Розхитування ЄС, напад на НАТО і втягування Китаю у війну: що радять Путіну аналітики — документ

Вище російське військово-політичне керівництво роками створювало для себе зовнішньополітичний імідж здатних до діалогу осіб, які при цьому можуть піти на все для досягнення власних цілей. Заграваючи з країнами Заходу, Кремль постійно промацував червоні лінії, нападав на мирні країни, провокував міграційні кризи, скоював злочини на території інших держав, здійснював хакерські атаки та впливав на вибори по всьому світу. Величезна мережа московських шпигунів під прикриттям дипломатичних посад підривала безпековий світоустрій, брехала про те, що Росія не є країною-порушницею, та робила все, аби цивілізовані держави кволо реагували на її терористичні дії.

Лідерам найпотужніших світових країн здавалося, що вони зможуть стримати воєнних злочинців шляхами поступок та домовленостей. То ж коли Путін наважився на повномасштабне вторгнення, у нього, без жодних сумнівів, була чітка впевненість у тому, що світ не зможе консолідуватися навколо нової загрози.

Варто зазначити, що певною мірою його очікування справдилися. Західні політики хоч і в єдиному пориві засудили жахливий акт агресії, вкотре не продемонстрували по-справжньому рішучих дій. Через страх ескалації конфлікту, небажання розвалювати Росію як таку, а також критичну залежність від нафтопродуктів з Москви, американці та європейці вирішили спробувати контролювати війну – аби Кремль не виграв, але й Україна не програла. При цьому кремлівський фюрер відверто займався ядерним шантажем, грав на страхах Заходу, аби то отримати більше часу для вибудови фортифікацій на Запоріжжі, то відтермінувати поставки зброї Силам Оборони. Зокрема й через ці абсолютно божевільні погрози, а також зовсім непрактичні з точки зору логіки цивілізованих людей дії, за майже 2 роки великої війни підхід США та союзників до розв'язання конфлікту не дуже й змінився. Прихильників надати Києву всі необхідні для перемоги інструменти, зняти заборону на використання озброєння для ударів по Росії, зовсім не побільшало, а голоси про те, що варто заморозити конфлікт, почали лунати голосніше.

Немає ніяких сумнівів, що саме на це й розраховують у Москві: створити кризу у світі, аби усі погодилися з тим, що країна-бензоколонка хоча б частково досягне своїх цілей, перейти у буцімто контрольований режим заради подальших нападів.

Про це зокрема свідчить документ, підготовлений для рашистської влади такими собі ідеологами рашистів – співробітниками інституту наукової інформації з суспільних наук РАН, пише Центр національного спротиву. У засекреченому дослідженні, з яким ознайомились і журналісти 24 Каналу, містяться прогнози щодо політики Європейського союзу та Великої Британії на 2025 – 2030 роки, а також рекомендації фахівців щодо подальших дій Москви для розхитування ситуації на континенті.

У Росії ретельно прораховують кожний крок

Перш за все треба відзначити, що дії рашистів, які всьому адекватному світу вдаються геть божевільними та зовсім не вигідними самій Москві, є не лише результатом маніакальних бажань Путіна та населення Росії, але й наслідком серйозної роботи профільних наукових співробітників, розвідників та аналітиків. Рішення ж щодо переходу від теорії до дій у Кремлі зазвичай приймають, ґрунтуючись на висновках псевдоісториків, різноманітних радників та ідеологів. Про це свідчать, наприклад, постійне слідування Москви ідеям Дугіна та Ковальчука. Або ж те, що рашисти дослуховувалися до висновків, які для них робив "сходознавець" Семен Багдасаров. Так росіяни розвалювали систему міжнародної безпеки та вибудовували свій вплив на азійські держави для створення нової осі зла, обходу санкцій та можливості в будь-який момент спровокувати потрібні для себе конфлікти. Їх співпраця з Іраном, підтримка ХАМАС та Хезболли багато в чому призвели до настання гарячої фази боротьби між Ізраїлем та терористичними угрупованнями. Завдяки цьому Москва змогла і відволікти світ від війни в Україні, і певною мірою обмежити можливості отримання Києвом боєприпасів. Саме так рашисти впроваджували стратегію вторгнення ПВК "Вагнера" в Африку з подальшою можливістю провокувати продовольчу кризу та посилити міграційний тиск на країни Європи.

Словом, попри всю збочену маніакальність дій, численні прорахунки та недооцінку рішучості Заходу, у Кремлі так чи інакше розраховували свої дії та їх наслідки для себе. Продовжують вони це робити й зараз, то ж цілком вірогідно, що найближчим часом запропоновані науковцями рішення будуть прийняті Москвою "на озброєння".

Росіяни побачили Європу слабкою та нерішучою

Судячи з того, яких висновків дійшли рашисти, реакція Євросоюзу на вторгнення в Україну не була настільки жорсткою, аби у них поменшало бажання ескалювати конфлікт. Ба більше, у своїх прогнозах росіяни передбачають подальше послаблення ЄС.

Сподіваються на міграційну кризу та роз'єднаність Європи

У своєму дослідженні рашистські аналітики зазначили, що до 2030 року ЄС та Велика Британія страждатимуть від ще більшого напливу мігрантів, тому Лондону та Брюсселю доведеться створювати нові програми підтримки біженців та й взагалі концентруватися на внутрішніх проблемах. Це, на думку науковців, напряму впливатиме на здатність держав-партнерів України розвивати свої ВПК та надавати Києву військову допомогу.

Політика "відчинених дверей" посилює внутрішні проблеми Євросоюзу / Скриншот із документа рашистів

То ж нема ніяких сумнівів, що росіяни продовжуватимуть свою гібридну агресію, всіляко допомагаючи мешканцям країн третього світу незаконно потрапляти до Європи. Для Кремля подібна тактика є вкрай вигідною, оскільки крім посилення економічного тиску на Захід, вони в такий спосіб ще й насичують цивілізовані держави такими деструктивними елементами, як, скажімо, прихильники Палестини. При чому рашисти витрачають для досягнення дуже відчутного ефекту зовсім не багато засобів та фінансів.

Крім того, завдяки посиленню міграційних проблем Москва відкриває для себе нові можливості для просування в уряди країн спонсорованих Росією політичних сил та партій правого спрямування, які, як відзначають науковці, закликають до відновлення діалогу з Кремлем.

Успіх євроскептиків та націоналістів – успіх Росії (с) / Скриншот із документа рашистів

Франція – джокер та надія Росії

Проаналізувавши реакцію Євросоюзу на всі виклики російсько-української війни, кремлівські дослідники дійшли висновків, що ніякої консолідації інститутів ЄС не сталося, а підтримка Києва здебільшого базується виключно на ініціативах окремих держав. Тож, на думку путінських посіпак, у 2025 – 2030 роках Брюссель втрачатиме свій вплив, а країни-члени союзу будуть все більш роз'єднаними.

У Росії не бачать єдності та згуртованості в діях ЄС, то ж прогнозують подальше слабшання / Скриншот із документа рашистів

Ба більше, рашисти вважають, що Німеччина та Франція зможуть об'єднати всіх навколо ідеї спротиву Кремлю, а отже консолідувати Європейський союз, лише за умови повного оновлення власних політичних еліт. Бо чинні уряди держав не мають достатньо рішучості й не здатні домовитися між собою. Париж при цьому росіяни сприймають як джокера, який почне тяжіти до покращення стосунків з Москвою та Пекіном у випадку приходу до влади правих або лівих сил.

Чи будуть росіяни підтримувати Ле Пен і Меланшона? Питання риторичне / Скриншот із документа рашистів

Сподівань на зняття санкцій немає, однак курс на їх послаблення Москва вже побачила

Що ж стосується економічних обмежень проти Росії, то особливих сподівань на їх скасування рашисти не плекають. Натомість вони зазначають, що впродовж 2025 – 2030 років саме санкційна політика буде слугувати для Євросоюзу фактором, що об'єднує. Проте з кожним роком країни Заходу стикатимуться з намаганнями не нашкодити власним економіці та бізнесу. Тому ніяких проривів у санкціях путінські науковці не прогнозують: у Москви не припинять купувати пальне для АЕС та діаманти.

Натомість прийняття кожного пакету обмежень вимагатиме все більше часу та викликатиме більше суперечок.

У Росії чітко усвідомлюють, що санкції з них ніхто не зніматиме / Скриншот із документа рашистів

Проте розглядати країни Європи як серйозних економічних партнерів російському керівництву спеціалісти не рекомендують. Вони все ж таки констатують той факт, що Москва втратила ці ринки, а її газ та нафту колишні найбільші покупці зможуть без проблем заміщувати. Зокрема й через це Путіну та його посіпакам радять налагоджувати певну співпрацю із "прагматичними" країнами. Під такими рашисти мають на увазі тих, хто буцімто має проросійську політику: Австрія, Угорщина, Греція, Словаччина. Під питанням Італія, Словенія та Хорватія.

Водночас науковці підкреслюють, що взаємодія між Росією та Брюсселем має бути лише для можливості вбивати клин між країнами-членами ЄС. Аби між тими, хто хоче вести бізнес із рашистами, і їх противниками виникали конфлікти, які ослаблятимуть ЄС як інституцію.

Країни, які терористи вважають лояльними, вони називають прагматичними / Скриншот із документа рашистів

Російські еліти сумують за Європою

Попри той факт, що Росія вже раз і назавжди взяла курс на Схід, дослідники з країни-терористки визнають, що представники так званих еліт досі страждають європоцентризмом. То ж у 2025 – 2030 роках Москві дуже не радять казати про якусь розрядку у стосунках із Європою – аби не підживлювати відповідні настрої впливових осіб.

А для морального задоволення смердів дослідники вимагають обов'язково наголошувати у своїй пропаганді, що Росія є "державою-цивілізацією", а її населення – такими собі арійцями. Проте, щоб задовольнити потреби більшості, що досі вважає себе європейцями, у країні-бензоколонці пропонують називати себе "справжніми європейцями". Типові рашисти із вкраденою історією та косплеєм гітлерівської Німеччини.

Північна Євразія, але зі справжніми європейцями (с) / Скриншот із документа рашистів

Хочуть розділення Європи, захоплення Сувальського коридору та ядерних погроз

У цілому ж путінські ідеологи вважають, що одразу після завершення активних бойових дій Росії варто все ж таки знизити потік ненависті та почати задобрювати Європу. У першу чергу – представників бізнесу, яким наплювати на моральні аспекти співпраці з терористами. Із частиною країн наукові співробітники хочуть налагодити академічні та туристичні контакти.

Балканським країнам, а також Польщі, Угорщині, Чехії та Словаччині рашисти хочуть продавати ідею того, що саме вони є "справжньою Європою" та носіями традиційних цінностей. При цьому рашисти підкреслюють, що поляки не споживатимуть ворожі наративи повною мірою, однак просування такої пропаганди буде сприяти розділенню Євросоюзу.

А от з Угорщиною Путіну та його зграї злочинців радять продовжувати співпрацювати максимально, але застерігають, що Орбан може бути для Москви лише ситуативним союзником.

Росіяни хочуть розхитувати ситуацію всередині ЄС / Скриншот із документа рашистів

Проте вважати, що рашисти дійсно збираються закінчити активну фазу війни в Україні та перейти виключно до гібридних дій проти цивілізованих країн, геть не можна.

У разі так званої ескалації конфлікту (після 2025 року) рашисти хочуть "рухатися сходинками ядерної ескалації стримання-залякування", а у випадку наявності ресурсів – захоплення Сувальського коридору чи передачі контролю за ним "миротворчим силам" із дружніх для Росії країн. Тобто йдеться про пряме вторгнення до Польщі та Литви, ще й із можливим безпосереднім залученням союзників Москви.

Треба зменшити рівень конфронтаційних стосунків із європейськими країнами (с) / Скриншот із документа рашистів

Ще більш цинічним на фоні бажання нападу на країни НАТО є той факт, що паралельно з вибудовою таких планів росіяни хочуть понижувати військову активність у цьому регіоні, а також здійснювати заходи для укріплення довіри. Використовувати для цього вони хочуть такі майданчики, як ОБСЄ та ООН.

Від тактики використання міжнародних імпотентних організацій росіяни відмовлятися не збираються / Скриншот із документа рашистів

Втягнути Китай у війну проти України – мрія росіян

Що стосується сьогоднішньої війни, то хоч рашисти й сприймають 2025 рік як постконфліктний, вони відзначають, що у випадку затягування війни чи її заморозки Україна стане антиросійським бастіоном. То ж найкращим для Москви варіантом для власної безпеки та послаблення ЄС було б введення у центральні та західні частини нашої держави миротворчого контингенту. Однак лише з КНР, Індії, Пакистану та арабських країн.

Росіяни хочуть, аби Китай втягнувся у війну проти України / Скриншот із рашистського документа

Як саме Путін має втілити подібну ідею у життя, російські аналітики, на жаль, не розписали. Та й взагалі поява у переліку бажаних учасників війни країн, що конфліктують між собою, виглядає достатньо дикою.

Росія хоче призупинитися, але не закінчувати з агресією

Незрозумілим є й те, як рашисти бачать закінчення так званої "СВО": завдяки перемовинам, тиску на Україну чи просто шляхом фізичного замороження конфлікту. Проте навіть за цих умов, що б не казав Путін про готовність до миру, які б гарантії безпеки не надавали росіяни для країн ЄС, вони досі хочуть війни та протистояння із Заходом.

Тому що не побачили від коаліції готовності ескалювати ситуацію та діяти максимально рішуче. Слабкість рашисти сприймають як зелене світло до подальших дій. То ж навіть якщо війна у нашій державі якимсь чином перейде до неактивної фази, у Кремлі не закінчать з агресією, бо їх мета – це не лише знищення України, а ще й розвал Європи. Заради виключно власних імперських амбіцій.