Попри гучні обіцянки: чому китайські компанії побоюються на повну співпрацювати з Росією

Про це 24 Каналу розповів політолог Максим Ялі. Він зауважив, що для Китаю економічна співпраця із Заходом є більш важливою, аніж задоволення усіх забаганок країни-агресора.

Нюанси китайсько-російської торгівлі

Товарообіг між Росією та Китаєм дійсно зростає, зокрема через те, що Китай є найбільшим покупцем російської нафти та інших енергоносіїв. Щоправда, на ці закупівлі Китай має дуже вигідні ціни, які є нижчими за світові. Водночас найбільшим партнером Китаю в фінансово-економічній сфері все одно залишаються Сполучені Штати.

Вашингтон вже вводив санкції проти певних китайських компаній за допомогу Росії. Це стало своєрідним попереджувальним сигналом для китайського бізнесу, який натякав, що до таких дій вдаватися не потрібно, адже втрати від американських санкцій набагато перевищують можливий прибуток від співпраці з агресором.

Саме тому китайські компанії не завжди готові до активної співпраці з Росією. Особливо це стосується тих випадків, коли предметом угод із Росією є товари подвійного призначення, у купівлі яких найбільше зацікавлений Кремль.

"Китай чудово розуміє, що залежність російської економіки від китайської зростає. Тому Пекін намагається витиснути з цієї ситуації максимум й отримати максимальні знижки на російські нафту та газ. Його мета – поступово і безповоротно перетворити Росію на ресурсний придаток Піднебесної, не зіпсувавши при цьому відносини із Заходом", – пояснив Ялі.

Якими є дії Китаю на зовнішньополітичній арені

• Восени 2023 року сталося декілька важливих для світу подій, пов'язаних із Китаєм. По-перше, Пекін зібрав у себе лояльні до нього країни на форум "Один пояс, один шлях", показавши в такий спосіб свою могутність. По-друге, Сі Цзіньпін вперше за тривалий час здійснив візит до Сполучених Штатів, який оглядачі здебільшого оцінюють як позитивний.
• А втім, одночасно із закликами до мирної конкуренції, Китай дуже часто не гребує демонстрацією брутальної сили. Зокрема, військові кораблі країни постійно запливають у територіальні води сусідських держав у Південнокитайському морі, яке Пекін з якогось дива вважає своєю власністю.
• Однак такі випадки демонстрації сили можуть виявитися квіточками порівняно із тим, що готує Китай для вирішення "питання Тайваню". Існує чимало свідчень, що китайські посадовці не погребують військовим підкоренням острову, який за останні 70 років, фактично, виокремився у самостійну, хоч і невизнану державу.
• Серед найочевидніших доказів – постійне збільшення витрат на оборону, чистки всередині китайської компартії, а також – десятки наукових робіт про те, як Китаю обходити санкції у випадку війни із заходом.