Тиждень у відділку: як актор Іван Жилюк готувався до ролі в детективі Новорічна зміна

1 січня на телеканалі ICTV2 відбудеться прем’єра комедійного детективу Новорічна зміна. Цей фільм став єдиним святковим проєктом, знятим на українському телебаченні до прийдешнього 2024 року. Святкова історія виробництва телеканалу ICTV2 і студії SFERA FILM розкаже про небезпечні пригоди українських поліціянтів у новорічну ніч, а ще поверне глядачам чотирилапого героя — пса породи самоїд на ім’я Марс.

Молодий актор Іван Жилюк зіграв головну роль – лейтенанта Остапа Мазура, що напередодні Нового року розслідує заплутану справу. У напарники йому дають його майбутнього тестя — капітана Юрія Богдановича Коваленка, який вважає, що Остап не гідний бути чоловіком його доньки Лани. Героям доведеться подолати особистий конфлікт, щоб врятувати Лану і ще багатьох людей, які потрапили у заручники.

Про свого героя — поліцейського Остапа Мазура, а також про своє життя Іван Жилюк розповів напередодні премʼєри.

Іван Жилюк про свого персонажа

– Іване, чим вам сподобався ваш герой?

– Остап, вихованець дитбудинку, в одній зі сцен каже: “Я завжди вписувався за тих, кого ображали, і часто за це отримував”. Це написано наче про мене: бо я сам з дитбудинку і робив так, як і він – захищав тих, кого ображають. Тому я відразу знайшов спільну рису, що нас поєднує. З’явилося відчуття, наче я давно знаю Остапа.

– За кого ви “вписувалися” у дитбудинку?

– Та багато всього було… В нас був хлопчик з вадами мови, і до нього чіплялися, дражнили, били. Я спочатку просив не чіпати його, але все швидко дійшло до бійок. Тут нема ніякої драми: це діти, таке скрізь відбувається, не тільки в сиротинцях.

– Ви в кожному герої шукаєте щось схоже з собою?

– Так, це перше, що треба зробити: знайти ключову репліку, яка тебе відображає або чіпляє. А ще додам, що в цьому фільмі – дуже добрий сценарій, мені було приємно працювати.

Іван Жилюк про мрію стати актором

– Це правда, що ви викладаєте акторську майстерність?

– Є таке. Це курси особистого розвитку, куди здебільшого ходять жінки. Знаєте, мене виховували жінки, тому я краще їх розумію. І мені здається, що жінкам у житті важче, ніж чоловікам…

– Стати актором мріяли змалку?

– Так я за першою освітою електрик! Я закінчив Харцизький металургійний технікум, а коли почалася війна на Сході, виїхав до Харкова…

– І вступили в театральний?

– Ні, навіть не думав… Якщо чесно, був тоді розгублений, не знав, що робити. А є така ідея: коли не знаєш, куди податися, просто спостерігай, і Всесвіт тобі підкаже. Отак я майже випадково опинився біля Харківського університету мистецтв… У той день там було багато молоді, і я був у захваті від тієї атмосфери. Тоді і відчув, що мені потрібно туди…

– А як складалася акторська доля?

– По-різному. Якось мій приятель зателефонував мені і каже, що кіношники приїхали на кастинг у Харків, шукають молодих акторів. А в мене на той момент була підробітка оператором колцентру. Недовго думаючи, вирішив сходити. Кастинг я так вдало пройшов, що мені довірили навіть невеличку роль, хоча спочатку пробувався на епізод – у серіал Новенька.

– А потім?

– Потім я знявся в проєкті і вирішив, що став зіркою. Але мене ніхто нікуди не кликав. Тож пішов кур’єрити, працював у супермаркеті, таксував, чого тільки не було. Переїхав у Київ – от я тут вже шість років.

Іван Жилюк про детектив Новорічна зміна

– Як ви потрапили на головну роль у детективі Новорічна зміна?

– Дізнався, що шукають актора, записав самопроби, творчій команді сподобалось – і мене покликали вже для реального кастингу. Є така книжка – Знайти своїх і заспокоїтися. І от коли я потрапив на майданчик цього проєкту, щось подібне відчув… Я все життя шукаю своїх, але дуже обережний щодо таких емоцій. Побачимо, що далі буде.

– Ваш персонаж Остап – романтик. А ви?

– Мені сумно, що зараз дуже багато цинізму. Але так, я останній романтик – як у Ремарка. І сьогодні бути романтиком – це зовсім не перевага.

– Правда, що, готуючись до ролі поліцейського, ви тиждень провели у відділку?

– Так, і завжди так роблю. Коли готувався грати лікаря, тиждень ходив у клініку дивитися на роботу лікарів. Цього разу майже тиждень патрулював вулиці, їздив з поліцейськими, був у відділку. Якось один молодий поліцейський сказав мені, що їхня робота – робити світ кращим. І мені це дуже сподобалось, це я взяв і для свого героя.