Пам’яті нацгвардійця Сергія Барсукова

Старший лейтенант Сергій Барсуков (позивний «Барс») загинув 28 червня 2022 року у бою поблизу населеного пункту Дементіївка Харківської області. Йому було 29 років.

Сергій народився 12 квітня 1993 року у Свердловську (нині Довжанськ) Луганської області. За словами мами Наталії Геннадіївни, син завжди хотів бути військовим.

Він розпочав шлях до своєї мети у 2012 році – після закінчення Державного вищого навчального закладу «Ровеньківський техніко-економічний коледж» і призову у квітні 2013 року на строкову військову службу – у лавах Луганського полку внутрішніх військ МВС України.

Сергій дуже болісно сприйняв події на Донбасі, що сталися навесні 2014 року. Коли там за активної підтримки РФ почалися масові заворушення та були проголошені так звані «ДНР\ЛНР», хлопець категорично відкинув ідеї «русского мира» і вибув із Луганська до Слов’янська. Там його частина увійшла до складу новоствореної Нацгвардії.

У серпні того ж року він уклав свій перший контракт про проходження військової служби в дислокованій у Харкові 3-й бригаді оперативного призначення імені полковника Петра Болбочана НГУ.

У цьому з’єднанні Сергій швидко проявив себе з найкращого боку, тож вже у лютому 2015 року його призначили до роти розвідки спецпризначення. За багато років підрозділ розвідників став для нього рідним, і у 2021 році «Барс» його очолив.

За весь цей час він неодноразово був у відрядженні в районі проведення АТО/ООС і мав відзнаку Президента України «За участь в антитерористичній операції».

«Роботу свою він дуже любив. Я не була свідком того, як він був на роботі, але коли він приїздив до нас і розказував про неї, я бачила, що це – його життя. Про своїх хлопців він завжди казав: «Мої хлопці, а як вони без мене, а як я без них». Він і його хлопці – це було одне ціле», - заявила мама військового.

Після початку повномасштабного вторгнення РФ перший успішний бій із росіянами Сергій провів вже 25 лютого.

Того дня рота розвідки спецпризначення бригади «Спартан» Нацгвардії України отримала наказ знайти і знищити російську ДРГ, що проникла до Харкова. На шляху ймовірного руху росіян Сергій облаштував три засідки, одну з яких, у мікрорайоні П’ятихатки, очолив особисто. І саме "Барсу" випало зустріти ДРГ росіян, що рухалась на трьох бойових бронемашинах «Рись» із намальованими на бортах літерами «Z».

Тож Сергій, підпустивши росіян якомога ближче, влучним пострілом із ручного протитанкового гранатомета підбив броньовик, що їхав першим. Коли інші 2 машини почали розвертатись, другим пострілом із РПГ захисник влучив у ще одну «Рись», внаслідок чого всередині російської ББМ здетонував боєкомплект, перетворивши її на купу металобрухту. Іншу «Рись» знищили його підлеглі.

«На початку, коли йшли бої безпосередньо біля Харкова, ми дуже мало спілкувалися. Але я відчула його полегшення, коли відбили росіян і було зрозуміло, що вони не пройдуть - у нього був піднесений настрій. Це навіть відчувалося у повідомленнях. Я тоді писала йому: «Роби що завгодно, тільки повернися до нас». А він писав, що намагатиметься вижити і що перемога обов’язково буде за нами», - розповідає дружина Юлія.

Після того, як росіян відкинули від Харкова, розвідники "Барса" продовжили виконання бойових завдань у населених пунктах Черкаська Лозова, Руська Лозова та Питомник.

Загалом упродовж березня−травня 2022 року Сергій провів цілу низку блискучих розвідувальних операцій у тилу росіян, під час яких було виявлено 6 пунктів управління, 5 мінометних та 7 гарматних розрахунків, 6 бронетранспортерів, танк Т-72, реактивну установку залпового вогню БМ-21 «Град» і 4 засідки росіян. І всі ці цілі завдяки вчасно і точно переданим координатам були знищені артилерійським вогнем.

Останній бій він прийняв 28 червня минулого року, коли рота розвідки спецпризначення виконувала завдання поблизу Дементіївки. У той день близько 6:00 росіяни на 6 бронетранспортерах за підтримки артилерії здійснили спробу штурму позицій нацгвардійців, але були зупинені вогнем оборонців. У тому бою військовий відзначився героїчними діями, знищивши 2 БТР і відділення росіян.

Але російські військові, відступивши від Дементіївки, розпочали мінометний обстріл. І нацгвардієць, почувши характерний звук наближення прильоту, штовхнув у бліндаж командира взводу, що в той момент був поряд - але сам при цьому сховатись не встиг. Він загинув, врятувавши життя побратима…

Відважного захисника з військовими почестями поховали на Алеї Слави одного з кладовищ Харкова.

Указом Президента України Володимира Зеленського №655/2022 від 16 вересня 2022 року старшому лейтенанту НГУ було посмертно присвоєно звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка». Цей орден глава української держави вручив родині Сергія Барсукова 6 червня 2023 року.

«Барс» був для своїх розвідників уособленням рішучості і звитяги, офіцером, який не ховається за спини своїх солдатів.

За словами побратима Адольфа, Сергій показав себе як твердий командир.

«Дивлячись на нього на початку повномасштабної війни, можна було зрозуміти, що ця людина не збирається відступати і що він підтримує кожного. Була гордість, що у мене такий командир. За таким командиром я міг піти будь-куди і будь-коли. Ми, дивлячись на нього, розуміли, що нам нічого не страшно», - заявив чоловік.

Колеги пророкували Сергію, що він досягне генеральського звання, бо військова служба була його покликанням. Але не встиг…

Як не встиг і побачитися зі своєю дочкою Ксенією, яка народилася вже після початку повномасштабної війни.

«Я із сином Денисом поїхала після початку повномасштабної війни у Черкаси. Ми з чоловіком домовилися, що коли я буду народжувати дочку, то не буду йому попередньо казати, щоб він не хвилювався, а сповіщу, коли вже народжу. І коли я народила, я йому написала. Він мені зателефонував, побачив донечку і заплакав. І ні, у нього з донькою не було особистої зустрічі. Ми коли приїхали на поховання, то це була фактично їхня перша зустріч», - зазначила дружина нацгвардійця.

Юлія розповіла, що Сергій був надзвичайно чудовим батьком.

«Він був чудовим партнером у тому плані, що навіть коли з’явився син, я завжди знала, що дитина може бути і погодована, і що він може з нею погуляти», - заявила жінка.

Дружина захисника сумує за ним і каже, що для неї він наче все ще десь просто служить.

«Мені дуже не вистачає впевненості чоловіка у собі. Він міг сказати «Все буде добре», і ти просто віриш йому», - сказала Юлія.

Те, що Сергій умів заспокоювати близьких йому людей, підтверджує і його мама.

«Коли він телефонував, ніколи навіть натяків не було, що він втомився, що йому важко. Він казав: «Все буде добре, не переживайте, бережіть себе», - зазначила Наталія Геннадіївна.

Ті, хто знав військового, запам’ятають його як людину, яка жила своїм покликанням і ніколи не зраджувала присязі.

«Своїм прикладом він показав, що щоб там не сталося, ми маємо бути сильними, маємо бути чоловіками, захисниками своїх людей, українців, своєї держави», - заявив побратим Адольф.

Вічна слава Герою!

Фото: Нацгвардія, Арміяinform