні оцих складних дискусій щодо потреби довести цю війну до справедливого фіналу.

Це ж очевидно. Якщо ви толеруєте вбивцю, то це не означає, що він буде потім законослухняним громадянином. Він тільки збільшуватиме масштаб руйнації, яку завдаватиме вашим правилам.

Ми маємо постійно про це говорити з нашими партнерами. Навіть на фоні оцих постійних сирен, обстрілів і спроб Путіна домінувати в повітряному просторі України.

Центр дослідження трофейного і перспективного ОВТ написав про те, що кияни, а значить і вся Україна, мають бути готовими до хаотичних ракетних атак. То це просто постріл у нікуди?

Вони не мають мети конкретно знищити якийсь об'єкт. Вони б'ють в центр міст України. Їх хвилює тільки атака по цивільному населенню.

Чи готова Україна та світ до викликів Росії

Тому говорімо про нас. По-перше, є системи ПРО, які працюють. Так, це не ідеальний "залізний купол", але це вже інша система безпеки, яку побудували, зокрема, з максимально активними діями Президента України із закриття повітряного простору. Вона набагато ефективніша сьогодні.

Друга складова – все одно треба бути обережними. Ми для них нелюди, яких треба вбити, тому що вони нас ненавидять. І їх не обходить, що відчуватимете ви, відчуватимуть ваші діти тощо. Тому треба бути обережними, слухати всі попередження і реагувати відповідним чином. І треба протриматися зиму.

Це війна за право існування або наше, або Росії. Ставка така. Сьогодні хтось один має зникнути з історичної мапи. Для людства важливо, щоб перестала існувати, у політичному сенсі цього слова, Росія.

І тому треба далі терпіти, треба далі працювати над тим, щоб збільшувати ефективність протиракетних систем навколо наших міст. Треба далі працювати з партнерами, які, до речі, надають додаткові протиракетні системи.

Тому що, знаєте, у чому проблема? Світ не готовий, бо демократичний світ навіть уявити собі не міг, що у XXI столітті можна атакувати великою кількістю ракет великі міста іншої країни. Вони не готувались до цього ні психологічно, ні з погляду накопичення ресурсу.

І тепер усе треба перебудовувати. Уся глобальна безпекова система має бути перебудована. Треба збільшити інвестиції у відповідні військові виробництва. Треба збільшити фінансування відповідних підрозділів. Треба змінити тактики, стратегію, внести туди правду, корективи, враховуючи, що така країна, як Росія, існує.

А може, не тільки вона захоче використати досвід атаки цивільного населення в містах. І це все повністю ламає, зануляє все, що було до початку повномасштабного вторгнення. Україна великою ціною дає цей досвід демократичному світу.

І ми ж хочемо це пояснити. Дивіться, ми дали вже вам величезний досвід. Ви зможете захистити себе в будь-якому разі, тому що розумітимете, як думає такого типу диктатор, як Путін. Але ми хочемо, щоб сьогодні нам допомагали.

Велика низка європейських країн абсолютно свідомо збільшує постачання, якщо ми говоримо про повітряний простір, систем протиракетної і протиповітряної оборони. NASAMS, IRIS, буде додатково Patriot – Німеччина про це вже оголосила.

Намагатимемось набагато ефективніше в цьому році захищати критичну інфраструктуру, центри міст тощо.

Але ще раз наголошую, у жодній стратегії сучасної війни ніхто не міг собі уявити, що в Східній Європі атакуватимуть одночасно десятки великих міст, де живуть мільйони цивільних громадян своєї країни.

Про заяви Путіна на пресконференції

Під час пресконференції Владімір Путін сказав щодо лівого берега Дніпра на Херсонщині, що росіяни там "тактично відступили" на більш вигідні рубежі. За його словами, вони там намагаються "майже нічого не робити".

Путіну бажано говорити про інші цифри: про втрати армії, про мобілізаційні резерви тощо. А не про якісь абстрактні цифри -- понад 600 тисяч тощо. А також не говорити про втрати України. Це не його проблема.

Проте немає сенсу аналізувати його вислови. Путін не розбирається в тому, про що він говорить. Це абстракція, фейки, абсолютно безсенсовні "словоізліянія", "шизоафазія". Він цю "словесну окрошку" буде продовжувати постійно використовувати.

Для нас з вами важливо інше:

• Росія перебуває там, де й рік тому – вона нікуди не просунулась на фронті;

• Росія перебуває з точки зору того, що відбувається в акваторії Чорного моря, на півдні України, в Херсонській області, на території півострова Крим, в абсолютно іншому стані, ніж рік тому;

• Росія сьогодні змушена (так, це проблема для України) відмовлятися майже від усіх соціальних програм і всі кошти відправляти на рекрутинг. Вона шукає, де знайти ще бідноти, яку можна відправити на фронт в Україну.

Росія сьогодні з точки зору військового виробництва перебуває в стані, коли на колінах вимолює у Північної Кореї додатково 100 – 200 – 300 тисяч снарядів. Так, це багато. Також було б важливо, щоб Україна в рамках власної снарядної коаліції мала б швидший графік постачання боєприпасів 155-го калібру. Проте це питання щодо логістики, фінансування цих програм, щодо виробничих можливостей в європейських країнах тощо.

Проте Росія перебуває у зовсім в іншому стані з точки зору того, що відбувається. "Хихикаюча" людина, що розповідає про це все, за рік буде говорити, мовляв, ми втратили мільйон людей, хіба для 140-мільйонної країни це багато?

Візьмемо ще мігрантів, заборонимо аборти, російська православна церква буде щось забороняти і будуть всіх відправляти на лінію фронту та говорити, що це "індульгенція".

Ти можеш прирізати когось в Саратовській області, отримати індульгенцію від РПЦ, а потім піти на війну. Приїжджаєш звідти героєм, можеш в школі виступати, після чого в цій школі буде колумбайн (озброєний напад в школі – 24 Канал), будуть учні вбивати один одного. Це нормальна практика для Росії. Вона такою буде. Росія поступово йде туди, де й має перебувати – на дно сучасної цивілізації.

Про справжню кількість російських мобілізованих на фронті

До речі, про мобілізованих. Путін сказав, що на фронті зараз перебувають 244 тисячі перспективно "чорних пакетів" з території Росії, і вже набрано 486 тисяч резерву. Тому він сказав, що мобілізації не буде. А 244 тисячі там дійсно перебувають?

Ні, там перебувають понад 380 тисяч. Вони багато втрачають і мають проводити ротацію. В цьому полягає проблема, адже якби ми мали більше технологічного компонента під назвою "далекобійна ракета з дальністю 150", а краще 250 кілометрів, то багато потенційних "чорних пакетів" були б такими ще на території Росії. Це дуже важливий момент.

Ми пояснюємо партнерам, що в нас є стратегія й розуміння, що треба робити з погляду технологічної складової у цій війні. Ми можемо воювати асиметрично. Потрібні спільні інвестиції у величезний обсяг дронових виробництв, але якщо в тебе не буде радіоелектронного контролю над простором, то тоді ти будеш втрачати багато. Тоді це не так ефективно. Україні потрібні РЕБ різних модифікацій та форматів.

Дуже важлива технологічна складова – це знищення логістики. Знищення логістики – це навіть не снаряд на відстань 20 – 40 кілометрів, це винятково далекобійна ракета.

Це зрозуміла стратегія та тактика. Збільшивши вогневий тиск на ворога, Україна матиме набагато менш боєздатне угрупування на певному напрямку. Крім того, припинення домінування Росії у повітрі.

Зараз росіяни почали активно використовувати балістику, то якби Україна мала штурмовики чи винищувачі-перехоплювачі, наприклад F-16, то багато було б вирішено ще на підльотах до міст й не було б уламків, які падають на наші житлові будинки. Це все взаємопов'язано.

І головне, про що ми з партнерами сьогодні говоримо.

• По-перше, в цій війні немає компромісного рішення. Досить жити в ілюзіях;
• По-друге, в цій війні є високотехнологічні рішення, які дійсно дозволяють суттєво змінювати те, що відбувається і по лінії фронту, і в логістичному тилу російського окупаційного угрупування, і в повітрі. Як тільки тут будуть очевидні зміни, це означатиме інший психологічний стан російських військ та політичної еліти.

Якщо, наприклад, пів року тому в очікуванні контрнаступу України росіяни були морально подавлені, очікували розв'язок та боялись того, що буде далі, то сьогодні, коли ми говоримо, що не можемо просувати вперед, партнери не можуть передавати нам зброю, і ми чубимося між собою, то це мотивує окупантів досидіти до кінця.

Росіяни починають поводитися більш агресивно та зухвало. Вони йдуть в різні міжнародні інституції й говорять: "давайте зупиняйтесь, адже немає військового рішення в цій війні". Ми не маємо права так мотивувати росіян.

А от демотивувати їх можна трьома речами:

• чіткими технологічними рішеннями по лінії фронту;

• прибрати ті місця, де окупанти ще домінують. Наприклад, повітря над лінією фронту;

• єдністю разом з партнерами. Партнери мають ще раз військовими пакетами зафіксувати допомогу Україні до фіналу цієї війни. Що абсолютно конкретно робить північна Європа. Бажано було б, щоб ще декілька країн почули це і почали все ж таки робити те, що необхідно. Повертаюсь до астрономічної суми 61 мільярдів доларів від США.

Про тактику допомоги партнерів

Видання The New York Times написало, що Сполучені Штати Америки посилюють надання військових консультацій Україні й наразі рекомендують Києву закріпитися на досягнутих позиціях, тримати оборону, нарощувати сили, а також озброєння впродовж року.

Тактичні й стратегічні рішення щодо оборони та наступальних операцій ухвалює Генеральний штаб ЗСУ. Адже він має всю оперативну інформацію і набагато більш чітко розуміє, що відбувається. Не забуваємо, про ставку Верховного Головнокомандувача, де це все затверджується.

Безумовно, не редакціям газет, оперуючи великою кількістю анонімних джерел, говорити про те, що і далі треба робити у війні. Адже Росія не буде спокійно сидіти й чекати, поки світ накопичить ресурс, буде проведена тренувальна робота і після піде її вибивати.

Нічого не буде робити, не буде заливати фундаменти, не буде проводити додаткові мобілізації тощо. Тобто Росія буде просто чекати, поки ви її знищите. Ну це ж нонсенс.

Що буде робити Росія в цей час? Вона вже перевела економіку на мілітарні рейки, шукає можливості, не тільки в Ірані, знайти додаткові військові спроможності та проводить часткові мобілізації та рекрутинг. Країна-агресорка працюватиме над помилками, апгрейдитиме своє військове виробництво, накопичуватиме ресурси й атакуватиме Україну. У чому сенс поради – сидіть і чекайте?

Чому хакерська атака на Київстар відбулась саме зараз

Чому росіяни здійснили хакерську атаку на мобільний зв'язок, зокрема на оператора Київстар, майже через два роки повномасштабного вторгнення? Чому ворог вирішив ще і так впливати на українців та чого намагався досягнути?

Єдина мета – максимальна деморалізація. Показати, що нібито росіяни мають будь-які можливості зайти до нас додому і впливати на нас. Оце єдина мета.

Попри це, ми з вами спілкуємось. В Україні є висококласні спеціалісти, які все відновлюватимуть, чинитимуть спротив на будь-якому напрямку. Українці продовжуватимуть спілкуватися, і в нас буде все модеруватись так, як потрібно. Будуть знаходити інші можливості для модерації процесів, які потрібні для того, щоб забезпечити оборону країни.

Треба проаналізувати, що сталося, яким чином росіяни проникли і яким чином можна буде запобігати в майбутньому або принаймні знизити катастрофічність російських втручань в кіберсистеми.

Аналіз буде проведений, висновки будуть зроблені й, відповідно, українці будуть сильніші. Кожен раз, коли Росія щось робить, ми отримуємо додатковий досвід, як цьому протидіяти. Ми стаємо все сильніше і сильніше, тому що це функціональність.

Україна навчиться функціонально відповідати на будь-які провокації з боку Росії.

Українці сильні за духом, тому що протягом двох років ми доводимо, що можемо встояти проти країни, яку ще вчора всі боялися. Ба більше, наш народ ефективно показав, що може контратакувати та повертати. Навіть показали, що з меншою кількістю ресурсів ми більш ефективні, ніж росіяни. Попри всі складнощі, зокрема з Київстаром, робота буде відновлена. Ми вже маємо досвід й висновки будуть зроблені з погляду аналізу ризиків, які генерує ця війна.