Чому поляки перекрили кордон: що насправді відбувається між Україною та Польщею

Польський кордон знову зупинився. Страйки поновилися з обіду 18 грудня. До того ж перевізники повернулися не самі. До них приєднались фермери. Вимоги польських транспортників не змінилися (повернення дозволів для українських перевізників, окремі черги для порожніх фур та ін), а от аграрії тепер проти вже не лише проти нашого зерна. Їм заважає навіть цукор (якого Україна в принципі експортує мало).

Страйкарі можуть тримати кордон в облозі довго — аж до березня наступного року. Збитки української економіки навіть за місяць стали дуже помітними. Лише по митних зборах в листопаді країна недоотримала майже 10 млрд грн. Годі й казати про збитки бізнесу. І от все це може стати ще гірше.

Оптимізму в експертному середовищі небагато. Заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук вважає, що кордон лихоманитиме ще довше: до червня 2024 року. "На початок літа призначене засідання логістичного блоку Єврокомісії, на якому поляки можуть підняти питання анулювання транспортного безвізу для України. А те, що відбувається зараз, свого роду, "підготовка", — каже Марчук. "Не місяць, не три, і навіть не півроку. Україна фактично вже проходить шлях євроінтеграції, і реальність така, що наш бізнес дуже муляє польським підприємцям. Тут кілька аспектів, починаючи з конкуренції за споживача та ринки збуту, і закінчуючи боротьбою за субсидії. Тому після перевізників і фермерів на кордон можуть вийти молочники чи птахівники", — додав економіст Олексій Кущ.

Приблизно так думають і в Польщі. Представник польської провладної коаліції Міхал Колодзейчак, ніби на підтвердження цієї тези, прямо заявив у ефірі радіо RMF24, що ринок Польщі потрібно захистити від української агропродукції. І закрити імпорт на 20 років.

І тут Україні потрібна стратегія. Адже поляки фактично першими почали переговори про вступ України до ЄС. Та цю проблему — протистояння в довгу — поки що ніхто й не намагається вирішувати. Влада й бізнес-спільнота працюють у режимі екстреного реагування де "горить", там і гасять. І це ризиковано.

Блокада 2.0

Протести польських перевізників почалися ще на початку листопада. Це практично паралізувало рух фур. Величезні черги, подвійні тарифи на перевезення, обʼїзди через Словаччину, Угорщину та Румунію і навіть смерті водіїв — все це сталося за місяць блокувань.

І от тиждень тому польський кордон неочікувано "поїхав". Як розказали в АСМАП, на вимогу їхні юристів місцева влада просто анулювала дозволи на страйки польським. Рух поступово почав відновлюватися.

Але 18 грудня з обіду страйкарі знову повернулися, та не самі, а ще й з місцевими фермерами. "Після того, як перевізникам анулювали дозволи на страйки, вони звернулися до війта гімни Дорохуськ (керівник гміни, адміністративних одиниць на кшталт українських ОТГ — БТ), та й від нього отримали відмову. І оскаржили її у суді. Суд став на бік перевізників. Хоча в теорії у війта ще є можливість подати апеляцію. Саме тому перевізники оголосили про поновлення страйку на пропускному пункті "Яголін-Дорохуськ", але машин підігнали мало, вантажівки пропускають, хоча й обмежено (до 10 на годину). Фермери ж повноцінно заблокували пропускний пункт Шегині -Медика", — каже Голова АСМАП Володимир Балін.

Протестувальники можуть продовжити страйк аж до 8 березня 2024 року. Про це заявив один з організаторів страйку Рафал Меклер. Тобто, після місячного блокування кордону і короткої паузи з відновленням руху, отримаємо новий блок ще майже на три місяці. А як буде далі — питання відкрите.

Балін каже, що нові блокування наших транспортників здивували. Бо останні дні йшли активні неофіційні перемовини за підтримки нашої та польської федерацій роботодавців між перевізниками. І, за словами Баліна, "прогрес був". До того ж, на пропускному пункті Ягодин — Дорохуськ з середи мала запрацювати окрема черга для порожніх фур — це одна з вимог польських протестувальників, яку наша сторона виконала. "Доступу до системи "Шлях" вони вже не хочуть (доступ до українського "Шляху" на початку страйків був у списку вимог, як підозрюють експерти, через нього польські транспортні компанії збиралися набирати наших водіїв — БТ)", — розказав Балін "Бізнес-Телеграфу".

Але залишається головна вимога польських перевізників — повернення дозволів і квот на рейси у ЄС для українських транспортників. Тому кордон і далі буде стояти. Спочатку до березня, а потім, можливо, і до червня 2023 року. Поки засідання логістичного блоку Єврокомісії, засідання якого планується на початок літа наступного року не розставить врешті-решт всі крапки над "і".

Повертають план "Б"

За місяць попередньої блокади польського кордону українські перевізники знайшли обхідні шляхи. Пускають фури через інші кордони (з Словаччиною, Угорщиною, Румунією), перевантажують товари на бусіки (їх протестувальники не блокують), а Укрзалізниця запустила контрейлерні перевезення — фури їдуть до Польщі на залізничних платформах, без черг, а далі вже своїм ходом. "Все це великий гак, дорого і не зручно, але ж краще погано їхати, ніж гарно стояти. Тож будемо знову повертати альтернативні маршрути", — каже Балін. А українські компанії — клієнти перевізників — так і не отримають знижок, хоча після розблокування кордону розраховували на зменшення тарифу вдвічі.

Костянтин Карабет, співвласник групи компаній Tanit Group, каже, що будуть і бусіки, і перевезення фур залізницею. "Хоча є багато невирішених питань для способу перевезення вантажів, це й збереження товару, і митний режим, заміна колісних пар та ін. Зрозуміло, що такі маршрути кризові, але варіантів зараз небагато Клієнти готові вивантажувати товар на складах, використовувати сервіс контейнерних потягів. Це стосується передусім тих вантажів, де терміни придатності дозволяють скористатися саме такою стратегією", — зазначив Карабет.

По багатьох товарах не виключений дефіцит. "Ще місяць протримаємося на старих запасах, а далі — думаємо, що робити", — додав голова концерну "Ярослав" (швейне і харчове виробництво з використанням імпортної сировини) Олександр Барсук. Про дефіцит вже на грудень-січень говорять в мережі Comfy, На складнощі з доставкою деяких ліків і вакцин скаржаться також фармацевти. Про це "Бізнес-Телеграфу" розказав керівник компанії "Алкалоїд Київ" Артем Матвеєв Йдеться про препарати, що вимагають спеціального температурного режиму перевезень, якого у довгих чергах важко дотриматися. На рекламному ринку вже зараз дефіцит плівки для біл-бордів. Про це "Бізнес-Телеграф" повідомили зразу у кількох рекламних агенціях.

Не виключено, що перелік дефіцитних товарів чи тих, що "очікуються" буде зростати. Як і цінники, адже бізнес навряд чи довго зможе не реагувати на здорожчання логістики. Та все залежить від формату блокувань. "Якщо н тому ж Ягодині й далі будуть пропускати хоча б по 10 фур на годину, то так жити ще можна", — втішив Балін. Хоча це не скасовує збитків для перевізників і їхніх клієнтів.

Чого хочуть польські фермери

Куди більша інтрига зараз — вихід "на арену" польських фермерів. Вони доєдналися до страйків і вже перекрили пропускний пункт "Шегині-Медика". А тепер хочуть заблокувати ще й пункт "Ягодин — Дорохуськ".

"Бізнес-Телеграф" уже писав про страйки польських фермерів, яки скаржилися, що українське зерно обвалило їхній ринок та заганяє у збитки. Тоді зійшлися на тому, що через Польщу наше зерно (зокрема, пшениця) може їхати лише транзитом — до портів і далі на експорт до пунктів призначення.

Тепер польські фермери незадоволені українською кукурудзою. Та питання тут не зовсім до України. "Ми продали кукурудзу дуже дешево, втрачаємо 2 тисячі злотих на кожному гектарі. Витрати на гектар становлять 5,5 тисяч злотих, а ми отримали лише 3,3 тисячі. Кредити ліквідності, які частково нас підтримували, були відкликані. На жаль, уряд, що зараз іде, забрав у нас ці кредити", — пояснив польським ЗМІ один з організаторів протесту Роман Кондров. Ще одна вимога — мораторій на підвищення податку на землю. "Ми солідарні з перевізниками, тому що ці галузі (транспортна і аграрна — БТ) постраждали найбільше", — додав Кондров. Схоже, що польські фермери оцінили успіх перевізників. І хочуть вирішити свої проблеми за рахунок України.

Неочікувано до зерна додався ще й цукор. Польські фермери вимагають зупинити ввіз українського цукру до своєї країни. Національна асоціація виробників цукрових буряків Польщі заявила, що цього року наварять близько 2,3 млн тонн цукру, а от наступного може бути менше, якщо буде імпорт української продукції. Асоціація вже звернулась до міністерства сільського господарства з вимогою відновити квоту для українського цукру в 20 000 тонн на рік. Це навіть смішно, бо в поточному маркетинговому році Україна експортувала трохи більше за 400 000 тонн цукру. І це ледь не рекорд за всю історію незалежності. І додав, що після повномасштабного вторгнення, коли зняли всі обмеження для українських товарів у ЄС, Україна в економічному сенсі "вже вступила у Євросоюз". І тепер польський цукор не витримує конкуренції з більш дешевим українським.

Польський політик Міхал Колодзейчак пропонує піти ще далі. І "захистити" аграрно-споживчий ринок Польщі, закривши доступ до нього українській продукції "на 20 років після вступу України до ЄС". "Тобто, якщо спочатку багато хто сприйняв невдоволення польських фермерів як елемент виборчої кампанії, то тепер ми бачимо, що це не так. Вибори пройшли, уряд у Польщі новий, а претензії аграріїв — старі", — каже Кущ.

Українські порти працюють не дуже з відомих причин. Експортери переорієнтували зернову логістику на балтійські порти, але це складно. Бо, виходить, що доїхати до тих портів не так просто, принаймні, зерновозами. Перевезення залізницею навіть зростають. За даними компанії "Украгроконсалт", у листопаді цього року УЗ перевезла 6,1 млн тонн експортних вантажів, з них 2,43 млн тонн — зерна. Для порівняння: в напряму морських портів поїхало 1,7 млн тонн. Натомість, за даними Spike Brokers, за два тижні грудня автотранспортом відвантажено 142 000 тонн, що менше, порівняно з аналогічним періодом у листопаді (тоді вивезли 182 000 тонн), не кажучи вже про жовтень (192 000 тонн). Тобто, насправді, навіть повне блокування руху зерновозів на польському кордоні не зупинить наш експорт. Хоча, зрозуміло, проблеми будуть.

"Через Польщу автотранспортом зараз везуть, в основному, ріпак, сою, олію. Зрозуміло, втрати у експортерів через блокування кордонів будуть. Особливо у господарств з західних регіонів, яким набагато зручніше й дешевше везти збіжжя через Польщу, ніж транспортувати до Одеси на доставку морем. У скрутному становищі вже опинилася багато наших переробників, які за попередньої блокади навіть втратили контракти з європейськими торгівельними мережами, бо зірвали терміни доставки. З новими блокуваннями такі контракти на 2024 рік під великим питанням", — зазначив Марчук. За його словами, експортери будуть їхати через кордони з іншими країнами, а це плюс на вартості доставки. Також більш активно залучають портову інфраструктуру.

Вхідний квиток у ЄС

До проблем на польському кордоні доведеться звикати. "Завжди знайдуться невдоволені. Не здивуюсь, якщо після фермерів н страйки вийдуть молочники чи птахівники. Це в тому числі превентивні кроки з боку польського бізнесу. Ми вже фактично "відпрацьовуємо" свій вхідний квиток у ЄС, де українські виробники, зокрема, агропродукції, будуть напряму конкурувати з польськими. І останнім це дуже не подобається. Причому, йдеться про конкуренцію не лише за споживачів та ринки збуту, а й за субсидії. У ЄС є так звана дотація на вирівнювання інфраструктури, яку отримують найслабші. Зараз їх платять польським фермерам, а після вступу України до Євросоюзу будуть платити нашим", — каже Кущ.

"Якщо порахувати по європейським "розцінкам" на дотації то наші малі й середні фермери після вступу України до ЄС будуть отримувати по 10 млрд євро на рік. Зрозуміло, що у когось з європейській фермерів допомогу могуть частково й зняти", — додав Марчук.

За словами Куща, щоб хоча б частково утихомирити пристрасті, Україні варто задуматися над зміною експортної моделі. Наприклад, везти в Європу не пшеницю й кукурудзу, а, скажімо, біопаливо чи рослинний білок. Тобто, ті ж продукти, але вже перероблені. У ЄС такої продукції не вистачає, тож невдоволених місцевих виробників буде менше. Та все це, звісно, якщо й буде, то вже після війни.