Вибори в США. Трамп має великі шанси на перемогу, чи боятися Україні його повернення

Президентські вибори в США відбудуться восени 2024 року. Серед головних претендентів на посаду — чинний президент Джозеф Байден і 45-й глава держави Дональд Трамп. За результатами недавнього опитування The Wall Street Journal, Байдена готові підтримати 43% американців, тоді як 47% планують віддати свій голос за одіозного Трампа.

Останнього в Україні прийнято вважати небажаним переможцем, адже представник Республіканської партії буцімто має теплі почуття до Росії і неодноразово закликав Україну до поступок агресору заради укладення миру. Занепокоєння викликає й те, що самі росіяни чекають "другого пришестя" Трампа, адже вважають, що він скоротить обсяги допомоги Україні і змусить нас підписати мирний договір на вигідних для Кремля умовах.

Наскільки високими є шанси Дональда Трампа знову сісти у президентське крісло, і чи дійсно скандальний політик може змінити курс США у питанні зовнішньої політики та підтримки України зокрема? Про це "Телеграф" запитував у екс-викладача міжнародного права у Денверському та Пенсільванському університетах (США), екс-віцепрезидента Парламентської асамблеї Ради Європи та голови Комітету ВРУ з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександра Мережка.

— Як ви оцінюєте результати опитування, що свідчать про високу підтримку Дональда Трампа серед американців? Чи можна розглядати їх як заявку на перемогу?

— Виборча система в США різниться від української. В Америці все вирішується не фактичною кількістю голосів виборців за того чи іншого кандидата, а рішенням так званих електоральних коледжів.

Кожен штат сам визначає порядок виборчого процесу при формуванні складу колегії своїх виборників. Своєю чергою виборці одноосібно голосують за президента та віцепрезидента, після чого Сенат підбиває підсумки на засіданні обох палат і оголошує переможця.

Тобто, електори, які ухвалюють рішення від штату, спираються на волю народу, проте остаточний "вердикт" не завжди збігається з думкою більшості жителів штату.

Для прикладу, у виборчих перегонах Дональда Трампа і Гілларі Клінтон за кількістю голосів пересічних американців мала перемогти саме остання, втім, президентом став Трамп, адже за нього голоси віддали більшість електорів у коледжах штатів. Аналогічна ситуація склалася під час балотування Альберта Гора та Джорджа Буша-молодшого 2000 року.

Звісно, частіше результати голосування збігаються з думкою більшості американців, але іноді трапляється й навпаки. В США вже давно ведуть дискусії щодо того, наскільки така виборча система є демократичною, але вона поки діє. Гадаю, це пов'язано з федералізмом й історичним бажанням американців підкреслити незалежність і впливовість кожного окремого штату.

— На вашу думку, у чому секрет популярності Дональда Трампа серед громадян США, адже він досить скандальна особистість?

— Я не вважаю можливість такого волевиявлення вадою. Радше навпаки — це сила демократії. На відміну від виборів в авторитарних і тоталітарних державах, результати демократичних виборів мають бути непередбачуваними і можливо навіть незрозумілими для інших країн. В США буває, що різниця між кандидатами становить кілька відсотків і це свідчить про чесні вибори.

Водночас це робить американську систему в деякому сенсі слабшою, адже при втручанні у виборчий процес третьої сторони (як це було з Росією під час виборів у США 2020 року) "накидання" навіть декількох відсотків одному з кандидатів може кардинально змінити картину.

Що ж стосується популярності Дональда Трампа, вона дійсно в чомусь парадоксальна. Річ у тім, що минулого разу найактивніше за нього голосували жителі так званого "іржавого" або індустріального поясу США (центральна частина штату Нью-Йорк, регіони на захід від нього в штатах Пенсільванія, Огайо, Індіана, Мічиган та Іллінойс до західного берега озера Мічиган. — Ред.).

Парадокс полягає у тому, що Трамп — повна протилежність людей, які проживають у цих штатах. Він медійний і багатий, тоді як його виборці — місцевий пролетаріат і робітники. За теорією Маркса, вони мали б голосувати за соціал-демократичну партію та профспілки.

Думаю, секрет у тому, що він позиціонує себе як захисника американських цінностей, що підтверджується і його політичним гаслом "Let's make America great again" — зробимо Америку великою знову. Попри те, що Трамп змінював свій політичний напрям, перейшовши з демократів у республіканці, він завжди орієнтувався саме на консервативний електорат.

Водночас, згідно з результатами багатьох соціологічних досліджень, більшість американців воліли б бачити серед кандидатів не Байдена і Трампа, а нові обличчя.

— Наскільки правдивою є теза про те, що Трамп — проросійський політик і прихильник Путіна?

— Він проамериканський політик. Безумовно, у нього є своє уявлення і бачення картини світу, з яким можна сперечатися, але воно не дорівнює переслідуванню інтересів РФ. Щоб зрозуміти, чому Трамп не є ворогом України і чому нам є за що бути вдячними йому, досить порівняти підтримку України за правління Барака Обами і Дональда Трампа.

Перший не давав нам зброю, побоюючись ескалації конфлікту з РФ, другий надав нам ЗРК Javelin. За Обами відбулося перезавантаження відносин США та РФ, попри російську агресію проти Грузії, тоді як Трамп, зайняв дуже принципову позицію щодо Китаю, чим змінив градус у стосунках між США та КНР. Особистість Трампа може викликати безліч запитань, але його проросійськість — це міф.

— Іншими словами, українцям не варто побоюватися перемоги Трампа?

— Не варто. Ба більше, для нас взагалі не має значення, хто буде президентом США. В Америці вирішальну роль в сфері зовнішньої політики відіграють національні інтереси й інституції. Хоч би хто був президентом, його свобода дій обмежена цими чинниками, а допомога Україні є національним інтересом США.

— Водночас один з головних американських інститутів досі не узгодив виділення чергового пакету допомоги Україні і дуже непрозоро натякає на те, що кошти для нас закінчуються. Якщо додати до цього жагу Трампа всадити Україну та РФ за стіл переговорів, чи не дійде до ультиматумів для нас — або мир і підтримка Заходу, або…

— Ні, цього не буде. І річ не стільки в особистому ставленні американських політиків до України і Росії, а в тому, що у США є травма Афганістану. Вихід американських військ звідти підірвав довіру світу до їхнього президента і Штатів загалом.

Хоч би хто став наступним главою держави і хоч би які вподобання він мав, він не може дозволити повторення цієї історії. Для США це буде перемогою не лише Росії, а й Китаю, що завдасть величезного удару по їхньому іміджу у світі, по довірі до них, як до держави, яка підтримує порядок і стабільність світової системи.

Звісно, серед американських політиків — і демократів, і республіканців — лунають різні голоси, в тому числі — за примирення Штатів з Росією і фокусуванні на стримуванні Китаю на пару з Кремлем. Але це дуже хибна логіка, тому ці голоси маргіналізовані і складають критичну меншість.

— Чи зміниться наш підхід до стосунків із США у разі перемоги Дональда Трампа?

— У нас є своєрідна мантра: ми цінуємо двопартійну підтримку, підтримку обох палат американського парламенту. Якщо вона буде продовжуватись, жодних змін наші стосунки не потребуватимуть, хоч би хто сидів у президентському кріслі.

Все, що нам потрібно, — доносити до американських колег ідею тісного зв'язку перемоги України та національних інтересів США. Крім того, ми повинні просувати її і широкому загалу американців, адже наразі понад 40% з них вважають, що США надають нам забагато допомоги.

Серед аргументів на користь цієї ідеї не лише політичний та безпековий інтерес США, а й економічний. Надання нам озброєння стимулює до розвитку американський військово-промисловий комплекс, що створює нові потужності, робочі місця і загалом розвиває їхню економіку.