Виклики, які чекають на іноземних інвесторів в Україні

Україна має великий потенціал для залучення іноземних і внутрішніх інвестицій. Вдале географічне розташування, розгалужена логістична мережа та розвинена інфраструктура, просунута цифрова економіка, висока інвестиційна дохідність, кваліфікована й недорога робоча сила і низка інших факторів, безумовно, роблять Україну інвестиційно привабливою.

Тим не менш існують суттєві недоліки та перепони, які змушують іноземних інвесторів двічі подумати, перш ніж інвестувати в Україну. Лише комплексне та повноцінне вирішення складних питань у проблемних сферах здатне підвищити інвестиційну привабливість України.

Надмірне регулювання бізнесу

Відповідно до довоєнного анкетування «Очікування бізнесу 2021», яке було проведено Торгово-промисловою палатою України, 77,8% респондентів — представників національного бізнесу звернули увагу на проблему надмірного втручання держави у регулювання економічних відносин у сфері малого та середнього бізнесу. Можливими напрямами поліпшення бізнес-клімату в Україні серед іншого респонденти назвали дерегуляцію підприємницької діяльності в напрямі здешевлення ведення бізнесу (91,7%) і значне скорочення кількості державних регуляцій та обмеження втручання держави у регулювання підприємницької діяльності (90,3%).

У жодному разі не заперечуючи ліцензування певних видів господарської діяльності, погоджуємося із загальною проблемою зарегульованості такої діяльності. Це особливо помітно в сфері адміністрування податків і перевірок бізнесу. Також нерідко процес отримання ліцензій і сертифікатів пов'язаний із значною бюрократією та тривалими процедурами, що своєю чергою породжує корупційні зловживання. Крім того, неоднозначні або непрозорі вимоги до отримання ліцензій і сертифікацій можуть створювати невизначеність для бізнесу. Це може призводити до непередбачуваності в плануванні діяльності та ризику для інвесторів.

Іншими словами, іноземний інвестор наразі може зареєструвати в Україні свою компанію у формі товариства з обмеженою відповідальністю як найбільш поширеній для ведення бізнесу за один день. А от отримання ліцензій чи інших регуляторних дозволів може зайняти місяці чи навіть роки.

Не заглиблюючись у дискусію щодо рівня участі держави у формуванні економічного ринку, вважаю, що спрощення та раціоналізація процесів ліцензування і сертифікації та розсудливий підхід до перевірок бізнесу однозначно сприяють покращенню бізнес-клімату і залученню інвестицій. Так, частину повноважень щодо надання дозволів і здійснення інших повноважень від імені держави можливо передати приватним структурам. Зокрема, якщо, наприклад, надати можливість (як альтернативу) відповідним державним органам щодо будівництва та введення в експлуатацію об’єктів нерухомості страхувати відповідні ризики у топ-страхових компаніях, рівень контролю за якістю будівництва навряд чи буде гіршим.

Ба більше, процедури отримання дозволів, зокрема граничні строки розгляду і підстави для відмови, мають бути прописані максимально чітко. Звісно, частина повноважень державних органів однаково будуть дискреційними, але в умовах українських реалій дискрецію слід суттєво обмежити.

В ідеалі питання спрощення регулювання відповідних відносин для залучення інвесторів, особливо стратегічних, заслуговує на особливу увагу. Наприклад, є інвестор, який планує побудувати в Україні завод з нуля, що є особливо актуальним у світлі припинення діяльності виробництв багатьох міжнародних компаній, розташованих у РФ, а також у світлі створення спільних з іноземними партнерами виробництв щодо товарів оборонного призначення. Для цього інвестору потрібно:

• придбати або взяти в оренду земельну ділянку, найшвидше, у відповідних територіальних громад, з потенційною необхідністю змінити її цільове призначення;
• отримати технічні умови на підключення до комунікацій;
• отримати необхідні дозволи і погодження щодо будівництва та введення в експлуатацію відповідних виробничих об’єктів;
• отримати ліцензії та чимало операційних дозволів.

На практиці бували випадки, коли ці процеси (не включаючи безпосередньо будівництва) навіть щодо відносно невеликих проєктів займали два роки і більше. Чи є цей час в України, коли залучення стратегічних інвестицій украй важливе для виживання економіки і країни в цілому, питання риторичне.

Потрібно також розуміти, що далеко не завжди отримання дозволу чиновника є рівнозначним корупції. Але норми законодавства може бути прописано у такий спосіб, що чиновник просто не хотітиме брати ризик на себе та видавати відповідний дозвіл. Попри те, що вигоду від цього отримають країна і суспільство, правоохоронні органи приходять із питаннями щодо перевищення повноважень до конкретної посадової особи. Тому питання спрощення/підвищення ефективності законодавчого регулювання відповідних процесів є вкрай важливим.

Корупція

Високий рівень корупції в Україні завжди є однією із найвагоміших причин для занепокоєння інвесторів при прийнятті рішення щодо вкладення коштів у нашу країну. Незважаючи на воєнний стан, правоохоронні органи здійснили чимало гучних антикорупційних викриттів. І хоча їхня наявність є позитивним явищем, статистика говорить, що в середньому до суду доходять лише 25–35% від зареєстрованих кримінальних проваджень, які можна пов'язати із корупцією. Понад те, менше половини таких справ завершуються ухваленням вироку. Слід також врахувати, що більшість таких вироків стосуються «дрібних» посадовців або спроб водіїв підкупити поліцейських. Відповідно до результатів проєкту «Антикорупційний барометр», лише 15–20 вироків стосуються посадовців вищого і середнього рівнів та передбачають реальне ув’язнення.

Таким чином, боротьба з корупцією в Україні залишає бажати кращого. Сподіваємося, що у майбутньому тенденція щодо ефективного розслідування корупційних злочинів посилюватиметься, як і щодо притягнення винних до відповідальності.

У кожному разі без завершення реформування судової та правоохоронної систем, які є підґрунтям правопорядку в будь-якій державі, говорити про інвестиційну привабливість України можливо лише з певними застереженнями.

Валютні обмеження

З першого ж дня повномасштабного вторгнення Національний банк України вжив негайних заходів для забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи України. Так, серед іншого було прийнято постанову правління НБУ «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» № 8 від 24.02.2022.

Безумовно, такий крок був і залишається цілком виправданим в умовах воєнного стану. Однак низка фінансових обмежень і заборон неминуче ускладнили як ведення бізнесу, так і інвестування в Україну. Зокрема, уповноваженим установам заборонено здійснювати більшість видів торгівлі валютними цінностями, транскордонні перекази валютних цінностей з України/переказ коштів на кореспондентські рахунки банків-нерезидентів у гривнях/іноземній валюті, відкриті в банках-резидентах (з винятками). Стосовно розрахунків за експортно-імпортними операціями діють граничні строки у 180 календарних днів щодо операцій, здійснених з 5 квітня 2022 року.

Тим не менш, попри триваючий період воєнного стану, НБУ поступово зменшує кількість обмежень і заборон для поетапного відновлення валютного ринку. Зокрема, останні послаблення відбулися з 1 грудня 2023 року, відповідно до яких скасовано обмеження для банків і фінансових компаній на обсяги продажу фізичним особам іноземної валюти в готівковій формі. Серед змін також є дозвіл Експортно-кредитному агентству на транскордонні перекази коштів для відшкодування/компенсації страховим (перестраховим) компаніям і компаніям-перестрахувальникам витрат, які виникли у них у зв’язку з виконанням договорів страхування та договорів перестрахування, а також для оплати витрат (оплати послуг банків, юридичних радників та ін.), пов’язаних із здійсненням таких операцій. НБУ дотримується вектора на пом'якшення валютних обмежень, при цьому тримаючи баланс, необхідний для економіки воєнного стану.

Однак на практиці можливі випадки, коли банки відмовляються купувати валюту і переказувати її за кордон навіть за абсолютно прозорими торговельними операціями, посилаючись неофіційно на певні неформальні вимоги. Така практика, звісно, є неприпустимою з погляду інвестиційної привабливості України.

***

Отже, існує низка важливих викликів, які негативно впливають на привабливість інвестиційного середовища України. Серед них бюрократичні перешкоди, надмірна регуляція бізнесу, корупційна складова, нестабільність у правовому регулюванні, валютні обмеження. З початком війни ці проблеми не зникли, при цьому додатково поповнившись ризиками, похідними від стану війни в країні.

Незважаючи на це, у політичному та економічному середовищі існує певний консенсус, як мінімум на декларативному рівні, щодо необхідності поліпшення інвестиційного клімату, повоєнної відбудови України та залучення іноземних ресурсів. Сподіваємося, що спільними зусиллями влади, бізнес-спільноти та громадянського суспільства вдасться подолати перешкоди та створити сприятливе середовище для інвестицій, сталого економічного розвитку та підвищення конкурентоспроможності України на світовому ринку.